Рішення № 16780629, 29.06.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-778/11

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    29 червня 2011 року                                                   м. Красноармійськ

                    Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:          головуючого-судді Заруцької Г.М.

                    при секретарі Марченко Т.В.

за участі:           позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд» про внесення змін формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, тримісячної вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд» про внесення змін формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, тримісячної вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що відповідно до наказу № 71к від 20.10.2010 р. він був прийнятий на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю,, Красноармійськшахтобуд " на посаду підсобного працівника.

При прийомі на роботу відповідачем була встановлена йому заробітна плата в розмірі 3000, 0 гривень щомісячно.

Відпрацювавши в жовтні 2010 року 9 днів, він отримав заробітну плату в розмірі 600 (шістсот) гривень, через декілька днів ще 300 (триста) гривень. Всього за 9 днів жовтня 2010 року він отримав 900 (дев'ятсот ) гривень заробітної плати, при цьому він ставив свій підпис у двох відомостях, про виплату заробітної плати за вказані суми, що відповідало розміру заробітної плати встановленому Відповідачем.

В період з 1 листопада 2010 року по 14 січня 2011 року заробітну плату від відповідача він не отримував.

Звернувшись до відповідача з проханням виплатити йому заробітну плату він отримав відповідь в усній формі, що заробітна плата йому була виплачена при цьому всі відомості закриті.

14 січня 2011 року він написав заяву про звільнення за ст. 38 ч. З КЗпП України у зв'язку з порушенням трудового законодавства, а саме систематичною невиплатою заробітної плати відповідачем, дату звільнення він вказав 14 січня 2011 рік. Заяву про звільнення він залишив у секретаря відповідача - ОСОБА_2, робити відмітку на другому екземплярі заяви про прийняття секретар відмовилася, мотивуючи, це тим, що вона повинна погодити прийом цієї заяви з керівником, тому другий екземпляр заяви він прийшовши на роботу надав своєму прорабу ОСОБА_3, яку він прийняв і підписав.

20 січня 2011 року відповідач по телефону повідомив його, що він може отримати свою трудову книжку. Коли він прийшов до офісу відповідача, то його повідомили, що заяву про звільнення треба переписати, і зміст її повинен відповідати ст. 38 КЗпП України, то б то звільнення за власним бажанням. Спочатку він відмовлявся, переписувати заяву про звільнення, але так як йому не видавали трудову книжку і заборгованість по заробітній платі, то йому прийшлося переписати заяву про звільнення, і причину звільнення вказати - за власним бажанням, заяву про звільнення він переписував в присутності секретаря Борисової Дар'ї, яку та прийняла. Тільки після цього відповідач видав йому трудову книжку. Згідно запису в трудовій книжці він відповідно до наказу № 1 к від 14 січня 2011 року був звільнений за власним бажанням, але дійсною причиною його звільнення є те, що йому протягом певного періоду не сплачували заробітну плату, то б то було порушено трудове законодавство. При звільнені заборгованість по заробітній платі йому не виплатили, при цьому повідомили, що всі відомості по заробітним платам закриті, і заборгованості по заробітній платі немає.

Самостійно він не мав можливості захистити свої          права, і тому за юридичною допомогою він звернувся до адвоката ОСОБА_4, яка є фахівцем у галузі права, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та копіями свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку.

28 січня 2011 року адвокат направила запити відповідачу з проханням видати довідки: довідку з місця роботи, довідку о заборгованості по заробітній платі, довідку про середньоденну заробітну плату, факт отримання адвокатського запиту відповідачем підтверджується відміткою на копії (вхід. 34 від 28.01.2011 р.)

8 лютого 2011 року він отримав довідки від відповідача в яких викладено, що він дійсно працював у відповідача на посаді підсобного працівника з 20.10.2010 року по 14.01.2011 року, його оклад на займаній посаді складає 1050 гривень, а заборгованість по заробітній платі складає 655,54 гривень.

Крім того, 8 лютого 2011 року він отримав від відповідача лист, де було вказано, що 11 лютого 2011 року він повинен з'явитися для отримання заборгованості по заробітній платі. 10 лютого він з'явився до відповідача, і попросив виплатити йому заборгованість по заробітній платі, повідомивши, що 11 лютого 2011 року у нього немає можливості з'явитися для отримання заборгованості по заробітній платі. Відповідач відмовився виплачувати йому заборгованість по заробітній платі 10 лютого 2011 року. Після цього він в цей же день, то б то 10 лютого 2011 року направив відповідачу лист з проханням заборгованість по заробітній платі йому перерахувати поштовим переказом за адресою його міста проживання, що підтверджується копією листа, поштовою квитанцією, і поштовим повідомленням.

До теперішнього часу відповідач заборгованість по заробітній платі яка складає 7400 гривень, йому не виплатив.

Він звернувся до Відповідача з письмовим проханням від 9 лютого 2011 р. про видачу йому заборгованості по заробітній платі, що підтверджується актом опису і поштовою квитанцією, але з часу отримання його заяв і по теперішній час відповідач відповіді йому не надав.

Згідно до ст. 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. А ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідач за час затримки зобов’язаний виплатити в його користь середню заробітну плату.

За його розрахунком його середньоденна заробітна плата складає : 3000, 00 грн.( посадовий оклад) /22 (середня кількість робочих днів в місяць) = 136,36 (середньоденна заробітна плата).           Середній заробіток за весь час затримки складає: 136,36 грн. х 94 робочих днів = 12817,84 грн. ( 1636.32 грн. (12 днів січня 2011 року) + 2727,20 грн.( 20 днів лютого 2011 року) + 2863,56 грн. (21 день березня 2011 року) + 2999,92 грн. (22 дня квітня 2011 року)+ 2590,84 (19 днів травня 2011р.)= 12817,84 грн.) Вимоги по відшкодуванню середньої заробітної плати може бути збільшено на час розгляду справи в суді.

Згідно ст. 44 КЗпП України внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Тримісячний середній заробіток складає : 3000, 0 грн. х 3 м. = 9000, 0 гривень.

28 січня 2011 року між ним та адвокатом ОСОБА_4 був укладений договір доручення про надання правової допомоги, відповідно до якої адвокат (виконавець), надати йому (клієнту) наступні послуги: ознайомлення з документами, надання юридичної консультації, збір документів, складанням позовної заяви, за що за прибутковим касовим ордером отримав кошти в розмірі 900 гривень.          ' Згідно ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу;

Згідно ст. 88. Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові виграти присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За послуги адвоката він сплатив 900 гривень, що підтверджується договором доручення про надання адвокатських послуг та квитанцією. Ціна послуг складається:

1.          Ознайомлення з документами - 100 (сто) гривень.

2.          Консультація - 150 (сто п'ятдесят ) гривень.

3.          Збір документів (підготовка запитів та отримання відповідей на них) - 200 (двісті) гривень.

4.          Складання і направлення відповідачу листа і про виплату заборгованості в добровільному порядку - 100 (сто)гривень.

5.          Складання позовної заяви - 350 (триста п'ятдесят) гривень.

Крім цього, 30 березня 2011 року він уклав договір доручення про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_4, відповідно до якої адвокат (виконавець), надати йому (клієнту) наступні послуги: ознайомлення з документами, надання юридичної консультації, збір документів, складанням документів, представлення інтересів в суді, за що за прибутковим касовим ордером отримав кошти в розмірі 1000 гривень.

Вважаючи те, що відповідач порушив його права, до теперішнього часу не виплатив заборгованість по заробітній платі, він вимушений був змінити стиль і нормальний уклад свого життя, чим йому завдано моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, унаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 2 ст.. 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку с протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї або близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, спричинена фізичної особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка її спричинила, при наявності її вини.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем були порушені його права, та спричинена моральна шкода.

Всі права людини випливають із властивої людській особі гідності, це передбачено Конституцією України, згідно з якою, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Гідність розуміється як визнання кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. За весь час роботи у відповідача він сумлінно ставився і виконував свої трудові обов'язки, але Відповідач не враховуючи це, порушив чинне законодавство не виплачував йому заробітну плату, до теперішнього часу не виплатив йому заборгованість по заробітній платі, чим принижує його людську честь, гідність та соціальне становище. Він вимушений був змінити спосіб свого життя, що викликало у нього душевні страждання, що потягло за собою негативний вплив на його здоров'я, він не мав змоги утримувати і забезпечувати свою родину. В зв'язку з вищенаведеним він пригнічений, дуже він хвилюється, нервує, від чого не може спати ночами. Відсутність грошей відбивається на тому, що він не може повноцінно і звично вести свій побут, він не має можливості придбати необхідні йому ліки, продукти харчування, та оплачувати комунальні послуги, що несе за собою додаткові хвилювання та нервові зриви, які супроводжуються головними болями, високим тиском, і загальним поганим самопочуттям. Свою моральну шкоду він оцінює в 5000,0 гривень.

Виходячи з наведеного позивач просить суд постановити рішення, згідно якого:

Змінити формулювання причини звільнення, вказавши ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням трудового законодавства.

Стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітної платі –7400 грн.

Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 12817 грн. 84 коп.

Стягнути з відповідача на його користь, тримісячний середній заробіток в розмірі 9000 грн.

Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути на його користь 1900 грн. за надання правової допомоги.

У судовому засіданні позивач на задоволенні свого позову наполягає і просить його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, судом вживалися заходи щодо його сповіщення про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями та квитанціями на а. с. 29,30,31.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

13 квітня 2011 року відповідач у справі надавав суду письмове заперечення у справі (а.с. 34-35), згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 визнавав частково у розмірі 773,30 грн., в частині заборгованості по заробітної платі.

Заслухавши пояснення позивача у справі, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що згідно наказу № 71к від 19 жовтня 2010 року позивач у справі прийнятий на роботу до ТОВ «Красноармійськшахтобуд»на посаду підсобного працівника , що підтверджується трудовою книжкою позивача на а.с. 7 та наказом на а.с. 38.

Згідно довідки на а.с. 8 оклад позивача складає 1050 грн. Ствердження позивача, що нібито йому був встановлений щомісячній заробіток у сумі 3000 грн. свого підтвердження у судовому засіданні не знайшов. Сам позивач жодного доказу в підтвердження окладу у 3000 грн. суду не надав. В той же час зі штатного розкладу на а.с. 40 вбачається, що оклад підсобного робочого складає 1050 грн. Таким чином, бажання позивача отримати заборгованість по заробітній платі та провести нарахування середнього заробітку з суми окладу у 3000 грн. безпідставні.

Відповідачем суду надані табеля виходу робітників підприємства на а.с. 41-47, з яких вбачається, що нібито позивач працював неповній робочій день. Однак суд не може взяти до уваги ці табеля виходу, оскільки відповідно до ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці, тобто систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших –працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. З наказу на а.с. 38, яким позивач був прийнятий на роботу вбачається, що скороченого робочого для позивача не було встановлено. Крім того, відповідачем не надано суду жодного доказу, в підтвердження того, що був виданий будь який наказ про встановлення скороченого робочого дня, з яким позивач був ознайомлений під розпис за два місяця до змін умов трудового договору.

На а.с. 50-52 долучаються акти від 11-14 січня 2011 року, в яких вказано, що позивач у справі не знаходився на робочому місті 11,12,13,14 січня 2011 року. Суд не може взяти до уваги ці акти, оскільки самі акти були складені тільки представниками адміністрації підприємства, ні з одним з указаних актів позивач не був ознайомлений. Крім того згідно запису у трудовій книжці на а.с. 7 позивач звільнений з посади з 14 січня 2011 року, тобто ніяких прогулів у позивача не було.

Виходячи з наведеного суд вважає необхідним розрахувати заборгованість по заробітній платі з окладу 1050 грн. за період з 01 листопада 2010 року по 14 січня 2011 року, що складає: 1050 грн. + 1050 грн. + 513,37 грн. = 2613,37 грн., вказану суму заборгованості по заробітній платі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. А ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем заборгованість по заробітній платі на час розгляду справи не сплачена. Відповідачем суду наданий лист, яким позивача повідомляли про необхідність отримати заборгованість по заробітній платі 11 лютого 2011 року (а.с. 48).

Суд не заперечує, що позивач 11 лютого 2011 року не з’явився на підприємство для отримання заборгованості по заробітній платі. В той же час у судовому засіданні встановлено, що позивачем на адресу відповідача 09 лютого 2011 року був направлений лист, згідно якого позивач просив заборгованість по заробітної плати надіслати йому поштовим переказом за місцем проживання (а.с. 14). Вказаний лист був направлений в адресу відповідача рекомендованим листом, який отриманий відповідачем 15 лютого 2011 року, що підтверджується квитанціями та розписками на а.с. 11-12. Відповідачем прохання позивача про надіслання заборгованості по заробітної платі поштовим переказом не виконане, тому відповідач зобов’язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Середньоденний заробіток позивача на день звільнення складає 46,67 грн., згідно розрахунку: грудень 2010 року –23 робочих дня –1050 грн. оклад + листопад 2010 року –22 робочих дня –1050 грн. оклад = 2100 грн. : 45 днів = 46,67 грн.

З 15 січня 2011 року по день прийняття рішення 113 робочих дня: січень –11 днів; лютий –20 днів; березень –22 дня; квітень –21 день; травень –20 днів; червень – 19 днів. За затримку розрахунку відповідач зобов’язаний сплатити позивачу 5273,71 грн., згідно розрахунку: 46,67 грн. х 113 днів = 5273,71 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем були порушені права позивача у справі, та позивачу спричинена моральна шкода, оскільки несплата заробітної плати призвела до того, що позивач у справі вимушений був змінити спосіб свого життя, що викликало у нього душевні страждання, він не мав змоги утримувати і забезпечувати свою родину. В зв'язку з вищенаведеним він пригнічений, дуже хвилюється, нервує, від чого не може спати ночами. Відсутність грошей відбивається на тому, що позивач не може повноцінно і звично вести свій побут, не має можливості придбати необхідні йому ліки, продукти харчування, та оплачувати комунальні послуги. В той же час суд вважає необхідним врахувати, що позивач у відповідача працював тільки три місяця, з невеликим окладом, тому розмір відшкодування моральної шкоди судом визначається з врахуванням вимог розумності і справедливості. Виходячи з наведеного суму моральної шкоди, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суд встановлює в розмірі 500 грн.

Суд не може задовольнити вимоги позивача відносно змини формулювання причини звільнення, вказавши ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з порушенням трудового законодавства. До такого висновку суд прийшов виходячи з наведеного:

На а.с. 37 долучається заява позивача, яку він написав власноруч 14 січня 2011 року, про звільнення з посади за власним бажанням.

Ствердження позивача відносно того, що він здавав заяву про звільнення його згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України у судовому засіданні свого підтвердження не знайшло. Та обставина, що нібито позивач таку заяву про звільнення своєму прорабу ОСОБА_5, судом до уваги прийнято не може бути, оскільки прораб не є тією посадовою особою, яка наділена правом прийняття та звільнення робітників з посади, тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним визнати, що позивач звільнений з посади за власним бажанням. З таких підстав вимоги позивача про стягнення з відповідача тримісячного середнього заробітку у сумі 9000 грн. не обґрунтовані і в цій частині позову позивачу необхідно відмовити.

Відносно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто тільки в тій сумі, яка підтверджується матеріалами справи. На а.с. 16-21 долучається договір про надання позивачу правової допомоги фахівцем у галузі права, у вигляді: ознайомлення з документами - 100 (сто) гривень; консультація - 150 (сто п'ятдесят ) гривень; збір документів (підготовка запитів та отримання відповідей на них) - 200 (двісті) гривень; складання і направлення відповідачу листа і про виплату заборгованості в добровільному порядку - 100 (сто)гривень; складання позовної заяви - 350 (триста п'ятдесят) гривень, а всього на суму 900 грн. Вказану суму позивач згідно квитанції на а.с. 19 оплатив. Суд вважає, що в цій частині вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. В той же час відповідно договору від 30 березня 2011 року на надання правової допомоги позивачу на а.с. 26-29 у сумі 1000 грн. суд не знайшов підстав для задоволення вимог позивача, оскільки на час складення цього договору позов ОСОБА_1 з 11 березня 2011 року знаходився у суді (а.с. 1). Адвокат участі при розгляді справи не брав. Документів, які підтверджують сплату 1000 грн. позивачем суду не надано. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути тільки 900 грн. за надання правової допомоги.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2613,37 грн. (заборгованість по заробітної платі) + 5273,71 грн. (середній заробіток за затримку розрахунку) + 500 грн.(моральну шкоду) + витрати на правову допомогу у сумі 900 грн. = 9287 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд» на користь держави судові витрати: судовій збір 78 грн. 87 коп. – з матеріальної шкоди, 8 грн. 50 коп. –з моральної шкоди та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 39,44,115-116, 117, 233, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд»з р/р № 26009301290 у філії Красноармійського відділення № 2863 «Ощадного Банку України» МФО 394233, ЄДРПОУ 36975847 на користь ОСОБА_1: заборгованість по заробітної платі з 01 листопада 2010 року по 14 січня 2011 року у сумі 2613 грн. 37 коп.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 5273 грн. 71 коп.; моральну шкоду –500 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 900 грн., а всього 9287 грн. 08 коп. (дев’ять тисяч двісті вісімдесят сім грн. 08 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд» на користь держави судові витрати: судовій збір 78 грн. 87 коп. –з матеріальної шкоди, 8 грн.50 коп. –з моральної шкоди та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                              Суддя: