Рішення № 1674747, 08.05.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.08 Справа № 16/76

Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство “Фукс Мастила Україна”, м. Львів

до Держаного підприємства “Первомайсьвугілля”, м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 38847 грн. 82 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – Золотухін О.В., дов. від 01.04.08. №01/113;

від відповідача – Кунченко М.С., дов. від 29.02.08. №01/4-10-74,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за договором купівлі –продажу від 23.08.06. № 125/01-08-06 в сумі 33370,50грн. та пені в сумі 5477,32грн. згідно з вимогою п.3.3. вказаного договору за період з 01.01.07. по 31.12.07.

Відповідач відзивом від 02.04.08. №01/1-252 підтвердив поставку товару позивачем і заборгованість перед позивачем на суму позову, але при цьому відповідач вважає, що він не припустив порушення свого обов’язку за договором перед позивачем і прав позивача тому, що позивач поставив товар не отримавши передоплату, як передбачено договором.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 23.08.06. №125/01-08-06, на підставі якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти покупцю (відповідачу) продукцію в асортименті, у кількості та по ціні, обумовлених специфікаціями, що є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язався оплачувати куплену продукцію на умовах пункту 1.4 та 2.2 вказаного договору –на підставі пред’явленого позивачем рахунку і на умовах 100% передоплати.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки Господарського кодексу України (ст.ст.265).

На виконання умов вказаного договору позивач, не отримавши передоплати, поставив, а відповідач, не сплативши передоплату, прийняв мастильні матеріали, технологічні рідини в період 30.08.06. на суму 33370,50грн., що підтверджено видатковою накладною від 30.08.06. №35/4 (а.с.7) на вказану суму і довіреністю відповідача на отримання ТМЦ від 30.08.06. №853046 серії ЯЛЯ (а.с.8).

Позивач направив відповідачеві претензію від 10.12.07. №01/392 з вимогою про оплату отриманого товару на суму 33370,50грн. (а.с.13-14).

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору та вимоги (претензії) про оплату товару, не оплатив позивачу поставлену продукцію, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 33370,50грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання обов’язків по оплаті товару, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 5477,32грн. згідно з вимогою п.3.3. вказаного договору за період з 01.01.07. по 31.12.07., яку відповідач зобов’язаний сплатити в разі порушення свого обов’язку по договору купівлі-продажу від 23.08.06. №125/01-08-06 і згідно з вимогою п.3.3. вказаного договору.

Відповідач з вимогами позивача не згоден з підстав, вказаних вище.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у семиденний строк з дня отримання вимоги про оплату вартості купленого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором купівлі-продажу від 23.08.06. №125/01-08-06, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості поставленої продукції –відповідач мав право на отримання товару тільки за умови переказу позивачеві передоплати, але відповідач прийняв продукцію, використав її і на вимогу (претензію) позивача сплатити грошові кошти у розмірі вартості отриманого товару борг не сплатив, чим порушив умови договору і ч.2ст.530 ЦК України. Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов’язання перед позивачем в сумі 33370,50грн. за поставлений товар після отримання письмової вимоги про оплату боргу від позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт поставки позивачем і отримання відповідачем технічних виробів в період 30.08.06. на суму 33370,50грн. Позивач належним чином довів суду факт надіслання поштою відповідачу вимоги про оплату заборгованості за поставлену продукцію на вказану суму боргу (а.с.14). Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 655-693 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті поставленої продукції на суму 33370,50грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору купівлі-продажу від 23.08.06. №125/01-08-06 в частині оплати товару і вимоги закону, а також письмову вимогу позивача про оплату вартості продукції.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг в сумі 33370,50грн. на користь позивача за договором купівлі-продажу від 23.08.06. №125/01-08-06 та позов слід задовольнити в цій частині, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в розмірі 33370,50грн.

Позов в частині заявленої до стягнення пені слід залишити без задоволення, оскільки позивачем невірно визначений період, за який має бути заявлена неустойка: статтею 232 ГК України встановлено порядок, згідно до якого неустойка у вигляді пені розраховується за шість місяців з дня порушення грошового зобов’язання, а позивач розрахував неустойку за рік. Права на стягнення неустойки за один рік не встановлено договором купівлі-продажу від 23.08.06. №125/01-08-06, укладеним сторонами, і не передбачено законом. Тому у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 173, 193, 232 ГК України, ст.ст.526,ч.2ст.530,ст.ст.629,655-693 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м. Первомайськ Луганська область, вул. ім. Куйбишева, 18 «а», ід. код 32320594 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство “Фукс Мастила Україна”, м. Львів, вул. «Промислова», 60, ід. код 20843516 борг в сумі 33370,50грн., витрати по державному миту в сумі 333,70грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,40грн. Видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 12.05.08.

Суддя Р. Шеліхіна