Ухвала суду № 16761799, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р. м. КиївК-19012/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2007

у справі № 21/121-Н

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триал»

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2007, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000612310/3 від 14.04.2005 та №0001192310/3 від 14.04.2005. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Триал»118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1321,44 грн. вартості проведеного експертного дослідження.

Хмельницька МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 70, 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомлення-рішенням податкового зобовязання з податку на додану вартість слугували висновки акту перевірки від 06.10.2004 № 622/23-121/31131093, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня, червня та липня 2003 року податку на додану вартість у загальній сумі 180850,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Укрвекор», установчі документи якого та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 10.12.2004 визнано недійсними з моменту реєстрації та видачі відповідно.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві податкового кредиту податковою інспекцією не встановлено, реальність здійснення господарських операцій податковою інспекцією не заперечується.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної субєктом господарювання, який на час її складання був зареєстрований платником податку на додану вартість у визначеному законом порядку.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судом апеляційної інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації судовим рішенням та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (постачальника товару (робіт, послуг)) податковим органом після здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих підприємством, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, та підставою для висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених такому постачальнику. Несплата постачальником товару (робіт, послуг) податкових зобовязань та порушення ним певних вимог податкового законодавства також не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо порядку формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для вимовку про неправомірність формування податкового кредиту.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло