Рішення № 16804328, 14.06.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-868/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„07” червня 2011 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Гуревського В.К.

при секретарі - Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ВАТ Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхової відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь виплаченої застрахованій особі суми страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини. Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Жовтневого відділення Одеської обласної дирекції НАСК „Оранта” (надалі за текстом - страховик) з ОСОБА_2 (надалі за текстом страхувальник) 04 листопада 2005 року уклала договір страхування транспортних засобів. Обєктом страхування за цим договором є автомобіль марки „TOYOTA LEXUS 430”, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 (надалі застрахований автомобіль). 16.10.2006 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_2, та транспортним засобом марки „NISSAN”, д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. В результаті ДТП застрахованому автомобілю завдано шкоди, розмір якої визначений у 12026,36 гривень. Сума страхового відшкодування, що підлягає до виплати згідно із розрахунком розміру страхового відшкодування, становить 11117,36 гривень. ОСОБА_1 є винною у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси встановлено порушення відповідачем п. 10.1 Правил дорожнього руху та відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 03 листопада 2006 року страховик виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 11117,36 гривень. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика перейшло право вимоги щодо виплаченої страховику вказаної суми, втім, відповідач не задовольнив цю вимоги у добровільному порядку. У наступному судовому засідання представник позивача надав до суду доповнення до позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11117,36 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4046,72 грн., розмір 3% річних 502,57 грн., витрати повязані зі сплатою судового збору у розмірі 156,67 грн. та витрати повязані зі сплатою ІТЗ у розмірі 30 грн., посилаючись на такі обставини. Відповідач, знаючи про винність у скоєнні ДТП, а також про завданий збиток, повязаний з пошкодженням застрахованого автомобіля у мировому порядку не вирішив питання про відшкодування шкоди, тому позивач має право на збільшення завданного збитку, повязаного з збільшенням суми виплаченого страхового відшкодування на розмір 3% річних та інфляційним збільшенням.

Відповідач в судове засідання зявилась, позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надала відзив на позов та у наступному судовому зхасіданні відзив на доповнену позовну заяву, де зазначає, що вона не винна у ДТП, так як зазначено в постанові Апеляційного суду Одеської області від 22.01.2009 року, яка була скасована та закрита за спливом строку до притягнення до адміністративної відповідальності, тому на підставі ст. 614 ЦК України, яка передбачає, що особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності її вини (умислу або необережності), вважаю вимоги щодо повернення виплаченого страхового відшкодування, а також відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від відповідача за користування утриманими грошовими коштами, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених письмових доказів.

ОСОБА_2 є страхувальником за договором № 165090 від 04 листопада 2005 року страхування транспортних засобів, укладеного з Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Жовтневого відділення Одеської обласної дирекції НАСК „Оранта”. За умовами цього договору обєктом страхування є транспортний засіб автомобіль марки „TOYOTA LEXUS 430”, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, а страховим випадком вважаються події, які виникають внаслідок настання страхових ризиків, яким серед інших є дорожньо-транспортна пригода.

16.11.2006 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, відповідача по цій справі, яка керувала автомобілем марки „NISSAN”, д/н НОМЕР_1 та ОСОБА_2.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2006 року встановлено порушення відповідачем п. 10.1 Правил дорожнього руху, яка перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого сталося зіткнення.

Відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до обставин ДТП, встановлених зазначеною постановою судді, 16.11.2006 року о 19:10 на вулиці Грецька в м. Одесі громадянин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки „NISSAN”, д/н НОМЕР_1, при обїзді перешкоди автотмобіля марки „Пежо”, д/н НОМЕР_3, не впевнившись в безпеці руху для інших учасників дорожнього руху, в наслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки „TOYOTA LEXUS 430”, д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку руху. В результаті цього транспортні засоби отримали пошкодження. Означена постанова суду була оскаржена. 22.01.2009 року Апеляційним судом Одеської області зазначену постанову було скасовано та провадження по справі закрито відповідно до ч. 7 ст. 247 УК України. За таких обставин суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що вона не винна у ДТП, оскільки постанова Малиновського районного суду від 22.11.2006 року була скасована і справа закрита за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності Апеляційним судом Одеської області саме на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

17.10.2006 року з участю страхувальника та спеціаліста страхової компанії був проведений огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу марки „TOYOTA LEXUS 430”, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, про що складено протокол огляду. Внаслідок аварійного пошкодження застрахованого транспортного засобу власнику-страхувальнику було завдано матеріальну шкоду у розмірі 12026,36 грн., що підтверджується калькуляцією та висновком центру врегулювання збитків від 27.10.2006 року №390.

Відповідно до п. 1.3 договору страхування, встановлена безумовна франшиза частина збитків страхувальника, яука підлягає відшкодуванню страховиком за кожним страховим випадком у разі 0,4% від страхової суми, що дірівнює 909 грн. (1% від страхової суми транспортного засобу 227250 грн.).

В результаті ДТП застрахованому автомобілю завдано шкоду, розмір якої визначений у 12026,36 гривень, згідно результатів звіту про авто-товарознавче дослідження та ремонтних калькуляцій. Сума страхового відшкодування, що підлягає до виплати згідно із розрахунком розміру страхового відшкодування, становить 11117,36 гривень.

При розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведення огляду пошкодженого транспортного засобу від 17.10.2006 року, розрахунком розміру страхового відшкодування від 27.10.2006 року, а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Страхова компанія ВАТ НАСК „ОРАНТА” виплатила вигодонабувачу страхувальника ВАТ КБ „НАДРА”, суму страхового відшкодування у розмірі 11117,36 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 03 листопада 2006 року.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що порушення відповідачем Правил дорожнього руху є основною причиною пошкодження застрахованого майна, яке належить страхувальнику, а інші обставини пригоди не можуть бути розцінені як причини завдання шкоди, а лише як такі обставини, що сприяли його виникненню або збільшували негативні наслідки, суд визнає відповідача винним у завданні шкоди страхувальнику та, враховуючи виплату останньому страховиком, позивачем у цій справі, суми страхового відшкодування, вважає за необхідне вимоги позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу суму виплаченого страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 11117,36 гривень задовольнити у повному обсязі, а у вимогах щодо збільшення завданного збитку на розмір 3% річних та інфляційним збільшенням необхідно відмовити, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем склалися на підставі завдання шкоди, а тому дія ст. 625 ЦК України на означені правовідносини не поширюється. За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 16, 993, 1166 ЦК України, ст. ст. 11, 88, 213, 215, 217 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування”, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов ВАТ Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ВАТ Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” на розрахунковий рахунок Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” № 26503660745440, код ЄДРПОУ 02311342 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016 в порядку регресу суму виплаченого страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 11117,36 гривень, суму судового збору у розмірі 111,17 гривні, суму витрат з ІТЗ в розмірі 30,0 гривень, що разом складає 11258,53 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ:Гуревський В.К.