Рішення № 16716693, 30.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" червня 2011 р.Справа № 14/5007/41/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 14.06.2011р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" (м.Київ)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 2 808 495, 31 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 2808495,31 грн., з яких: 2720556,06 грн. основний борг, 87939,25 грн. пеня.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.05.2011р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 2 808495,31 грн., розгляд справи призначено на 14.06.2011р., зобов'язано сторін вчинити певні дії.

В судовому засіданні 14.06.2011р. господарський суд перейшов до розгляду справи №14/5007/41/11 по суті.

30.06.2010р. до господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог (а.с.23-25 том 2), в якій він просить суд стягнути з відповідача крім 89672,21 грн. пені також 165865,41 грн. інфляційних нарахувань, 34953,14 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Розяснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 № 02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Позивачем в позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 2720556,06 грн. основного боргу, 87939,25 грн. пені.

Як вбачається з наданої позивачем заяви про зміну позовних вимог, останній фактично змінив предмет позову, заявивши вимогу про стягнення з відповідача 165865,41 грн. інфляційних нарахувань, 34953,14 грн. 3% річних.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про зміну позовних вимог після початку розгляду справи по суті, суд прийшов до висновку - відхилити заяву позивача про зміну позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 165865,41 грн. інфляційних нарахувань, 34953,14 грн. 3% річних та прийняти її до розгляду, лише в частині стягнення пені.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги розглядаються судом в межах первісно заявлених вимог, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог в частині стягнення пені.

В засіданні суду представник позивача надав заяву про уточнення назви відповідача (а.с.35 том 2), в якій зазначає, що назвою відповідача є - Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується списком Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 16.06.2011р. (а.с.91 том 2).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 27.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" - постачальник (позивач у справі) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - покупець (відповідач у справі) були укладені договори на поставку нафтопродуктів №27/08/10-01 та №27/08/10-02 (а.с.5-10, 35-40 том 1) та додатки (специфікації) до них (а.с.11-19,41-52).

Відповідно до п.1.1. договору №27/08/10-01, постачальник зобов'язується поставити, а отримувач прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно Положення "Про закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти", в порядку та на умовах, визначених цим договором, продукти нафтоперероблення рідкі:

- безин А-76 (А-80),

- дизельне пальне, названі у подальшому "Товар", протягом серпня - грудня місяця поточного року.

Відповідно до п. 1.2. договору №27/08/10-01, орієнтована кількість товару, що підлягає поставці за цим договором:

- бензин А-76(А-80)-300 т;

-дизельне пальне - 600 т.

Згідно з п. 1.1. договору №27/08/10-02, постачальник зобов'язується поставити, а отримувач прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно Положення "Про закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти", в порядку та на умовах, визначених цим договором, продукти нафтоперероблення інші:

- бітум дорожній БНД 90/130.

- названі у подальшому "Товар", протягом серпня - грудня місяця поточного року.

Відповідно до п. 1.2. договору, орієнтована кількістьтовару, що підлягає поставці за цим договором:

- бітум дорожній БНД 90/130-1200т.

Ціна на товар, який постачається за цим договором, встановлюється в гривнях і вказується у специфікації до цього договору (п.2.1. договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02).

Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA НПЗ України, якщо додатками до цього договору не встановлено інше, в редакції Інкотермс 2000р.(п.3.1. договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02).

В разі необхідності, постачальник забезпечує, за окрему оплату, транспортування товару до станції призначення отримувача, яка вказується в заявці.

Транспортування може бути забезпечене залізничним транспортом (спеціалізований для даного виду товару рухомий склад) або, за домовленістю з отримувачем, спеціалізованим автомобільним транспортом.

Вартість перевезення товару до станції призначення залізничним транспортом відшкодовується постачальнику на підставі виставленого останнім рахунку, який підтверджується залізничною накладною.

Вартість перевезення товару до пункту призначення автомобільним транспортом відшкодовується постачальнику на підставі виставленого останнім рахунку, який підтверджується даними товаротранспортної накладної виходячи з вартості 1 тн/км.

Вартість 1 тн/км в межах якої одержувач відшкодовує транспортні витрати постачальнику, встановлюються сторонами додатково та має бути відображена у специфікаціях до цих договорів, але не може перевищувати 0,75 грн. за 1тн/км. з ПДВ (п.3.2 договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02).

Згідно п.4.3. договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02, поставка товару підтверджується двохстороннім актом прийому-передачі між постачальником та отримувачем, який підписується протягом 2 банківських днів з дати прибуття товару на станцію або пункт призначення, за умови надання постачальником наступних документів: рахунку-фактури на поставлений товар; копії залізничної (товаротранспортної накладної); копії паспорту якості товару; документу, який підтверджує сертифікацію товару Держстандартом України.

Вважається, що постачальник виконав своє зобов'язання щодо поставки товару з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до п.4.3. цих договорів.

Датою поставки товару залізничним транспортом (автомобільним транспортом) вважається дата передачі товару на станції призначення (у місці призначення), що підтверджується актом приймання-передачі та відповідною залізничною чи товарно-транспортною накладними (п.4.4. договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02).

Відповідно до п. 7.1.договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02, отримувач здійснює оплату за поставлений товар у гривнях на підставі рахунку-фактури, який йому надається постачальником, за банківськими реквізитами постачальника в термін до 90 календарних днів із дати поставки.

У разі здійснення постачальником поставки залізничним або автомобільним транспортом, отримувач сплачує витрати на транспортування, відповідно до умов цього договору.

Транспортні витрати сплачуються отримувачем протягом 10 банківських днів, з моменту отримання відповідного рахунку (п.7.2. договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02).

На виконання умов договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02 та додаткових угод до них позивач поставив відповідачу товар, а також надав транспортні послуги на загальну суму 4120556,06 грн., що підтверджується накладними №64 від 08.09.2010р., №65 від 08.09.2010р., №66 від 08.09.2010р., №68 від 09.09.2010р., №69 від 09.09.2010р., №70 від 09.09.2010р., №71 від 16.09.2010р., №72 від 16.09.2010р., №35 від 01.09.2010р., №36 від 01.09.2010р., №37 від 02.09.2010р., №38 від 02.09.2010р., №49 від 03.09.2010р., №51 від 04.09.2010р., №52 від 04.09.2010р., №53 від 05.09.2010р., №55 від 02.09.2010р., №67 від 09.09.2010р., №73 від 18.09.2010р., №74 від 18.09.2010р., №75 від 27.09.2010р., №77 від 28.09.2010р., №78 від 28.09.2010р., актами приймання-передачі №1 від 08.09.2010р., №12 від 08.09.2010р., №3 від 08.09.2010р., №4 від 09.09.2010р., №5 від 09.09.2010р., №6 від 09.09.2010р., №7 від 16.09.2010р., №8 від 16.09.2010р., №1 від 01.09.2010р., №2 від 01.09.2010р., №3 від 02.09.2010р., №4 від 02.09.2010р., № 5 від 03.09.2010р., №6 від 04.09.2010р., №7 від 04.09.2010р., № 8 від 05.09.2010р., №9 від 09.09.2010р., №10 від 18.09.2010р., №11 від 27.09.2010р., №12 від 28.09.2010р., довіреністю №471 від 30.08.2010р., податковими накладними (а.с.19-34,53-103 том 1) та виставленими відповідачу рахунками - фактурами №СФ-0000037 від 01.09.2010р., №СФ-0000038 від 01.09.2010р., №СФ-0000039 від 02.09.2010р., №СФ-0000040 від 02.09.2010р., №СФ-0000051 від 03.09.2010р., №СФ-0000053 від 04.09.2010р., №СФ-0000054 від 04.09.2010р., №СФ -0000055 від 05.09.2010р., №СФ-0000057 від 06.09.2010р., №СФ-0000066 від 08.09.2010р., №СФ-0000067 від 08.09.2010р., №СФ-0000068 від 08.09.2010р., № СФ-0000069 від 09.09.2010р., №СФ-0000070 від 09.09.2010р., №СФ-0000071 від 09.09.2010р., № СФ-0000072 від 09.09.2010р., №СФ-0000073 від 16.09.2010р., №СФ-0000074 від 16.09.2010р., №СФ-0000075 від 18.09.2010р., №СФ-0000076 від 18.09.2010р., №СФ-0000077 від 27.09.2010р., № СФ-0000079 від 28.09.2010р., № СФ-0000080 від 28.09.2010р.(а.с.147-150 том 1, 1-19 том 2) на оплату товару та транспортних послуг на загальну суму 4120556,06 грн.

Слід зазначити, що із істотних умов договорів №27/08/10-01 та №27/08/10-02, вбачається, що дані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться в ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 1400000,00 грн. (банківські виписки а.с.105-108), внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар та транспортні послуги в сумі 2720556,06 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2720556,06 грн., що підтверджується актом звірки підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с146 том 1, а.с. 36 том 2) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 2720556,06 грн. основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Пунктом 8.6. договорів передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, отримувач на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Згідно уточненого (збільшеного) розрахунку позивача (а.с.31 том 2) розмір пені за період з 02.12.2010р. по 26.01.2011р. (по накладних №№35,36,37,38) складає 35,05грн., з 27.01.2011р. по 09.03.2011р. (по накладних №55,49,51) - 1161,53 грн., з 10.03.2011р. по 25.04.2011р. (по накладній №52) - 771,59 грн., з 08.12.2010р. по 15.05.2011р.(по накладних №53,64) - 6026,84 грн., 08.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №65)- 6865,65 грн., 08.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №66) - 7303,91 грн., 09.12.2010р. по 15.05.2011р.(по накладній №67) - 4618,62 грн., з 09.12.2010р. по 15.05.2010р. (по накладній №68) - 7001,58 грн., 09.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №69) - 7346,96 грн., з 09.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №70) -7497,74 грн., з 16.12.2010р. по 15.05.2010р. (по накладній №71) - 6952,68 грн., з 16.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №72) - 6690,76 грн., з 18.12.2010р. по 15.05.2010р. (по накладній №73) - 8237,50 грн., з 18.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №74) - 8223,77 грн., з 27.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №75) - 3478,83 грн., з 28.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №76) - 3789,20 грн., з 28.12.2010р. по 15.05.2011р. (по накладній №77) - 3670,01 грн., на загальну суму 89672,21 грн.

Перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 89672,21 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 2810228,27 грн., з яких: 2720556,06 грн. основного боргу, 89672,21 грн. пені.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.22,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відхилити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс" про зміну позовних вимог в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 165865,41 грн. інфляційних нарахувань, 34953,14 грн. 3% річних.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Перемоги, будинок 75, ідентифікаційний код 32008278 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс", 01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код 35744348 - 2720556,06 грн. основного боргу, 89672,21 грн. пені, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оіл-Сервіс", 01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код 35744348 через управління Державного казначейства у Житомирській області, м.Житомир, бульвар Новий, 5 - 4610,46 грн., як зайво сплачене за платіжним дорученням №294 від 20.06.2011р. та платіжним дорученням №259 від 20.05.2011р. - державне мито.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "05" липня 2011 р.