Ухвала суду № 16760910, 30.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/219/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Голоти Л. О., Совгири Д. І.

при секретарі: Гонті І.О.

за участю представників сторін:

позивача: Андрощука О.І., Гопанчук Т.Г.

відповідача 1 (апелянта): не зявився

відповідача 2 (апелянта): Данільцева Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича та Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бестінвест-Енерго" до Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, Іллінецької державної податкової інспекції Вінницької області про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Бестінвест-Енерго" звернулося в суд з позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В., Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. та скасування його рішення від 14.12.2010 року №44; визнання неправомірними дій Іллінецької МДПІ та скасування її першої податкової вимоги від 31.12.2010 року №1/60.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 року позов задоволено. Зокрема, визнано дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. щодо винесення рішення від 14.12.2010 року №44 протиправними та скасовано дане рішення; визнано дії Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області щодо винесення першої податкової вимоги від 31.12.2010 року №1/60 протиправними та скасовано дану вимогу.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що судом І інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував наявність у голови ДПА повноважень на прийняття оскаржуваного рішення, на не встановив відсутність податкового боргу у платника податку, наслідком чого стало винесення податкової вимоги.

В судове засідання представник відповідача 1 не зявився. Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційних скарг заперечили, у звязку з чим просили залишити їх без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнавалась судом обовязковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відсутність представників відповідача 1.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. та Іллінецької МДПІ не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції ТОВ "Бестінвест-Енерго" зареєстроване Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 06.08.2007 року, ідентифікаційний номер 35213221, та взяте на податковий облік в Іллінецькій МДПІ 10.08.2007 року за №1781.

На підставі п.п.7.7.5 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Лясковською В.В. 17 травня 2010 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Бестінвест-Енерго", поданої за березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 травня 2010 року №184-16-35213221 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень місяць 2010 року ТОВ "Бестінвест-Енерго", яким встановлено, що підлягає зменшенню залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду податок на додану вартість в сумі 458182,82 грн.

19 травня 2010 року Іллінецькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "В2" №0000021600/0, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у звязку із чим виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, відтак, Товариству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 458182,82 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Однак, в подальшому, рішенням голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. від 14.12.2010 року №44 податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 19 травня 2010 року №0000021600/0 скасовано як таке, що прийняте всупереч п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та за матеріалами перевірки, проведеної в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість"

Наведені обставини стали підставою для прийняття Іллінецькою МДПІ першої податкової вимоги від 31.12.2010 року №1/960 про необхідність погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 347050 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, дана норма, виникнення у позивача права на податковий кредит, не ставить його у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Також встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками попереднього суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню № 44 від 14.12.2010р., суд І інстанції дійшов вірних висновків про невідповідність цього рішення критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, пропорційності тощо.

Вказане рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення Іллінецької МДПІ від 19 травня 2010 року №0000021600/0 Форми "В2" на збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 458182,82 грн. не відповідає вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168. Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Однак, з такими висновками податкового органу погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не є підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В2", так як вони носять рекомендаційний характер.

Більше того, дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обовязковими йому до виконання.

Стосовно посилання на норми Закону № 168, то цей Закон не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, що регулює порядок виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції. Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Оскільки, судом встановлено, що дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. щодо винесення рішення №44 від 14.12.2010 року та саме рішення є протиправними, то відповідно і вимога Іллінецької МДПІ №1/60 від 31.12. 2010 року прийнята на виконання вказаного рішення щодо стягнення недоїмки зі сплати ПДВ в сумі 347050 гривень та дії щодо її винесення також є протиправними.

Відтак, суд І інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення голови ДПА у Вінницькій області від 14.12.2010 року №44 та податкова вимога Іллінецької МДПІ від 31.12.2010 року №1/60 підлягають скасуванню.

Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для їх задоволення не має.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича та Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 липня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Голота Л. О.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар