Ухвала суду № 1667634, 18.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

                                                     УХВАЛА

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у 1-й інст. Пазичев В.М.                                                                                                 Рядок статзвіту № 39

Господарський суд Львівської області                                                                                                 Справа № 22-а-5219/08

Справа № 23/354-А

  18 березня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.

                   суддів: Любашевського В.П., Яворського І.О.         

при секретарі Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 30 листопада 2007 року, -  

                                           встановила:

Оскаржуваною постановою задоволено позовні вимогиДочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00002371730/0/15208 від 01.08.2007 р.

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова не погоджується з даним рішенням, просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати, оскільки вважає, що судом неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі, рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм права.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, вказавши, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та відповідає фактичним обставинам, а тому, на його думку, немає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, вказавши, що надбавки, які виплачуються працівникам Позивача за роз’їзний характер роботи не оформлені як відрядження, а тому відповідно до ч. 3 п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» такі надбавки включаються до заробітної плати, а об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є нарахована сума такої заробітної плати.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У п. 1 ч. 1 ст. 11 вищевказаного Закону передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 01.08.2007 р. № 00002371730/0/15208, було прийняте  ДПІ у Личаківському районі за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності філії позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2007 р., результати якої були оформлені у вигляді акту «Про результати виїзної позапланової перевірки філії «Львівська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор», код ЄДРПОУ – 26231346, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2007 р.» від 19.07.2007 р. № 291/23-2/26231346 (надалі – акт перевірки). Позапланова виїзна перевірка проводилась відповідачем з 27.06.2007 р. по 12.07.2007 р.

Згідно з актом перевірки правовою підставою для її проведення ДПІ у Личаківському районі визначено ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб’єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду— інші відомості.

Всупереч викладеним вимогам закону відповідачем було проведено перевірку без одержання рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позапланова виїзна перевірка позивача була проведена ДПІ у Личаківському районі з порушенням підстав та порядку її проведення, визначених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з п. 1.3. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005  р. N 327, зареєстрованим в Мін’юсті України 25.08.2005 р. за N 925/11205, з наступними змінами і доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства— довідка. Акт — це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ч. 3 ст. 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки, як носій доказової інформації про  факт проведення виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача та про виявлені порушення вимог податкового законодавства, було одержано в розумінні ч. 3 ст. 70 КАС України з порушенням закону, тому суд не вправі брати його до уваги при вирішенні цієї справи.

Відповідно до п. 10, 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, зареєстрованим в Мін’юсті України 23 березня 2001 р. за N 268/5459, з наступними змінами і доповненнями, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства. Податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки— протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п. 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253,  зареєстрованим в Мін’юсті України 06 липня 2001 р. за N  567/5758, з наступними змінами і доповненнями, за наслідками документальних або камеральних перевірокподаткове повідомлення-рішення складається за формою згідно з додатком 2 (форма «Р»).

У формі «Р» податкового повідомлення-рішення, визначеній додатком 2 до вище зазначеного Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлено, що у графі «на підставі акта перевірки» повинно міститись посилання на акт перевірки, його номер, дату складання.

З викладеного судом вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірокфінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірокфінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення  зазначених податкових повідомлень-рішень.

Окрім цього, згідно з п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005  р. N 327, зареєстрованим в Мін’юсті України 25.08.2005 р. за N 925/11205, з наступним змінами і доповненнями, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У п.2.3.2. зазначеного Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб’єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб’єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Виходячи з наведеного положення, ДП «Львівський облавтодор» вправі самостійно встановлювати надбавки до тарифних ставок і посадових окладів своїх працівників, робота яких має роз’їзний (пересувний) характер, оскільки виплата таких надбавок передбачена у колективному договорі ДП «Львівський облавтодор» та погоджена із замовниками робіт, що підтверджується представленими Позивачем актами виконаних підрядних робіт, підписаними із замовниками робіт, з розрахунками супутніх витрат за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2007 р. Окрім того, надбавки, що виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор», не перевищують граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України у Постанові № 663від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», про що свідчить відсутність будь-яких зауважень щодо правильності нарахування таких надбавок з боку Відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що надбавки за роз’їзний характер роботи виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор» правомірно та у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» та Постановою № 663від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Згідно з п. 3.16. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 N 5, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що надбавки за роз’їзний характер роботи, що виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор», не включаються до фонду оплати праці, а тому не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Позиція Відповідача про те, що надбавки за роз’їзний характер роботи повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб через те, що роз’їзди таких працівників не оформлені як відрядження, не може бути визнана судом правомірною з огляду на положення абз. 2 «Загальних положень» Iнструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, відповідно до якої службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Крім того, на підтвердження правомірності своєї позиції позивачем подано роз’яснення ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116, яке надане на запит Державної служби автомобільних доріг України (органу, до сфери управління якого належить ДП «Львівський облавтодор» згідно наказу Укравтодору № 3 від 10.01.2005 р.), а також роз’яснення ДПА України від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116.

У вищеназваних роз’ясненнях викладається позиція ДПА України, згідно якої надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

У пунктах г), д) пп. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Тому суд прийшов до висновку, що ДП «Львівський облавтодор» правомірно дотримується роз’яснень ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116 щодо невключення надбавок за роз’їзний характер робіт, що виплачуються працівникам ДП «Львівський облавтодор», до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При винесенні зазначеної ухвали судом також врахована позиція господарських судів при вирішенні аналогічних справ (постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 р. у справі № А36/127-07).

У відповідності до ст.ст. 7-9 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

У ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на викладене, колегія Львівського адміністративного апеляційного суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні відповідають дійсним обставинам справи, судом дано вірну оцінку наявним у справі доказам, судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

                                          ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 30 листопада 2007 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                           О.М. Довгополов

Судді                                                                       В.П. Любашевський

І.О. Яворський