Постанова № 1674045, 08.05.2008, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2008 р.

Справа № 8а/38-774

10:18

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

при секретарі судового засідання: Арзяєві М.І.

Розглянув справу

за позовом: Прокурора м. Тернополя, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України, вул. Воровського, 16, м. Київ, в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості по страхових внесках в сумі 2 768 370,50 грн.

За участю представників сторін:

прокурора: Молень І.Й. – помічника прокурора м. Тернополя, посвідчення № 21.

позивача: Панчук Г.С. –головного спеціаліста –юрисконсульта, довіреність № 1337/04 від 06.02.2008 р.

відповідача: Дупіряк О.М. –юрисконсульта, довіреність № 8/143-702 від 23.07.2007 р.

В судовому засіданні учасникам адміністративного процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 27, 29, 49, 51, 59, 60, 130 КАС України.

Здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області звернувся з позовом Прокурор м. Тернополя, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України, вул. Воровського, 16, м. Київ, в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків –недоїмки в сумі 2 768 370,50 грн.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль всупереч норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не сплачувало сум страхових внесків, внаслідок чого виникла заборгованість по їх сплаті в сумі 2 768 370,50 грн.

В підтвердження викладеного додає розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з вересня місяця 2006 року по січень місяць 2008 року, картку особового рахунку страхувальника, розрахунки заборгованості та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 03.03.2008 р. в порядку ст. 107 КАС України відкрито провадження у справі № 8а/38-774, із призначенням попереднього судового засідання на 24.03.2008 р.

В ході проведення попереднього судового засідання позивач та прокурор не відмовилися від адміністративного позову, відповідач проти позову заперечив, доказів примирення судом не здобуто.

Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, у відповідності до статті 121 КАС України, ухвалою суду від 24.03.2008 р. закінчено підготовче провадження по даній справі та призначив її до судового розгляду на 14.04.2008 р. В судовому засіданні 14.04.2008 р. оголошувалася перерва до 05.05.2008 р. та, відповідно до 08.05.2008 р.

Згідно представлених письмових заперечень проти позову № 8/90-443 від 21.03.2008 р., підтриманих повноважним представником в судових засіданнях, відповідач не ставить під сумнів правильність нарахування заявленої до стягнення позивачем суми, суму боргу перед УПФ у м. Тернополі визнає повністю, проте вважає, що ВАТ зобов’язане її сплачувати лише після погашення наявної у нього заборгованості перед працівниками по заробітній платі, обґрунтовуючи приписами ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці». Окрім того, просить суд застосувати наслідки пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду за захистом справ, свобод та інтересів особи, визначені ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників адміністративного процесу, судом встановлено:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 даного Закону при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності ст. ст. 1, 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»від платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України визначається Інструкцією Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 128/2004 (далі –Інструкція).

Згідно даного Закону та Інструкції до страхових внесків належать –кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Страхувальниками є –роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: підприємства установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування –фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб або на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ним органи незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників (п. 1.3, 2.1 Інструкції).

Відповідач по справі –Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, зареєстроване Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, про що 29.04.1996 р. видане свідоцтво про реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, є юридичною особою, яка включена до ЄДРПОУ за ідентифікаційний кодом 00306650, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 20.03.2008р., виданим Головним управлінням статистики у Тернопільській області за № 31-109 від 20.03.2008р.

У відповідності до вимог Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідач є платником збору на державне пенсійне страхування, і зобов’язаний сплачувати цей збір на рахунок Пенсійного Фонду у строки та розмірах встановлених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»обчислення страхових внесків територіальними відділеннями Пенсійного Фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (п. 6 ст. 20 Закону).

Згідно п. п. 3, 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Так, в поданих відповідачем розрахунках суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з вересня 2006 р. по січень 2008 р. ним самостійно визначено заборгованість по сплаті страхових внесків перед позивачем в сумі 2768370,50 грн.(з врахуванням сум часткової сплати).

Таким чином, матеріалами справи, а саме: розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з вересня місяця 2006р. по січень місяць 2008р., карткою особового рахунку страхувальника підтверджується, що станом на 28.02.2008 р. за відповідачем значиться недоїмка зі сплати сум страхових внесків в сумі 2768370,50 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач не заперечив суму боргу, як і не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом в сумі 2768370,50 грн.

Згідно п. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника внесків.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 р. за заявою кредитора –Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір», м. Київ, вул. Володимирська, 99 в порядку ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (далі –Закон № 2343-ХІІ) порушено провадження у справі № 1/Б-294 про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2003 р. у справі № 1/Б-294 введено процедуру розпорядження майном боржника –ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які б виявили бажання взяти участь у санації боржника зобов’язано ТОВ «Альтаір»в десятиденний строк з дня винесення ухвали за його рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети «Голос України»чи «Урядовий кур’єр»м. Київ) оголошення про порушення справи № 1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль.

В газеті «Голос України»за № 132 від 18.07.2003 р. було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль.

В порядку ч. 15 ст. 11 Закону № 2343-ХІІ Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі подало заяву до господарського суду Тернопільської області про визнання його конкурсним кредитором по справі №1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль.

Згідно ч. 6 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.10.2003 р. по справі № 1/Б-294 кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилено в заявленій сумі.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію (в т. ч. зобов’язаний сплачувати збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на рахунок Пенсійного Фонду у строки та розмірах встановлених чинним законодавством), але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІІ під терміном «грошове зобов'язання»розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно –правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону № 2343-ХІІ грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст. 12 Закону № 2343-ХІІ.

З огляду на зазначене, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, і погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи те, що Законом не передбачено розгляд судом у справі про банкрутство вказаних заяв до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобов‘язань, що мають поточний характер, такі вимоги підлягають захисту поза межами справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.07.2005 р. у справі № 1/Б-294 продовжено строк здійснення розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства «Текстерно»до остаточного затвердження реєстру вимог кредиторів.

В судовому засіданні встановлено і дане підтверджується представником відповідача, реєстр вимог кредиторів станом на день розгляду адміністративної справи № 8а/38-774, у зв’язку з неодноразовим оскарженням конкурсними кредиторами ухвал суду щодо визнання (невизнання) їхніх грошових вимог судом відносно боржника так і не затверджений і згідно реєстрації вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду супровідним листом за № 1067 від 05.05.2008р. справу № 1/Б-294 про банкрутство ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно»направлено у Вищий господарський суд України для перегляду в касаційному порядку.

Відтак, борг в частині несплати недоїмка зі сплати сум страхових внесків в сумі 2768370,50 грн. є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, яке виникло після порушення справи про банкрутство та до винесення постанови (в межах процедури розпорядження майном боржника), а отже позовні вимоги щодо стягнення даного боргу є поточними вимогами і правомірність її виникнення підтверджується матеріалами справи, не заперечується самим відповідачем, а відповідно Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі є поточним кредитором.

Разом з тим, твердження позивача про неможливість здійснювати сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за спірний період до погашення наявної у нього заборгованості заборгованості по заробітній платі, із посиланням на ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не відповідають приписам чинного законодавства, так як згідно ч. 6 ст. 19 вказаного Закону страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, та незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати, а також Закон не ставить в залежність сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від моменту фактичного погашення наявної у страхувальника заборгованості по виплаті заробітної плати.

Так, частиною 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Таким чином, при наявності у відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати останній не звільняється від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які нараховані за відповідний базовий звітний період ,- не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (п. 6 ст. 20 Закону).

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема у своїх ухвалах у справі № К-9320 від 31.05.2007р. та від 24.04.2007р., які долучені до матеріалів справи.

Також, слід зазначити, що помилковими є трактування відповідачем ст. 99 Кодексу Адміністративного судочинства України, а саме –що оскільки позов подано 28.02.2008 р. сума позову повинна була визначатися за період з лютого місяця 2007р. по січень місяць 2008 р., з огляду на наступне:

Ч. 1 Кодексу Адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

У відповідності до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення із Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 2768370,50 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАСУ судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

На підставі наведеного, керуючись статтями 69-71, 86, 94, 99, 104, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Тек стерно», вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль (ідентифікаційний номер 00306650) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 21157094) 2 768 370 (два мільйони сімсот шістдесят вісім тисяч триста сімдесят) грн. 50 коп. заборгованості по страхових внесках.

3. Виконавчий лист видати за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Постанова складена в повному обсязі «12»травня 2008 р.

Суддя