Рішення № 1673709, 22.04.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/111

22.04.08

За позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Мелітопольгаз” Запорізької області

про зобов’язання укласти договір.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Шимко О.Р., Овдіна Ю.Б.,

від відповідача Гарагуля І.І., Жейнова А.І.

СУТЬ СПОРУ :

у лютому 2008 року Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що він здійснює транспортування магістральними трубопроводами обсяги природного газу, якими відповідач забезпечує потреби населення.

Під час укладення з відповідачем договору на транспортування природного газу для потреб населення в 2008 році між ними виникли розбіжності щодо умов п.п. 2.1, 3.5, 3.6, 3.10, 3.11, 6.2, 7.3 договору № 117Н-568 про транспортування природного газу для потреб населення від 18 грудня 2007 р., у зв’язку з чим разом з підписаним договором відповідач надіслав йому протокол розбіжностей.

Посилаючись на те, що розбіжності по договору щодо включення умови про складання графіків між замовником та виконавцем по нерівномірній подачі газу, про умови визначення кількості переданого газу, щодо умов підтримання робочого тиску газу, про умови зменшення виконавцем обсягів поставки газу за повідомленням замовника та право здійснювати відповідні дії з обмеження подачі газу, строку оплати наданих послуг та відповідальності за несвоєчасну оплату цих послуг залишилися неврегульованими, висловлені відповідачем заперечення з цього приводу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, позивач просив зобов’язати відповідача укласти договір на транспортування природного газу у його редакції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, безпідставність запропонованих умов п.п. 2.1, 3.5, 3.6, 3.10, 3.11, 6.2, 7.3 договору щодо включення умови про складання графіків між замовником та виконавцем по нерівномірній подачі газу, про умови визначення кількості переданого газу, щодо умов підтримання робочого тиску газу, про умови зменшення виконавцем обсягів поставки газу за повідомленням замовника та право здійснювати відповідні дії з обмеження подачі газу, умов про строк оплати послуг з транспортування газу та відповідальність за порушення строку оплати у вигляді пені. З цих підстав просив залишити умови цих пунктів договору у редакції протоколу розбіжностей.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач здійснює транспортування магістральними трубопроводами природного газу, що постачається відповідачем для потреб населення, що підтверджується поясненнями сторін.

У відповідності до вимог ст. 12 Закону України “Про трубопровідний транспорт”, ч. 6 ст. 179 ГК України укладення договору на транспортування природного газу є обов’язковим для сторін по справі.

Листом № 15856/11-004 від 18 грудня 2007 р. позивач запропонував відповідачу укласти договір № 117Н-568 про транспортування природного газу для потреб населення від 18 грудня 2007 р., надіславши проект відповідного договору.

Відповідач висловив заперечення щодо умов п.п. 2.1, 3.5, 3.6, 3.10, 3.11, 6.2, 7.3 договору щодо включення умови про складання графіків між замовником та виконавцем по нерівномірній подачі газу, про умови визначення кількості переданого газу, щодо умов підтримання робочого тиску газу, про умови зменшення виконавцем обсягів поставки газу за повідомленням замовника та право здійснювати відповідні дії, умов про строк оплати послуг з транспортування газу та відповідальність за порушення строку оплати у вигляді пені, склав протокол розбіжностей, який разом з підписаним договором листом № 131 від 30 січня 2008 р. надіслав позивачу.

З тексту спірного договору та протоколу розбіжностей до нього слідує, що розбіжності між сторонами щодо умов п. 2.1 договору стосуються включення умови про складання графіків між замовником та виконавцем по нерівномірній подачі газу.

Відповідно до умов ч. 2 п. 2.1., п. 8.2 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу № 355 від 1 листопада 1994 р. передбачено, що кількість постачання природного газу комунально-побутовим споживачам в тому числі для населення у I, II і IV кварталах року встановлюються Кабінетом Міністрів України нерівномірно по місяцях з урахуванням ресурсів, кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів. Газопостачальні і газозбутові організації повинні подавати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодженими між сторонами диспетчерськими графіками.

Враховуючи, що позивач не наділений компетенцією самостійно встановлювати нерівномірно по місяцях розподіл обсягів транспортування природного газу, внесення позивачем до умов договору абз. 3 п. 2.1 у запропонованій ним редакції відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує прав відповідача, тому вимоги з цього приводу підлягають задоволенню.

Висловлені відповідачем заперечення щодо умов п.п. 3.5, 3.6 договору щодо умов і порядку визначення кількості переданого газу на підставі приладаів обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу, умов, за яких забезпечується підтримання робочого тиску на виході з ГРС суперечать вимогам п.п. 1.1, 1.3, 2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу № 355 від 1 листопада 1994 р., Закону України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”, п. 3 Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні, затверджених наказом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” № 1 від 11 травня 2002 р., п.п. 12, 13 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р.

Так, згідно з вимогами п.13 постанови Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100% оплати грошима.

Враховуючи, що внесення позивачем до умов договору положень п.п. 3.5, 3.6 у запропонованій ним редакції відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує прав відповідача, тому вимоги з цього приводу підлягають задоволенню.

Розбіжності щодо умов п.п. 3.10, 3.11 договору стосуються умов про порядок зменшення обсягів надання послуг за договором та права позивача здійснення заходів, спрямованих на обмеження подачі газу відповідачу. Позивач обгрунтовано виклав такі умови в залежності від обсягів природного газу, переданого відповідачу постачальником природного газу, оскільки обсяги газу, транспортування яких здійснюється на підставі спірного договору газотранспортній організації не належать.

Внесення позивачем до умов договору п.п. 3.10, 3.11 у запропонованій ним редакції підлягають прийняттю судом, а заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розбіжності щодо умов п. 6.2 договору фактично виникли у зв’язку з визначенням строку оплати наданих за договором послуг.

Зокрема, позивач запропонував, що остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється замовником (відповідачем по справі) протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу (абз. 2).

Згідно із запропонованими відповідачем умовами п. 6.2 договору він запропонував виключити абз. 2 цього пункту, залишити абз. 1, за яким, замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок виконавця в порядку встановленому алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України, доповнити абзацом, яким розрахунки, які проводяться централізовано за природний газ в частині фінансування пільг та субсидій населенню проводяться згідно постанови Кабінету Міністрів України № 11 від 16 січня 2008 р. та затвердженого розподілу коштів, які надходять від централізованих розрахунків Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Розбіжності щодо умов п. 7.3 договору фактично виникли у зв’язку з включенням до умов відповідного договору положень про відповідальність за несвоєчасну оплату наданих транспортних послуг у вигляді пені.

Запропоновані позивачем умови п.п 6.2, 7.3 спірного договору ґрунтуються на вимогах ст.ст. 511, 526, 530, 549 ЦК України, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. “Про забезпечення споживачів природним газом”, п.п. 12, 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, п. 2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу № 355 від 1 листопада 1994 р., постанові Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 1785 від 13 листопада 1998 р. “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”, тому підлягають прийняттю судом, а заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача з цього приводу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є безпідставними. При цьому, суд враховує, що розмір встановленої спірним договором відповідальності відповідача за неналежне виконання зобов’язання по оплаті наданих послуг у вигляді пені є меншим, порівняно з відповідальністю, встановленою ч. 2 ст. 232 ГК України, тому відповідні положення договору прав відповідача не порушують.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва задовольнити.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-а, код 05535349) укласти з Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) договір № 117Н-568 на транспортування природного газу для потреб населення від 18 грудня 2007 р. в редакції листа Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” № 15856/11-004 від 18 грудня 2007 р.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-а, код 05535349) на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар