Рішення № 16752072, 05.01.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-6707/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2011 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Ченченко І.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»(далі за текстом ДП «Красноармійськвугілля») про відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог позивача ОСОБА_1 пояснив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах більше двадцяти років. Всі ці роки він працював на підземних роботах з особливо шкідливими умовами праці. Починаючи з 2005 року він періодично лікувався у Димитрівській міській лікарні з діагнозом хронічна вертеброгенна пояснично-крестовая радикулопатія в стадії затягнувшегося загострення з болевим м,язово-тоніченим синдромами. 24.07.2006 року йому було видано акт про розслідування хронічного професійного захворювання. Він тривалий час лікувався, але відновити своє здоров,я не зміг, через що за висновком МСЕК м.Красноармійськ 20.11.2007 року йому безстроково була встановлена третя група інвалідності та 30% стійкої втрати працездатності, йому також була заборонена тяжка фізична праця, переохолодження та вимушене положення тіла. У зв,язку з стійкою втратою працездатності відділенням виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров йому були призначені страхові виплати: втрачений заробіток та одноразова допомога. Моральна шкода Фондом йому не відшкодовувалася. Між тим, через професійне захворювання він зазнав фізичну біль, моральні страждання, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Сума отримуваної ним на теперішній час пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах ще до встановлення у нього професійного захворювання, та регресної виплати недостатня на утримання повнолітніх дочок, які продовжують навчання у вищих навчальних закладах. Він же не має можливості працювати як раніше в шахті та заробляти кошти на утримання своєї родини. Іншої професії у нього немає, тому він вимушений підробляти випадковими заробітками. Моральну шкоду позивач оцінює у 60000 грн. і просить суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав вимоги та пояснення свого довірителя.

Представник відповідача –ДП «Красноармійськвугілля»- ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши суду, що позивачем без поважних причин пропущений трьохмісячний строк звернення до суду з даним позовом, передбачений ст.233 КЗпП України. Крім того, на час виникнення спірних відносин діяла правова норма Закону України «Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, за якою обов,язок відшкодовувати моральну шкоду потерпілим на виробництві покладався на Фонд, а не на підприємство. Позивачем також не надано доказів у підтвердження спричинення йому моральної шкоди, заявлена сума не аргументована.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області ОСОБА_4 з позовом не погодилася, зазначивши, що потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку Фонду з 01.08.2006 року у зв,язку з профзахворюванням, йому сплачена одноразова допомога у розмірі 19840 грн. та проводяться щомісячні страхові виплати у сумі 593,12 грн. На цей час законодавством України не передбачено стягнення моральної шкоди з Фонду. Згідно за ст.273-1 КЗпП України відповідальність за моральну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов,язків, несе підприємство, з яким цей працівник перебуває в трудових відносинах. Позивачем не надано доказів у підтвердження заподіяння йому моральної шкоди. Акт за формою П-4 підтверджує лише факт наявності хронічного професійного захворювання, а довідка МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди позивача –частини втраченого заробітку.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 1981 року працював на підземних роботах у ДП «Краснорамійськвугілля», з 25.08.2006 року позивача переведено електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання, 17.05.2010 року позивач звільнився з роботи за ст.38 КЗпП України у зв,язку з переходом на пенсію за віком, що підтверджується копіями записів з трудової книжки (а.с.14-18).

07.07.2006 року за результатами розслідування хронічного професійного захворювання відносно позивача ОСОБА_1 складено акт № 5 за формою П-4, затверджений головним державним санітарним лікарем 24.07.2006 року (а.с.8-9). У п.п.13 та 17 даного акту зазначено, що причиною професійного захворювання позивача є тяжка фізична праця, яку виконував позивач за умовами та характером його професії у якості гірничого монтажника підземного, гроз, гірничого робітника підземного, які за шкідливістю умов праці відносяться до Ш класу 3 ступеню. На момент розслідування ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, діагноз його захворювання наступний: хронічна вертеброгенна пояснично-крестцовая радикулопатія в стадії затягнувшегося заострення з болевим, м,язово-тоніченим синдромами, остеохондроз, протрузії дисків, формування грижі, спондилез, спондилоартроз.

Згідно за випискою з акту огляду МСЕК від 01.08.2006 року позивачу у зв,язку з професійним захворюванням вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком на один рік –до 01.08.2007 року з рекомендаціями медикаментозного та санаторно-курортного лікування.

При повторному огляді МСЕК 20.11.2007 року третя група інвалідності та 30% втрати професійної працездатності встановлено позивачеві безстроково, при цьому йому протипоказаний тяжкий фізичний труд, переохолодження, вимушене положення тіла, рекомендовано лікування у невропатолога, медикаментозного та санаторно-курортного лікування (а.с.12-13).

Фондом у м.Димитров позивачеві у зв,язку з професійним захворюванням щомісячно проводиться страхова виплата, сума якої на теперішній час складає 593,12 грн., що підтверджується постановою Фонду від 14.04.2010 року.

Позивач має двох дочок: Юлію, ІНФОРМАЦІЯ_1, та Катерину, ІНФОРМАЦІЯ_2, які навчаються на денній формі Київського національного університету культури і мистецтв та Донецького національного університету, при цьому Юлія навчається на контрактній снові, стипендію не отримує, а Катерина є інвалідом другої групи з дитинства (а.с.11, 19, 20-21).

Відповідно за ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов,язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов,язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України “Про охорону праці” в редакції від 21.11.2002 року відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров,я, здійснюється Фондом у відповідності до ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 № 1105-Х1У, що набрав чинності 01.04.2001 року.

Відповідно за ст.ст.13, 21, 28 Закону при настанні страхового випадку, а саме ушкодження здоров,я на виробництві, потерпілий – застрахована особа - має право на різні види відшкодування шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.

           Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин встановлений державою спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров,ю потерпілого умовами виробництва, - через відділення Фонду вже не діяв.

           Між тим, відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено дію абз.4 ст.1, пп.є п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам.

           В той же час, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

           Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача у відповідача встановлена актом розслідування хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1           Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин у зв,язку із зупиненням відповідної норми спеціального Закону не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання у цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За ст.ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв,язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я.

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв,язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманої на виробництві травми, а висновок МСЭК від 01.08.2006 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача.

Через професійне захворювання позивач з 03.10.2006 року по 13.10.2006 року, з 12.03.2007 року по 23.03.2007 року, 3 20.11.2007 року по 30.11.2007 року, з 14.04.2008 року по 25.04.2008 року, з 08.09.2008 року по 18.09.2008 року, з 16.09.2009 року по 28.09.2009 року, з 06.04.2010 року по 16.04.2010 року знаходився на лікуванні у денному стаціонарі Димитровської центральної міської лікарні, з 21.12.2009 року по 28.12.2009 року –на амбулаторному лікуванні з діагнозом: хронічна пояснично-крестцовая радикулопатія з болевим, м,язово-тоніченим синдромами, у стадії загострення.

Зазначене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв,язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За приписами п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров,я або смертю, позовна давність не поширюється.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров,я, розмір втрати працездатності, істотність вимушеності змін у життєвих стосунках потерпілого, який вже не може виконувати тяжку фізичну працю, котрою до травми заробляв собі та своїй сім,ї на життя, отримане ним ушкодження здоров,я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди у 9000 грн.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На підставі статей 268, 1167 ЦК України, ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля», код ЄДРПУ 32087941, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відшкодування моральної шкоди 9000 (дев,ять тисяч) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10.01.2011 року.

Суддя