Рішення № 16791951, 30.06.2011, Приморський районний суд м. Маріуполя

                                                                      Справа № 2-45/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011                                                                                                                         

30 червня 2011 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Митрофанової Є.Г.,

при секретарі Довгій С.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Космо»про зобов’язання повернути трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації частини заробітку у зв’язку з порушенням термінів її виплати, суму інфляції за період прострочення виплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язання по виплаті заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заробітної плати, повернення трудової книжки та відшкодування моральної шкоди. Під час судового розгляду неодноразово позовні вимоги змінював та доповнював та остаточно просив повернути трудову книжку з відміткою про роботу в ТОВ «Азов-Космо»з 01.12.2009 року по день ухвалення рішення судом, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за три місяці роботи в розмірі 4500 гривень, середній заробіток за 10 місяців вимушеного прогулу в розмірі 15000 гривень, індексацію в розмірі 15,64 гривні, компенсацію в розмірі 65,38 гривень, інфляційні витрати за період з 01.12.2009 року в розмірі 954 гривень, три проценти річних за прострочення виплати заробітної плати за період з 01.01.2010 по 10.01.2011 року в розмірі 424,59 гривень, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1772,68 гривень та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень. В заяві вказав, що 01.12.2009 року між ним та відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до якого він був прийнятий на посаду заступника директора ТОВ «Азов-Космо»з охорони та режиму з окладом в розмірі 1500 гривень, про що було видано наказ підприємства за №2-ок від 01.12.2009 року. Разом з заявою про прийняття на роботу він передав директору підприємства трудову книжку. В його трудові обов’язки входило підготовка пакету документів для отримання підприємством ліцензії на зайняття охоронною діяльністю, документів на взяття об’єктів під охорону, прийом та звільнення робітників підприємства з охоронної діяльності. У січні 2010 року він виконав обов’язок щодо збирання та оформлення зазначених документів, а протягом лютого 2010 року виконував окремі доручення директора. На початку березня 2010 року він подав директору заяву про звільнення з підприємства та попросив здійснити з ним розрахунок за відпрацьований час. Директор не заперечував проти припинення трудових відносин, однак у виплаті заробітної плати йому було відмовлено. 15 березня 2010 року він повторно звернувся з заявою про звільнення, яку також директором підприємства було проігноровано. Під час зустріч та у телефонних розмовах він неодноразово просив повернути трудову книжку, однак і це питання на час звернення до суду також не вирішено. За весь період виконання ним трудових обов’язків на підприємстві йому жодного разу не було виплачено заробітну плату, не видано наказ про звільнення, не здійснено розрахунок та не видано трудову книжку, в зв’язку з чим він не мав можливості працевлаштуватися протягом тривалого часу, що в свою чергу призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, та потребує додаткових зусиль щодо організації його життя. Враховуючи викладене, важає, що з відповідача підлягають стягненню зазначені в позовній заяві суми виплат.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги та обставини, викладені в заяві, підтримав у повному обсязі та надав пояснення, якими доповнив, що 01.12.2009 року запис про прийняття його на роботу згідно наказу було внесено в його трудову книжку директором, після чого йому була видана завірена директором копія трудової книжки, а оригінал залишився зберігатися на підприємстві. Зі штатним розкладом підприємства ознайомлений не був, але за усною домовленістю з директором графік його роботи на підприємстві складав 5 робочих днів на тиждень тривалістю вісім годин кожного дня, розмір заробітної плати було встановлено в розмірі 1500 гривень щомісячно. 05 березня 2010 року подав заяву про звільнення, оскільки підприємством взагалі не сплачувалася заробітна плата з моменту прийняття на роботу, та того ж дня, після розмови з директором, який не заперечував проти його звільнення, припинив виконувати трудові обов’язки та на роботу більше не виходив. За його заявами, як 05.03.2010 року так і 15.03.2010 року, не видано наказ про звільнення та до теперішнього часу не видано трудову книжку з відповідним записом. З березня по липень 2010 року не мав можливості працевлаштуватися та не отримував заробітку, оскільки не мав трудової книжки. З 12 липня 2010 року працював на підставі трудових угод з ВАТ «Транспрогресс»та отримував плату за фактично виконану роботу без офіційного прийняття до штату підприємства. З 11.01.2011 року був прийнятий постійно на роботу заступником генерального директора ВАТ «Транспрогресс»та почав отримувати щомісячно заробітну плату. Для офіційного працевлаштування на підприємстві був вимушений завести нову трудову книжку. Наполягав на поверненні відповідачем його трудової книжки, оскільки вона містить відомості про його трудовий стаж тривалістю 31 рік, необхідні для призначені пенсії за віком. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, що займає посаду директора ТОВ «Азов-Космо», проти задоволення позовних вимог заперечував та суду пояснив, що з 01.12.2009 року він працює директором ТОВ «Азов-Космо». Позивач у цей період часу мав намір займатися охоронною діяльністю та, оскільки знаходився у дружніх стосунках з його родичем ОСОБА_4, за проханням останнього, він погодився видати наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 та надати йому інші документи, необхідні для отримання ліцензії на цей вид діяльності. Ним дійсно було підписано наказ №2-ок від 01.12.2009 року про прийняття позивача на посаду заступника директора ТОВ «Азов-Космо», однак він на роботу не приймався, ніяких обов’язків не виконував, заробітна плата йому не визначалася та не нараховувалася, у штатному розкладі підприємства така посада не передбачена. Заяву про прийняття на роботу та трудову книжку позивач на підприємство не надавав. Запис про прийняття його на роботу в трудову книжку не вносився, а був здійснений на ксерокопії, з якої потім також було знято копію та завірено його підписом, як директора, та печаткою ТОВ «Азов-Космо». Підготовкою наказу та інших документів для отримання ліцензії займався позивач самостійно, а він їх підписував. Заяву про звільнення з підприємства позивач не подавав та наказу про його звільнення не видавалося. ОСОБА_1 займався діяльністю в своїх інтересах, а в березні 2010 року почав вимагати гроші, оскільки мав заборгованість по сплаті кредиту. Просив у задоволенні позову відмовити, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 не надавалася та на підприємстві відсутня, а наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу в ТОВ «Азов-Космо»був виданий фіктивно, не відповідає своїй формі, не заносився у книгу реєстрації наказів підприємства та мав формальний характер. Позивач не виконував ніяких трудових обов’язків на підприємстві, а тому ТОВ «Азов-Космо»не має ніяких зобов’язань перед позивачем щодо сплати заробітної плати.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову також заперечувала з тих самих підстав, а також просила звернути увагу суду, що за даними податкової інспекції та управління пенсійного фонду позивач з липня 2010 року був прийнятий на роботу іншим підприємством та отримував заробітну плату.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідка та дослідивши письмові матеріали справи, вважає що позов є обґрунтованим, однак підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він допомагав в роботі позивачу та 01.12.2009 року був присутній під час прийняття його на посаду заступника директора ТОВ «Азов-Космо». При цьому обговорювалося, що його заробітна плата буде складати 1500 гривень на місяць, та він буде займатися оформленням документів для здійснення охоронної діяльності підприємством, а також виконувати інші доручення директора. Він офіційно в ТОВ «Азов-Космо»не працював, однак деколи приходив у офісне приміщення підприємства та допомагав позивачу з роботою. Йому відомо, що ОСОБА_1 виконував свої обов’язки у повному обсязі та працював 5 днів на тиждень з дев’ятої години ранку до сімнадцятої години дня. У лютому 2010 року позивач повідомив, що йому не заплатили заробітну плату та, приблизно в кінці лютого 2010 року, він у зв’язку з цим припинив ходити на роботу.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №653606 та Довідки АБ №211178 від 11.12.2009 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Космо»зареєстровано у державному реєстрі та має статус юридичної особи з 03.08.1995 року, станом на 11.12.2009 року керівником підприємства зазначено ОСОБА_2, одним із основних видів діяльності підприємства є «проведення розслідувань та забезпечення безпеки. /а.с.20,21/

Відповідно до п. 10.5 Статуту ТОВ «Азов-Космо»від 03.08.1995 року в новій редакції, зареєстрованої 11.12.2009 року, Директор Товариства самостійно веде прийом та звільнення штатних співробітників, призначає головного бухгалтера та інших працівників Товариства./а.с.22-38/

Наказом директора ТОВ «Азов-Космо»№2-ок від 01.12.2009 року по особовому складу ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора ТОВ «Азов-Космо»з охорони та режиму з 01 грудня 2009 року, з окладом, згідно штатного розкладу. Підстава: особиста заява. /а.с.201/

З копії трудової книжки БТ-І №4774947 від 06.08.1979 року на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що 01.12.2009 року за підписом директора ТОВ «Азов-Космо»здійснено запис про прийняття позивача на роботу на підставі Наказу №2-ок від 01.12.2009 року. /а.с.10-11/

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статею 24 КЗпП України встановлено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, та згідно зі ст.23 КЗпП України вважається безстроковим, якщо укладається на невизначений строк.

Таким чином, між позивачем та відповідачем ТОВ «Азов-Космо»наказом №2-ок від 01.12.2009 року було укладено безстроковий трудовий договір, за яким позивач повинен був виконувати обов’язки заступника директора ТОВ «Азов-Космо»з охорони та режиму, а ТОВ «Азов-Космо» зобов'язалося виплачувати заробітну плату в розмірі, згідно штатного розкладу.

Відсутність на час прийняття позивача на роботу у штатному розкладі підприємства штатної одиниці - посади заступника директора із зазначенням розміру посадового окладу /а.с.164, 148/, не внесення наказу до книги реєстрації наказів підприємства /а.с.165-167/, відсутність на підприємстві табелю обліку робочого часу /а.с.138/, відомостей нарахування заробітної плати/а.с.139/, а також особистої картки позивача /а.с.162/, на які посилався представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, а також не подання до належних органів відомостей щодо працевлаштування ОСОБА_1 на підприємстві, не є обставинами, що підтверджують «фіктивність»наказу про прийняття на роботу, не виключать наявність трудових правовідносин між позивачем та ТОВ «Азов-Космо»,а лише свідчать про порушення вимог законодавства про працю з боку відповідача.

Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що у період з грудня 2009 по лютий 2010 року позивач фактично виконував трудові обов’язки на підприємстві.

Жодна із сторін з моменту видання наказу та на час розгляду справи не зверталася до суду з заявою про визнання його недійсним із зазначених підстав.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З листа ТОВ «Азов-Космо»№19 від 26.03.2011 року /а.с.139/, звітів ТОВ «Азов-Космо»за 1-й квартал 2010 року до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності /а.с.74-79/, повідомлень з Управлінь пенсійного фонду Орджонікідзевського, Жовтневого, Приморського та Іллічівського районів м. Маріуполя /а.с. 150,155,157,158/ вбачається, що у зазначені позивачем місяці, а саме з грудня 2009 року по березень 2010 року, заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не сплачувалася.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що 05.03.2010 року звернувся до директора ТОВ«Азов-Космо»з заявою про звільнення у зв’язку з затримкою виплати заробітної плати та з наступного дня припинив виконувати трудові обов’язки.

Оскільки відповідачем ніякими доказами ці обставини не спростовані, з матеріалів справи дійсно вбачається, що підприємство протягом трьох місяців не сплачувало ОСОБА_1 заробітну плату, а затримка її виплати є таким порушенням законодавства про працю, що надає право на звільнення в строк, що визначається працівником, про що позивач звернувся з заявою, суд вважає, що відповідач є зобов’язаний наказом підприємства звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора ТОВ «Азов-Космо»з 05.03.2010 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Статею 24 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку.

Відповідно до п.п. 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 «Про трудові книжки працівників»при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, записи в трудовій книжці про звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження), та відповідно до п. 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

З матеріалів справи встановлено, що при влаштуванні на роботу у ТОВ «Азов-Космо»ОСОБА_1 була подана трудова книжка, про що свідчать внесений запис про прийняття на роботу за підписом директора підприємства та засвідчена його підписом та печаткою підприємства повна копія трудової книжки ОСОБА_6, що оглянута судом в судовому засіданні. Однак всупереч вимогам діючого законодавства у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів підприємства прийнята від ОСОБА_1 трудова книжка у встановленому порядку не зареєстрована./а.с.199/

При звернені ОСОБА_1 із заявою про звільнення, відповідного наказу та трудової книжки у день звільнення останньому на підприємстві під розписку не видано, в зв’язку з чим, суд вважає, що відсутність на підприємстві трудової книжки позивача відповідачем не доведено, та оскільки відповідальність за її зберігання та видачу покладається на керівника підприємства, суд вважає необхідним покласти на ТОВ «Азов-Космо»обов’язок видати ОСОБА_1 трудову книжку серії БТ-І №4774947 з внесенням запису про звільнення з посади заступника директора ТОВ «Азов-Космо»з 05 березня 2010 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Між тим, суд не задовольняє вимоги позивача щодо занесення відомостей про його роботу у ТОВ «Азов-Космо»в період з 01.12.2009 року по день ухвалення рішення суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 14.01.2011 року у ВАТ «Транспрогрес»ОСОБА_1 було заведено нову трудову книжку серії АА №646814./а.с.137/

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналізуючи наведені вимоги законодавства та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини щодо укладення з 01.12.2009 року трудового договору між сторонами, припинення ОСОБА_1 трудових відносини з ТОВ «Азов-Космо»та обов’язку відповідача його звільнити з 05.03.2010 року, не проведення з боку відповідача у встановлені законом строки виплати ОСОБА_6 всіх сум, що належать йому від підприємства та відмови у видачі трудової книжки, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації частини заробітку у зв’язку з порушенням термінів виплати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими, однак не погоджується з наведеними позивачем розрахунком періодів та сум, що підлягають виплаті, а тому задовольняє зазначені вимоги також частково.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за три місяці його роботи на підприємстві в розмірі 4500 гривень, зазначаючи, що під час прийняття його на роботу з директором в усній формі був погоджений його щомісячний розмір заробітної плати 1500 гривень, однак зазначений розмір та домовленість про його сплату не підтверджено ніякими письмовими доказами.

В наказі про прийняття ОСОБА_1 на роботу, зазначено про встановлення розміру заробітної платні, згідно штатного розкладу підприємства, яким в період з 05.01.2009 року по 10.01.2010 року та з 10.01.2010 року до теперішнього часу взагалі не передбачено у штаті підприємства посади заступника директора та не міститься ніяких вказівок щодо розміру його посадового окладу /а.с.164,198/, тобто конкретний розмір посадового окладу заступника директора підприємства на час виконання трудових обов’язків ОСОБА_1 власником або уповноваженим ним органом в порядку, передбаченому ст. 97 КЗпП України, не встановлений.

Представником відповідача, директором ОСОБА_2, який взагалі заперечував наявність трудових відносин між підприємством та ОСОБА_1, також відомості щодо розміру належної до виплати позивачу заробітної плати не надано.

Статутом ТОВ «Азов-Космо»у статті 4, яка закріплює права та обов’язки Товариства, а саме п. 4.2. зазначено, що Товариство зобов’язане здійснювати оплату праці робітників та службовців, що працюють за наймом, на рівні не нижче мінімальних розмірів, встановлених діючим законодавством України.

Відповідно до ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт), є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Тому, суд визначає розмір заборгованості по заробітній платі, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за період з 01.12.2009 року по 28.02.2010 року, тобто за три відпрацьованих місяці, виходячи з встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати, який відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»в грудні 2009 року складав 744 гривні, а відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»у січні 2010 року –869 гривень, у лютому 2010 року –869 гривень.

Таким чином, з відповідача стягненню підлягає заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2009 року по 28.02.2010 року у розмірі 2482 гривні (744+869+869).

Статтею 95 КЗпП України та ст. 33 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації, яка здійснюється на підставі Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, в зв’язку з чим суд задовольняє вимоги у цій частині в повному обсязі, відповідно до наданого позивачем розрахунку, та стягує з відповідача індексацію заробітної плати в розмірі 15,64 гривень.

Статтею 34 ЗУ «Про оплату праці»передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати, у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 2 Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Суми компенсації розраховуються на підставі Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692) шляхом множення заробітної плати на індекс інфляції за період затримки виплати, а саме з місяця, наступного за місяцем нарахування доходу, по місяць, що передує виплаті заборгованості.

Таким чином, сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за грудень 2009 року у період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року становить 118,52 гривні.

(744х(1,018х1,019х1,009х1,012х1,029х1,005х1,003х1,008х1,01х1,009х1,014х1,013х100-100):100)

Сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за січень 2010 року у період з 01.02.2010 року по 30.06.2011 року становить 120,62 гривні.

(869х(1,019х1,009х1,012х1,029х1,005х1,003х1,008х1,01х1,009х1,014х1,013х100-100):100)

Сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за лютий 2010 року у період з 01.03.2010 року по 30.06.2011 року становить 102,17 гривень.

(869х(1,009х1,012х1,029х1,005х1,003х1,008х1,01х1,009х1,014х1,013х100-100):100)

Загальна сума компенсації за затримку виплати заробітної плати 01.01.2010 року по 30.06.2011 року становить 341,31 гривень ( 118,52+120,62+102,17).

Однак, суд розглядаючи позов відповідно до ст.11 ЦПК України, у межах заявлених вимог, стягує з відповідача суму компенсації в розмірі 65,38 гривень, як того вимагав позивач.

Відповідно до ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За час роботи з 01.12.2009 року по 28.02.2010 року у ТОВ «Азов-космо»позивачем було відпрацьовано три повних місяці, за які він отримав право на надання 6 днів щорічної основної відпустки, які на час звільнення ним не використані.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про відпустки” порядок обчислення компенсації за невикористані відпустки встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, а саме, п. 7 Порядку, згідно якого компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останній перед наданням фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Таким чином компенсація за невикористану щорічну відпустку становить 173 гривень 16 копійок (2482 грн. заробітної плати за 3 повних відпрацьованих місяців \ 86 календарних днів за період роботи = 28,86 х 6 = 173,16 грн).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскільки ТОВ «Азов-Космо»в день звільнення та до теперішнього часу трудова книжка позивачу не повернута, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, однак середній заробіток підлягає стягненню за час вимушеного прогулу у період з 06.03.2010 року по 12.07.2010 року, а не за 10 місяців, як того вимагає позивач, оскільки з довідки Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 25.05.2011 року про суми виплачених доходів вбачається, що ОСОБА_1 з 12.07.2010 року прийнятий на роботу ВАТ «Транспрогрес»та отримує заробітну плату, загальний розмір якої за 3-тій та 4-тий квартал 2010 року склав 6025,97 гривень /а.с.148/ Також зазначені обставини підтверджуються довідкою Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі від 26.05.2011 року, відповідно до якої відомості щодо працевлаштування, отримання заробітної плати та здійснення відповідних відрахувань на ОСОБА_1 наявні в базі обліку з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року по підприємству ВАТ «Транспрогрес»./а.с.157/

Таким чином, суд вважає, що з 12.07.2010 року дії ТОВ «Азов-Космо»щодо невидачі трудової книжки позивачу перестали бути істотними обставинами, що перешкоджали офіційному працевлаштуванню останнього. Більше того, позивачем надано копію нової трудової книжки від 14.01.2011 року з записом про прийняття на роботу до ВАТ «Транспрогрес»відповідно до Наказу№5-ОКТЗ від 11.01.2011 року/а.с.137/.

Позивач в судовому засіданні наполягав, що він у період з 12.07.2010 року по 11.01.2001 року офіційно на роботу на підприємство не приймався, працював за трудовими угодами та отримував плату за фактично виконану роботу, про що надав копії трудових угод та актів виконаних робіт з зазначенням грошових сум, що підлягали виплаті за фактично виконану роботу./а.с.169-176/.

Однак, суд не приймає надані документи, як належні докази, оскільки зазначені суми виплат за договорами не збігаються з розміром заробітної плати, яка позивачу була нарахована у той же період часу за довідкою ДПІ м. Маріуполя. Крім того, позивачем не надано жодного розрахункового чи бухгалтерського документу на підтвердження фактичного отримання грошових коштів у вказаному розмірі саме за цими договорами, та не підтверджено їх фактичне виконання та реєстрація у ДПІ м. Маріуполя для утримання відповідних відрахувань.

Тому суд, встановлюючи період часу, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, ґрунтується на офіційних даних, отриманих з державних установ, якими надано узгоджену та достовірну інформацію щодо працевлаштування ОСОБА_6 та отримання ним заробітної плати за місцем роботи.

Також суд вважає, що наявність Наказу№5-ОКТЗ від 11.01.2011 року, запису у новій трудовій книжці про прийняття позивача офіційно на роботу з 11.01.2011 року, на які посилається ОСОБА_1, також не можуть достовірно свідчити про відсутність між позивачем та іншим підприємством офіційних трудових правовідносин у період з 12.07.2010 року по 11.01.2011 року, оскільки позивач мав таку ж можливість завести іншу нову трудову книжку та працевлаштуватися у будь-який час.

Згідно роз’яснень, викладених в п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи –невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

За останні два календарні місяці роботи, що передували припиненню трудових відносин, а саме, в січень-лютий 2010 року середньоденний заробіток позивача складав 43 гривні 45 копійок. (869+869):40=43,45).

При таких обставинах суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача додатково середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.03.2010 року по 12.07.2010 року, тобто 74 робочих днів, що складає 3215,30 грн. (43,45х74).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов’язкових платежів.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляції та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов’язання по виплаті заробітної плати на підставі ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Обов’язок щодо сплати заробітної плати не є грошовим зобов’язанням, до якого застосовуються відповідні норми ЦК України. Трудові відносини, з яких виникають питання державного та договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються, в першу чергу, Кодексом Законів про працю України, та іншими спеціальними нормами, якими передбачається відповідальність за порушення строків виплати заробітної плати.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що неправомірними діями ТОВ «Азов-Космо»щодо порушення вимог діючого законодавства в частині оплати праці, звільнення, виплати працівнику при звільненні всіх належних йому сум та видачі трудової книжки, позивачу дійсно було спричинено моральну шкоду, оскільки позивач як під час виконання трудових обов’язків, був позбавлений права отримати передбачену законом заробітну плату, яка є засобом існування, так і після припинення трудових відносин протягом тривалого часу не отримував належні йому суми виплат, та був позбавлений в подальшому працевлаштуватися та в повному обсязі здійснювати своє право на працю. Зазначені обставини дійсно потребували від нього додаткових зусиль по організації свого життя та поновлення порушених прав. Позивачем подано позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, але, з урахуванням того, що позивачем не подано доказів щодо тяжкості завданих йому страждань та їх наслідків, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 2000 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, оскільки позов задоволено частково, суд відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стягує пропорційно задоволеним вимогам з відповідача судовий збір у розмірі 59 гривень 50 копійок, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі ч. 1 ст. 4 Декрету Кабинету Министрів України № 7-93 від 21.01.1993 року, та пропорційно до задоволених вимог стягує з позивача та відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 88 гривень 58 копійок та 31 гривню 42 копійки відповідно, від сплати яких при зверненні до суду позивач був звільнений на підставі п.2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 21, 23, 24, 38, 47, 74, 75, 83, 95, 94, 115, 116, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст.. 33,34 Закону України «Про оплату праці», ЗУ «Про відпустки», постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Космо»задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Космо»видати ОСОБА_1 трудову книжку серії БТ-І №4774947 з внесенням запису про звільнення з посади заступника директора ТОВ«Азов-Космо»з 05 березня 2010 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Космо» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2009 року по 28.02.2010 року в розмірі 2482 гривні, індексацію в розмірі 15,64 гривень, компенсацію частини заробітку у зв’язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 65,38 гривень, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 173,16 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.03.2010 року по 12.07.2010 року в розмірі 3215,30 гривень без виключення сум відрахування на податки, та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, а всього стягнути 7951 (сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят одну) гривню 48 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Космо» в доход держави судовий збір у розмірі 59 гривень 50 копійка (міський бюджет Приморського району, ОКПО 3486694, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 31415537700055) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (отримувач державний бюджет –Ворошиловський район м. Донецька, ОКПО 34686537, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 31216259700004) у розмірі 31 гривню 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (отримувач державний бюджет –Ворошиловський район м. Донецька, ОКПО 34686537, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 31216259700004) у розмірі 88 гривень 58 копійок.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                          Митрофанова Є. Г.