Вирок № 16816835, 16.02.2011, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

                                                                                                     Справа № 1-84/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року                                                   Конотопський міськрайонний суд Сумської області           

          Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі :

          головуючого судді           Семенюк І.М.

          при секретарі                     Подейко Т.С.

          з участю прокурора           Волосюк Ю.Б.

          Захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп справу про обвинувачення :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого : ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого : 5.03.2009 року Конотопским міськрайонним судом за ст.190 ч.2,ст.186 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 06.04.2010 року умовно-достроково постановою Полтавського районного суду від 29.03.2010 року на 9 місяців 7 днів, -

-за ч.2 ст.189 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

          Підсудний ОСОБА_2 на початку місяця , в середині місяця та в кінці місяця жовтня 2010 року в м. Конотопі вчинив вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим повторно .

          Злочин скоєно при наступних обставинах:

          Підсудний ОСОБА_2 , будучи особою, раніше судимою за ст.190 ч.2,ст.186 ч.2 КК України, на початку жовтня 2010 року разом з ОСОБА_3А прибув до гуртожитку на вул. Будівельників,24 в м. Конотоп, де зустрів потерпілого ОСОБА_4 і почав вимагати надати йому мобільний телефон “Нокіа 2730”. Потерпілий ОСОБА_4 відмовив, на що підсудний ОСОБА_2 в нецензурній грубій формі наполегливо став вимагати мобільний телефон. Потерпілий ОСОБА_4, будучи впевненим у здійсненні ОСОБА_2 погроз щодо побиття та, не маючи можливості протистояти його психологічному тиску, віддав підсудному ОСОБА_2 свій мобільний телефон “Нокіа 2730”, який ОСОБА_2 того ж дня заклав до ломбарду на ім”я ОСОБА_3,а грошима розпорядився на власний розсуд.

          Підсудний ОСОБА_2 в середині жовтня 2010 року, дізнавшись, що потерпілий ОСОБА_4 повернув собі свій телефон “Нокіа 2730”, знову прибув до гуртожитку на вул. Будівельників,24 в м. Конотоп в денний час до потерпілого ОСОБА_4 і, під час їх спілкування під приводом нанесеної йому образи щодо погроз побиття з боку ОСОБА_4, і, знаючи про неправдивість цього факту, в грубій формі з погрозами застосування фізичної сили та руйнуванням нормальних відносин з однолітками став вимагати гроші в сумі 200-300 грн. При цьому ОСОБА_2 скористався тим, що ОСОБА_4 є молодшим за нього , фізично слабшим та в силу особистих рис характеру не зможе йому протистояти. ОСОБА_4 на той час , перебуваючи наодинці з ОСОБА_2, під тиском його погроз та будучи впевненим у застосуванні відносно нього фізичної сили останнім у разі невиконання цих вимог, віддав ОСОБА_2 40 гривень біля приміщення гуртожитку , а пізніше в сумі 50 гривень поблизу магазину “АТБ” на вул. Вирівській в м. Конотоп , після чого ОСОБА_2, отримавши не всю суму грошей , продовжував вимагати у потерпілого закласти до ломбарду мобільний телефон “Нокіа 2730” та кошти від застави надати йому. Потерпілий ОСОБА_4, реально сприймаючи погрози щодо побиття, разом з ОСОБА_2, прибули до ПТ “Чесний ломбард” на вул. Шевченка,73 в м. Конотопі , де ОСОБА_2 попросив ОСОБА_5, якого зустрів у місті випадково, закласти мобільний телефон “Нокіа 2730” ОСОБА_4 в ломбард , грошима ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд .

24.10.2010 року ОСОБА_2М.з метою отримання грошей протизаконним шляхом у денний час прибув до гуртожитку на вул. Будівельників,24 в м. Конотоп, де зустрів потерпілого ОСОБА_4 та наказав йому знайти та покликати ОСОБА_6 з іншої частини мікрорайону, на що ОСОБА_4 відповів відмовою. ОСОБА_2, використовуючи це як привід відплатити за нанесену йому цим образу став вимагати у ОСОБА_4 надати йому грошові кошти у сумі 300 гривень , при цьому в грубій формі погрожуючи застосуванням фізичної сили та наказав ОСОБА_4 йти з ним до кіоску “Чернігівського” на вул. Будівельників ,12 в м. Конотопі .Там ОСОБА_4, побоюючись побиття та сприймаючи реально погрози ОСОБА_2, на його протиправні вимоги передав йому 30 гривень в рахунок названої ним суми . Отриманими грошима ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 860 грн, яка складається з вартості мобільного телефону “Нокіа 2730” та отриманих грошей в сумі 120 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав і показав, що дійсно з метою вирішити свої фінансові проблеми незаконно вимагав у ОСОБА_4 грошові кошти та мобільний телефон, щоб закласти його в ломбард, а отриманими коштами від цього розпорядитися на свій розсуд. З цією метою на початку жовтня 2010 року він разом з ОСОБА_3 поїхали до ПТУ-20. ОСОБА_3 , на його прохання, зателефонував ОСОБА_4, щоб той до них вийшов і попросив у нього мобільний телефон, сказавши при цьому , що необхідно виручити товариша. Телефон він заклав у ломбарді на ім”я ОСОБА_3отриманими коштами розпорядився на власний розсуд. Потім він дізнався, що ОСОБА_4 викупив телефон . Крім того , він ще декілька разів зустрічався з ОСОБА_4 І , погрожуючи йому створити різні негаразди , вимагав у нього гроші, а ОСОБА_4 сприймав його погрози і надавав йому гроші . В судовому засіданні у скоєному щиро розкаюється, просить суворо не наказувати.

          Винність підсудного ОСОБА_2 , крім визнання ним вини, підтверджується іншими доказами.                     

           Потерпілий ОСОБА_4 пояснив , що на початку жовтня 2010року до нього в гуртожиток прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і викликали його на вулицю. ОСОБА_2 попросив у нього мобільний телефон, але він не погоджувався, тоді ОСОБА_2 завів його в туалет і став йому словесно погрожувати, що йому життя не буде, що він не буде навчатися, що він попросить знайомих з ним розібратися,що вже багато, хто забирав свої документи з училища та при цьому постійно вимагав віддати йому телефон. Це відбувалося в туалеті приблизно півгодини,потім вони вийшли під гуртожиток, де ОСОБА_2 продовжував вимагати телефон. Він не витримав психологічного тиску і віддав йому свій телефон, який ОСОБА_2 пообіцяв повернути йому через 2 дні. Перед цим до нього в гуртожиток приходив ОСОБА_3 і казав,що до нього прийде ОСОБА_2 просити телефон,щоб закласти його у ломбард, та казав ,щоб він йому телефон не давав. В той час, як ОСОБА_2 вимагав у нього телефон ОСОБА_3 нічим ОСОБА_2 не перешкоджав, навіть коли той погрожував фізичною розправою. Після того, як він віддав ОСОБА_2 свій телефон, наступного дня до нього прийшов ОСОБА_3 та запропонував йому піти в ломбард викупити телефон та перезакласти його. Він погодився. Цього ж дня ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернули йому його телефон. А на початку листопада 2010року до нього прийшов сам ОСОБА_2 та знову вимагав телефон, погрожував та забрав у нього телефон. Після цього він звернувся до міліції. ОСОБА_2 другий раз у нього в жовтні 2010року забирав телефон. Цього разу він попросив у нього телефон подзвонити та поклав собі до кишені, грубо відмовив повернути, сказав, що телефон йому ще потрібен, що він його поверне через 2 дні і дав свій дешевий телефон старого зразка. Крім цього, у жовтні 2010р між тим, як він викупив свій телефон з ломбарду, його біля гуртожитку перестрів ОСОБА_2 та у грубій нецензурній формі вимагав у нього гроші в сумі 300 гривень.

          Свідок ОСОБА_3 пояснив, що на початку жовтня 2010 року він разом з ОСОБА_2 перебував біля гуртожитку ПТУ-20, спілкувалися з учнями. ОСОБА_2 про щось спілкувався з ОСОБА_4, а потім пішов з ним до туалету і вимагав у нього телефон . Він був впевнений, що ОСОБА_4 ОСОБА_2 свій телефон не віддасть, так як він напередодні попередив ОСОБА_4 не робити цього. Однак ОСОБА_4 не витримав вимагань і телефон свій віддав, який ОСОБА_2 разом з ним заклав до ломбарду. Він спочатку не здогадувався, що ОСОБА_2 не збирався повертати ОСОБА_4 його телефон. Крім того, наприкінці жовтня 2010 року йому подзвонив ОСОБА_4 і розповів, що до нього в училище приходив ОСОБА_2, попросив у нього телефон подзвонити, а потім розвернувся і разом з телефоном пішов і телефон не повертав.

          Свідок ОСОБА_7 пояснив, що в жовтні 2010 року ОСОБА_4 розповів , як до нього неодноразово приходив ОСОБА_2 і вимагав мобільний телефон , а потім його телефон заклав до ломбарду, і ОСОБА_4 довелося свій телефон викупати за позичені гроші. Після цього ОСОБА_2 знову у нього телефон забрав, а ще пізніше вимагав у нього гроші.

          Свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_2 часто приходив до гуртожитку ПТУ-20 до ОСОБА_4 він чув ,як ОСОБА_2 вимагав у ОСОБА_4 його мобільний телефон, погрожував при цьому. Одного разу ОСОБА_4 розповів йому, що ОСОБА_2 забрав у нього телефон, а він віддав,бо боявся ОСОБА_2, який раніше був судимий. Наступного дня ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 викупили цей телефон з ломбарду. Через тиждень ОСОБА_2 знову прийшов до ОСОБА_4, попросив у нього телефон подзвонити і не повернув,сказавши, що якщо ОСОБА_4 не дасть йому грошей , гривень 200-300, то закладе знову телефон до ломбарду, натомість дав ОСОБА_4 свій старий телефон, щоб той міг дзвонити своїй матері . Крім цього, ОСОБА_2 знову приходив до ОСОБА_4 та вимагав у нього 100 гривень. Кожного разу, коли ОСОБА_2 приходив до ОСОБА_4, він на нього морально тиснув, принижував і погрожував.

          Свідок ОСОБА_9 пояснив, що в листопаді 2010р він був на роботі і учень 1 курсу ПТУ-20 ОСОБА_4 попросив у борг гроші, сказав, що у нього ОСОБА_2 забрав мобільний телефон,заклав до ломбарду і йому потрібно терміново викупити свій телефон. Пізніше до гуртожитку приходив ОСОБА_2, однак він його не пропустив, бо той вимагає у учнів молодших курсів мобільні телефони, після чого ОСОБА_2 став прирікатися, а через 1-2 тижні знову прийшов і провокував його на сварку.

          Свідок ОСОБА_10 пояснив, що у жовтні 2010 року він перебував під гуртожитком та бачив, як ОСОБА_2 вимагав у ОСОБА_4 віддати йому мобільний телефон. ОСОБА_4 після цього розповів йому, як ОСОБА_2 забрав у нього телефон, заклав до ломбарду, як ОСОБА_4 повернув собі свій телефон , а ОСОБА_2знову прийшов та забрав у нього телефон.

          Свідок ОСОБА_11 пояснила, що в середині жовтня 2010 року у неї попросив у борг 50 гривень ОСОБА_7 Для того, щоб відремонтувати телефон. Пізніше вона дізналася, що гроші були потрібні для ОСОБА_4, щоб терміново викупити свій телефон, який у нього забрав ОСОБА_2 та заклав до ломбарду. З часом їй стало відомо, що ОСОБА_2 вдруге забрав у ОСОБА_4 телефон та вимагав у нього гроші.

Вина підсудного ОСОБА_2 доводиться іншими доказами у їх сукупності , а саме протоколом очної ставки від 10.01.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 М (а.с.90,92),протоколом очної ставки від 10.01.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.95), протоколом огляду місця події від 16.11.2010 року (а.с.35).

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази , суд дійшов висновку, що вони в дійсності доводять винність ОСОБА_2 у вчиненні вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим , і послідовно доповнюють один одного.

          Таким чином , дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.189 КК України, так як він вчинив вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим повторно.

          При призначенні покарання суд враховує ступінь та характер суспільної небезпечності скоєного злочину , особу підсудного, обставини, що пом”якшують та обтяжють покарання.

          Обтяжуючих покарання обставин немає .

          Обставинами, які пом’якшують покарання, суд визнає каяття підсудного ОСОБА_2М та його молодий вік . Крім того , судом враховано, що ОСОБА_2 характеризується негативно, на шлях виправлення не став і у період умовно дострокового звільнення скоїв новий злочин . За таких обставин суд дійшов висновку , що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_2М можливе лише за умови ізоляції від суспільства.

          Приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_2 своїми злочинними діями заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду, яку повністю відшкодував, суд вважає, що провадження за цивільним позовом необхідно закрити.           

          Керуючись ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В :

          ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.189 КК України і призначити покарання три роки позбавлення волі.

          На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання ОСОБА_2 частково приєднати невідбуту частину покарання у вигляді одного місяця позбавлення волі за вироком Конотопського міськрайонного суду від 5 березня 2009 року, яким він був засуджений до до 2-х років позбавлення волі, і остаточно визначити покарання три роки один місяць позбавлення волі.

          Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити раніше встановлений - взяття під варту. Строк відбування покарання рахувати з часу затримання, тобто з 4 січня 2011 року.                                                                      

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області, 103 грн 20 коп та 154 грн.80 коп за проведення судово-товарознавчих експертиз на рахунок НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області, код ЄДРПОУ 25574892 на рахунок № 35221004000389, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013 “плата за експертизу”.

Провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 на суму 270 гривень закрити.

          Речові докази, які знаходяться під збережною розпискою у потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон “Нокіа 2730” - дозволити йому використовувати на власний розсуд (а.с103). , а мобільний телефон ОСОБА_2- “Бенкью Сіменс”, який зберігається в камері схову Конотопського МВ ГУМВС (а.с. 105 ) повернути ОСОБА_2

          Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення копії вироку.

          Суддя Семенюк І. М.