Рішення № 16757734, 03.06.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

03.06.2011

Справа № 2 –11/11

                               Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

          03 червня 2011 року           Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі судді Степанової С.В., при секретарі Горустович К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія»про стягнення частки майна товариства у вигляді грошової суми, -

                                         В С Т А Н О В И В :

          Позивачка звернулася з позовом про стягнення на її користь частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія»у вигляді грошової суми, яка успадкована нею та пропорційна розміру 12,33 % від статутного фонду товариства. В позові зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2, яка була одним із засновників відповідача та їй належала частка від статутного фонду товариства у розмірі 12,33 %. Її мати ОСОБА_2 померла 23.03.2004 року та позивачці на підставі свідоцтва на право спадкування належить 12,33 % частки від статутного фонду вказаного товариства. Але відповідач погодився виплатити позивачці вартість частки, яка належала ОСОБА_2 у розмірі 6616,59 гривень, яку вирахував з балансової вартості майна товариства, яка складає 53662,50 гривень. Посилаючись на ст. 55 Закону України «Про господарські товариства»вважає, що їй повинно бути виплачено або суму у розмірі 60367,68 гривень, відповідно до висновку експерта від 23.05.2003 року, або виділити в натурі 46,82 кв. м. нежилого приміщення, яке знаходиться по пр. Леніна, буд. 121 в м. Маріуполі та належить відповідачу. Просила стягнути з відповідача суму у розмірі 60367,68 гривень. У подальшому, після проведення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи збільшила розмір позовних вимог відповідно до висновкам даної експертизи та просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія»на її користь вартість частки майна товариства, яка пропорційна розміру 12,33 % від Статутного фонду товариства, у розмірі 135250 гривень, витрати, пов’язані з проведенням комплексної експертизи у розмірі 5348,52 гривень, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судове засідання позивачка не з’явилася, її інтереси у суді за довіреністю представляв ОСОБА_3

          В судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_3 підтримав збільшені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі на підставах, зазначених в позові. Вважав, що строк позовної давності не пропущений, оскільки стаття 262 ЦК України, на яку посилався представник відповідача у письмових запереченнях, регулює порядок обчислення та перебігу строку позовної давності у разі заміни сторони у зобов’язанні та не стосується відносин зі спадкування.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчать телеграми на ім’я директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія»та представника відповідача          про виклик у судове засідання, а також поштове повідомлення про виклик у судове засідання, отримане 25.05.2011 року представником відповідача за довіреністю.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до ст. 27 ЦПК України представник відповідача був ознайомлений з матеріалами цивільної справи та висновками комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизі № 5921/23/5922/24/6353/25.

Приймаючи до уваги думку представника позивача, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів у відсутність представника відповідача.

При прийнятті рішення про заочний розгляд справи суд також керувався положеннями ст. 157 ЦПК України, яка обмежує строк розгляду цивільної справи двома місяцями та враховуючи те, що цей строк вже давно сплив, на думку суду неявка у судове засідання представника відповідача та не повідомлення про причини такої неявки свідчить про недобросовісне намагання сторони затягнути розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.2009 року згідно спадкової справи № 312-2007 року, зареєстрованої в реєстрі за № 3-142 ОСОБА_2, яка померла 23.03.2004 року, належала частка в майні ТОВ «ТК «Надія», яка складає 12,33 % статутного капіталу товариства, на підставі повідомлення ТОВ «ТК «Надія»від 05.12.2008 року. ЇЇ чоловік, ОСОБА_4, прийняв спадщину, але не встиг оформити свої спадкові права та помер 24.01.2007 року. Його спадкоємицею визнана його донька ОСОБА_1

Відповідно до п. 16.1 Статуту товариства в редакції від 1995 року, яка діяла на час смерті ОСОБА_2, при виході (виключенні) учасника із товариства йому виплачується вартість майна, яка пропорційна його частці в статутному фонді товариства на момент його виходу (виключенню).

08.04.2008 року позивачка зверталася до товариства з вимогою розглянути питання її вступу до товариства, про що сторони у своїх письмових поясненнях не заперечували.

Але, відповідно до листа відповідача до позивачки (а.с.8) її повідомлено, що згідно п. 7.4 Статуту ТОВ «ТК «Надія»в редакції від 11.03.2008 року спадкоємці учасників товариства до складу учасників товариства не приймаються.

Згідно матеріалів справи, відповідач згоден виплатити позивачці вартість частки майна товариства, яка успадкована позивачкою та пропорційна розміру 12,33 % від Статутного фонду товариства, яка станом на 01.02.2005 рік за думкою відповідача складає 5299,46 гривень. (а. с. 9, 37, 41).

Обов’язки суду щодо справедливого розгляду справи і необхідності забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників цивільного судочинства (учасників товариства) потребують за наявності спору з’ясування не виключно задекларованої товариством, а реальної (дійсної та справедливої) вартості його майна, виходячи з якої має обчислюватися розмір в грошовому еквіваленті успадкованої позивачкою частки.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства»при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються також майнові права та обов'язки.

У ч. 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства, тобто під час оцінки вартості частини майна, еквівалентній частці ОСОБА_2, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов’язки. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати спадкоємцю, якому відмовлено у прийнятті до товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов’язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства ( в даному випадку спадкоємцю щодо якого відмовлено у його вступі до товариства) за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов’язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Згідно Рекомендацій Вищого господарського суду України від 18.06.2009 року № 04-06/83 «Про внесення змін і доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»зазначено, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87).

В комплексній судовій економічній та будівельно-технічній експертизі № 5921/23/5922/24/6353/25 (а. с. 176-186) зазначено, що відповідно до п. 39 «Національного стандарту №1»для проведення оцінки майна використовуються наступні загальновідомі методичні підходи: затратний (майновий); дохідний (яки базується на капіталізації доходів); порівняльний (аналогів продажу). Експертом був вибраний метод порівняльний у зв’язку з тим, що недоцільно використовувати затратний та дохідний метод при визначенні ринкової вартості нерухомого майна, розвинутий ринок купівлі-продажу якого існує. В даній експертизі зроблений розрахунок балансової вартості активів із урахуванням ринкової вартості необоротних активів та вартості пасивів станом на 23.03.2004 року. Згідно вказаної експертизи вартість майна ТОВ «Торговий комплекс «Надія»з урахуванням ринкової вартості торгового комплексу «Надія», який знаходиться в м. Маріуполі по пр. Леніна, буд. 121, загальною площею 379,7 кв. м. станом на 23.03.2004 року складає 1096900 гривень, при цьому частка майна товариства пропорційна частці ОСОБА_2, яка складає 12,33 % в Статутному капіталі товариства, на момент її смерті, а саме на 23.03.2004 рік, складає 135250 гривень.

В матеріалах справи знаходиться заява представника про застосування при розгляді справи строку позовної давності, мотивуючи це тим, що ОСОБА_4, який був спадкоємцем ОСОБА_2, був повідомлений листом за вих. № 5 від 22.02.2005 року про розмір вартості частки товариства станом на 01.02.2005 рік, яка належала померлій ОСОБА_2, але не отримав свідоцтва про право на спадщину частки ОСОБА_2 в товаристві та не просив прийняти його до складу учасників товариства. 24.01.2007 року він помер, але до цієї дати до товариства не звертався та вартість частки ОСОБА_2 не оскаржував. 18.09.2007 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 та лише 08.04.2008 року звернулася до товариства з вимогою розглянути питання її вступу до товариства. 16.02.2009 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, тобто після спливу 5 років після смерті ОСОБА_2 Вважав, що разом з правами та обов’язками спадкодавця ОСОБА_4 до позивачки перейшли й його процесуальні права, тому вважає, що строк звернення з позовом до суду пропущений.

Суд вважає, що строк давності при зверненні позивачки до суду не пропущений на підставі наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_2 отримав особисте право на вступ до товариства або право отримати частку майна товариства у грошовій або натуральній формі. У товариства з 23.03.2005 року виникло зобов’язання з виплати спадкоємцям ОСОБА_2 вартості її частки в товаристві. Згідно загального строку позовної давності тривалістю у три роки, ОСОБА_4 мав можливість реалізувати своє право на судовий захист до 23.03.2008 року, але у зв’язку з його смертю 24.01.2007 року він не встиг його реалізувати. Позивачка отримала право на вступ до товариства або право отримати частку майна товариства у грошовій або натуральній формі лише після смерті свого батька ОСОБА_4, тобто перебіг позовної давності не міг початися раніше ніж позивачка довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Стаття 262 ЦК України, на яку посилався представник відповідача у письмових запереченнях, регулює порядок обчислення та перебігу строку позовної давності у разі заміни сторони у зобов’язанні, але дана правова норма не стосується відносин зі спадкування. Крім того, 08.04.2008 року позивачка зверталася до товариства з вимогою розглянути питання її вступу до товариства, про що сторони у своїх письмових поясненнях не заперечували.

Враховуючи, що позивачкою заявлена вимога щодо стягнення суми 135250 гривень, що в межах суми, визначеної експертом, суд вважає, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачені нею витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень; судовий збір у розмірі 603,68 гривні; витрати на проведення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи у розмірі 5348,52 гривень, а також та на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 748,32 гривень.

          На підставі ст. ст. 147, 148, 190, 256, 257, 261 ЦК України, ст. ст. 66, 139 ГК України, Закону України «Про господарські товариства», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 213, 215, 224-226 ЦПК України,

                                                  В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія»про стягнення частки майна товариства у вигляді грошової суми задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий комплекс «Надія»(м. Маріуполь, пр. Леніна, 121, код ЄДРПОУ 23422525) на користь ОСОБА_1 (87512, АДРЕСА_1) вартість частки майна товариства, яка пропорційна частці у розміру 12,33 % від Статутного фонду товариства, у розмірі 135250 гривень (сто тридцять п’ять тисяч двісті п’ятдесят гривень), а також сплачені нею витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень; судовий збір у розмірі 1352,50 гривень; витрати на проведення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи у розмірі 5348,52 гривень, а всього стягнути 141981,02 гривень (сто сорок одну тисячу дев’ятсот вісімдесят одну гривню 02 копійки).

Відповідач може подати до Жовтневого районного суду м. Маріуполя заяву про перегляд рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення позивачкою може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Суддя С.В. Степанова