Постанова № 1667632, 28.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів вул. Чоловського, 2 тел. 2614504

Головуючий у 1-й інстанції суддя Руденко О.В.

Господарський  суд Тернопільської  області, справа № 14/1-45

Доповідач у 2-й інстанції суддя ЯворськийІ.О.                                                                                                                  рядок статзвіту № 35

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 лютого 2008 року               Справа № 22а-474/08(3231/07)                    м. Львів                      

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді-доповідача                       Яворського І.О.

суддів:                                                               Любашевського В.П.

                                                                           Довгополов О.М.

при секретарі:                                                   Каблак Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Збаразької міжрайонної  державної податкової інспекції Тернопільської області  на  постанову господарського суду  Тернопільської області від 04 травня 2007 року  в справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясопереробний завод «Добробут» до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

                                                 В С Т А Н О В И Л А :

13 грудня 2006 року Позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області  з адміністративним позовом до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. З адміністративного позову вбачається, що  27 листопада 2006 року відповідачем по справі прийнято податкові повідомлення-рішення, у відповідності до яких позивачу визначено суму податкового зобов’язання , зокрема, в розмірі - 31855,50 гривень податку на прибуток підприємств; 26691 гривень податку на додану вартість та 252056,85 гривень податку на доходи фізичних осіб. У відповідності до вказаних податкових повідомлень-рішень, останні прийняті на підставі акту перевірки №994/23-01/31273596 від 16.11. 2006 року. З акту перевірки видно, що відповідач провів невиїзну позапланову документальну перевірку. Для перевірки  відповідач використав декларації про податок на додану вартість, декларації про податок на прибуток, відповіді сільських  та селищних Рад Тернопільської та інших областей, матеріали досудового слідства, установчі документи, реєстр здавачів, отриманий від ВПМ ДПА в Тернопільській області. Тобто, вважає позивач, будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі аналізу яких можна зробити висновок про правильність нарахування та сплати податків, відповідачем не досліджувались. Тому позивач просив суд першої інстанції визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000422301/0; №0000432301/0 та № 0000971702/0 від 27.11.2006 року.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 04 травня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Збаразької МДПІ від 27 листопада 2006 року № 0000971702/0.В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У перевіреному періоді товариство з обмеженою відповідальністю провадило господарську діяльність, пов’язану із заготівлею та забоєм ВРХ, а відтак належало до категорії переробних підприємств, які користуються спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість згідно з п.11.21 ст.11 Закону про ПДВ. Наведеною правовою нормою обумовлено, що до 01 січня 2004 року  сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної норми, зазначеним вище уповноваженим органом 12.05.1999 року прийнято постанову №805, якою затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі. Суд також прийшов до висновку, що лише у разі коли громадянину для ведення особистого селянського господарства надано згідно з ст.121 Земельного кодексу України до 2-х га землі та цей розмір збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), одержаної при розпаюванні колективних  господарств, тобто, якщо такий громадянин фактично використовує для вирощування сільськогосподарської продукції, яка їм реалізовується, належні йому земельні частки (паї), то права на застосування пільги, обумовленої п.п.4.336 п.4.3 ст.4 Закону про доходи -  він не має.

Згадана постанова оскаржена в апеляційному порядку Збаразькою міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області. Апелянт, зокрема, вказує, що постанова суду в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2006 року №0000971702/0 винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, і тому в зазначеній частині підлягає скасуванню. Скасовуючи податкове повідомлення-рішення Збаразької  МДПІ №0000971702/0 від 27.11.2006 року суд вказав, що відповідно до пп..4.3.36 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889/ІУ до загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі земельної частки.; будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Колегія суддів Львівського апеляційного суду, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дійшла висновку про незаконність рішення суду першої інстанції та підставність апеляційної скарги.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст.69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та  інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував наступні докази по справі.

Згідно з статтями 22 та 121 Земельного Кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га (для  ведення садівництва - не більше 0,12 га, індивідуального  дачного будівництва - не більше 0,1 га) для виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб. Діяльність пов’язана з вирощуванням (виробленням) сільськогосподарської продукції на цих земельних ділянках, не є підприємницькою. Доходи фізичної особи - члена особистого селянського господарства від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), підлягають оподаткуванню.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «М’ясопереробний завод «Добробут» виступає податковим агентом стосовно громадян - здавачів ВРХ, так як виплачує їм дохід. Для того щоб не утримувати податок з доходів фізичних осіб з даних громадян ТОВ «Добробут» повинно мати на це вагомі підстави. Проте, враховуючи листи і довідки сільрад та селищних Рад, таких підстав у ТОВ «Добробут» не було. Згідно ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року  №889-ІУ визначено, що об’єктом   оподаткування платника податку є загальний місячний та загальний річний оподатковувані доходи.

                Суд першої інстанції не надав належної уваги фактам викладеним в акті „ Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість Товариства „ де вказаний перелік осіб,в яких проводилась закупка ВРХ (з розшифровкою кількості землі та дохід, одержаний від здачі продукції тваринництва (том №1 а.с.3-12). На аркуші №11 вказаний реєстр отриманих відповідей з сільських Рад.

З врахуванням викладеного вище, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушення норм матеріального  права з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198ч.1п.3,202ч.1п.3,4,205ч.2.207 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

                                               П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Збаразької  міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області  задовольнити.

Постанову господарського суду  Тернопільської області від 04 травня 2007 року скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити  Товариству з обмеженою відповідальністю «М’ясопереробний завод «Добробут» в задоволенні позовних вимог повністю.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили .

Головуючий суддя-доповідач                                          І.О.Яворський

Суддя                                                                                    В.П.Любашевський 

Суддя                                                                                    О.М.Довгополов