Рішення № 16678748, 02.06.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

2-2091/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 травня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Чередніченко Н.П. з участю секретаря Орлової Ю.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група»про визнання недійсним договору частково,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до Кредитної спілки «Українська кредитна-фінансова група», в якому просить визнати недійсними пункти 5.2 Договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитні рахунки № КВ-2473 від 11 листопада 2008 року № КВ-2561 від 10.03.2009 року.

Вимоги позову мотивує тим, що 11 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Українська кредитно-фінансова група», в особі Голови правління Уварової Ю.В. був укладений договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № КВ-2473.

10 березня 2009 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Українська кредитно-фінансова група» в особі заступника голови правління Грушинського В.А. був укладений Договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № КВ-2561.

Відповідно до п. 5.2. Договору передбачено, що у випадку, якщо спір не можливо вирішити в письмовому порядку, він вирішується в письмовому порядку в постійно діючому третейському суді відповідно до його регламенту.

Позивач вважає, що вказане вище третейське застереження є недійсним, оскільки, Законом України від 05 березня 2009 року № 1076-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів»встановлено додаткові вимоги до третейської угоди.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та викладені в ньому обставини.

Представник відповідача в судове засідання для розгляду справи не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Суд вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.11.2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Українська кредитно-фінансова група», був укладений договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № КВ-2473.

10.03.2009 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Українська кредитно-фінансова група», був укладений Договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № КВ-2561.

Пункти 5.2. Договорів містять в собі третейське застереження, а саме передбачено, що у випадку, якщо спір не можливо вирішити в письмовому порядку, він вирішується в письмовому порядку в постійно діючому третейському суді відповідно до його регламенту.

Позивачка просить визнати недійсним дане третейське застереження з посиланням зокрема на ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як на підставу вимог позивачка посилається на те, що третейське застереження позбавляє її права на розгляд справи в суді, а угоди про відмову у зверненні до суду є недійсними.

Відповідно до Закону України «Про третейські суди», третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Законом України від 05 березня 2009 року № 1076-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів»встановлено додаткові вимоги до третейської угоди.

Положенням зазначеного закону встановлено, що місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. Місце проведення третейського розгляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою.

Третейське застереження по Договорах за номерами КВ 2473 та КВ 2561 не визначає місця проведення третейського розгляду справи, отже не відповідає вимогам Закону.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про третейські суди»спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону. Оскільки третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством. Невідповідність третейської угоди вимогам цивільного законодавства дає підстави вважати таку третейську угоду недійсною.

Роз'яснення ВСУ практики застосування Закону України «Про третейські суди»говорить «Виключно державними судами розглядаються справи щодо визнання правочину дійсним або недійсним».

Пункт 5.2 Договорів суперечить ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до вказаної норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп / 2002 вказує на те, що статтю 124 Конституції України слід розуміти так: право особи на звернення до суду для вирішення спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. В Україні кожен має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом та іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Вибір заходів досудового врегулювання і домовленість передати спір на розгляд Третейського суду є виключно правом, а не обов'язком Сторін, і ставити Стороні це в обов'язок умовою угоди є порушенням Конституції України. Третейська угода має юридичну силу тільки у разі свободи волевиявлення особи в передачі справи на розгляд Третейського суду.

Суд приходить до висновку про те, що оскаржувані положення Договорів порушують публічний порядок, та спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 9 листопада 2009 року та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторонни на момент вчинення правочину порушили норми чинного законодавства, оскільки оскаржуваний пункт Договорів не містить можливості сторонам звертатись до суду для визнання недійсним частини чи всього Договору, відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином, пункт 5.2 Договорів за своїм змістом суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, наявні підстави щодо визнання п. 5.2. Договору недійсним.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 202, 203, 215, 654 ЦК України, Законом України „Про третейські суди”, Законом України від 05 березня 2009 року № 1076-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів», постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року № 9, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп / 2002, ст. ст. 10, 11, 17, 57, 58, 60-62, 88, 208, 215, 218 ЦПК України суд,-

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група»про визнання недійсним договору частково задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним пункт 5.2 Договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № КВ-2473 від 11 листопада 2008 року;

Визнати недійсним пункт 5.2 Договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № КВ-2561 від 10.03.2009 року;

Стягнути з Кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група»( Код ЄДРПОУ 33948213 м. Київ, пров. Феодосіївський, буд. № 14, офіс № 7) судові витрати в розмірі 8,50 гривень судового збору на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечнння розгляду справи судом .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя : Н.П. Чередниченко