Рішення № 16797715, 30.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" червня 2011 р.Справа № 12/5007/62/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №729 від 30.11.10р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 10.01.11р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар" (м.Полтава)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)

про стягнення 322655,99 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 322655,99 грн., з яких 260038,61 грн. інфляційних нарахувань, 62617,38 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань згідно договору купівлі-продажу №23/06ДСУ від 23.06.08р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, проти застосування строків позовної давності заперечив.

Відповідач у відзиві №50/2 від 23.06.11р. на позовну заяву (а.с.54-56), клопотанні №52/2 від 23.06.11р. про застосування позовної давності у справі №12/5007/62/11 (а.с.51-53) та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили у повному обсязі в зв'язку з безпідставністю та просили застосувати щодо позову ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар" позовну давність.

В судовому засіданні оглядались матеріали справи № 18/857 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю наукового виробничого підприємства компанії "Інгвар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" про стягнення 790005,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар" (далі - позивач) та ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (далі - відповідач) договору купівлі-продажу №23/06ДСУ від 23.06.08р. (а.с.42-44) та додаткової угоди №1 від 01.12.08р. до даного договору (а.с.45), позивач поставив відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення (дробильне обладнання та запасні частини до нього) на загальну суму 6320040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000068 від 11.07.08р. (а.с.46) та довіреністю серії НБК №699454 від 10.07.08р. (а.с.47).

Згідно пп.3.1 договору розрахунки за поставлений товар згідно даного договору здійснюються покупцем (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (позивача) вказаний в даному договорі, в порядку зазначеному в додатках до цього договору.

Відповідно до пп.3.2 договору моментом оплати рахується дата списання грошових коштів з банківського рахунку продавця. Строки платежів вказані в додатках.

Сума договору складає 6320040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1053340,00 грн. (пп.3.4 договору).

Згідно п.5 Додатку №1 від 23.06.08р. до договору (а.с.44) сторони погодили, що оплата здійснюється у наступному порядку:

- 50% передоплати банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця;

- 50% згідно графіку: 790005,00грн. до 20.07.2008р.;

790005,00грн. до 20.08.2008р.;

790005,00грн. до 20.09.2008р.;

790005,00грн. до 20.10.2008р.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції, у строк встановлений у Додатку №1 від 23.06.08р. до договору, належним чином не виконав, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 5530035,00грн.

Вказані обставини, встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 30.08.10р. у справі №18/857, яке набрало законної сили, за яким задоволено позов ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар" та стягнуто з ТОВ "Ємільчинська гірничопромислова компанія" 790005,00грн. основного боргу.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Вважає, що позивач заявив до стягнення штрафні санкції, до вимог яких застосовується позовна давність в один рік.

Виходячи з умов договору, оскільки відповідач не виконав свого обов"язку щодо сплати останнього платежу в сумі 790005,00 грн. (20.10.2008 р.), про порушення свого права позивач дізнався 20.11.2008, тому строк позовної давності сплинув 20.11.2009 року, про застосування якого заявив відповідне клопотання.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення 260038,61 грн. інфляційних нарахувань та 62617,38 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань згідно договору купівлі-продажу №23/06ДСУ від 23.06.08р., часткового обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 та п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своєю правовою природою 3% річних є платою за неправомірне користування чужими коштами та не дублюють і не заміняють сплату боржником неустойки.

З огляду на викладене, думка відповідача, що заявлені до стягнення вимоги є вимогами про стягнення штрафних санкцій, є помилковою, тому заперечення відповідача господарський суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення, зокрема, неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з того, що 3% річних та інфляційні нарахування за своєю правовою природою не являються штрафними санкціями, тому до вимог про їх стягнення застосовується загальна позовна давність - три роки.

Відповідно до ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно п.5 Додатку №1 від 23.06.08р. до договору (а.с.44) сторонами було визначено строки виконання зобов'язання відповідачем в сумі 790005,00 грн. до: 20.07.2008р.; 20.08.2008р.; 20.09.2008р.; 20.10.2008р. Позивач до суду звернувся 31.05.11 (а.с.36), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суд відхиляє.

Згідно матеріалів справи, за несвоєчасно проведені розрахунки останнього платежу в сумі 790005,00 грн., розрахунки по якому мали бути здійнені до 20.10.2008 року, відповідачу нараховано інфляційні за період з листопада 2008 року по квітень 2011 року в сумі 260038,61 грн.

3% річних всумі 62617,38 грн. відповідачу нараховано за несвоєчасно проведені розрахунки по всіх платежах, тобто до: 20.07.2008р.; 20.08.2008р.; 20.09.2008р.; 20.10.2008р. (а.с.5).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд вважає, що сума 260038,61 грн. заявлена позивачем підставно та обгрунтовано, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак, судом встановлено, що розрахунок 3% річних у вищезазначеній сумі було здійснено невірно, оскільки позивач помилково на заплановану дату проведення розрахунків здійснював нарахування, в тому числі, і на суму, строк оплати по якій не настав.

Згідно розрахунку суду, 3% річних становлять:

- за період з 20.07.08р. по 21.07.08р. за 1 день (790005,00 грн. (сума боргу) х 3% х 1 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 64,93 грн.;

- за період з 20.08.08р. по 22.08.08р. за 2 дні (790005,00 грн. (сума боргу) х 3% х 2 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 129,86 грн.;

- за період з 20.09.08р. по 22.09.08р. за 2 дні (640005,00 грн. (сума боргу) х 3% х 2 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 105,21 грн.;

- за період з 22.09.08р. по 23.09.08р. за 1 день (140005,00 грн. (сума боргу) х 3% х 1 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 11,51 грн.;

- за період з 20.10.08р. по 01.06.11р. за 954 дні (790005,00 грн. (сума боргу) х 3% х 954 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 61932,28 грн.;

Таким чином, загальна сума 3% річних становить 62243,79 грн., яка і підлягає задоволенню. В частині стягнення (62617,38 грн. - 62243,79 грн.) 373,59 грн. суд відмовляє

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору і такими, що підлягають задоволенню частково в сумі - 322282,40 грн., з яких 260038,61 грн. інфляційних нарахувань, 62243,79 грн. 3% річних.

В частині стягнення 373,59 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія", 11243, с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області, вул.Шевченка, 25, ідентифікаційний код 34547145:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар", 36021, м.Полтава, вул.Алмазна 4, кв.247-А, ідентифікаційний код 31316757

- 260038,61 грн. інфляційних нарахувань,

- 62243,79 грн. 3% річних

- 3222,82 грн. державного мита,

- 235,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 373,59 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

СуддяСікорська Н.А.

Повне рішення складено 06 липня 2011 року.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам.