Ухвала суду № 16643595, 11.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2555/10/10/0170

11.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс"- ОСОБА_2, довіреність № 08/04/11 від 08.04.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 04.06.10 у справі №2а-2555/10/10/0170

за позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс" (вул. Терлецького, 10, смт.Форос, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98690)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2010 року позовні вимоги Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст інвестментс" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0000232301/0 від 02.02.2010 року, прийняте стосовно Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст інвестментс».

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним, на думку заявника, застосуванням судом норм матеріального права, а саме, не прийняття до уваги факту не знаходження ТОВ "Максім ЛТД" за юридичною адресою.

У судове засідання з'явився представник позивача, який заперечував проти апеляційної скарги. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.01.2010 року ДПІ в м. Ялта АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст інвестментс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Максім ЛТД»за період з 01.04.2009 по 30.04.2009, за результатами якої складено акт перевірки №55/31067903/2/23-4 від 20.01.2010 року (т.1, а.с.8).

В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело, на думку відповідача, до необґрунтованого завищення суми податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування по декларації за травень 2009 року, та у звязку з використанням вказаної суми підлягає донарахуванню 11661грн.55коп.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232301/0 від 02.10.2010 року (т.1, а.с.18), яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 11662грн.00коп. за порушення зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»та на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ застосовані штрафні санкції в сумі 5831грн.00коп., а взагалі 17493грн.00коп.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до акту перевірки (т.1, а.с.13) згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2009 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних періодів, складає 140093грн.00коп. До складу податкового кредиту зазначеного періоду позивачем було включено 11661грн.55коп. по податковим накладним, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Максім ЛТД»у квітні 2009 року при придбанні продуктів харчування на виконання договору від 01.03.2007 року (перелік податкових накладних наведено в акті перевірки т.1, а.с.14).

Акт перевірки від 20.01.10 свідчить, що юридичною адресою ТОВ «Максім ЛТД»є: 99000, м. Севастополь, вул. Леніна, буд.30, кв.14, однак під час обстеження його місцезнаходження встановлено відсутність підприємства та відповідальних осіб (акт від 23.11.2009 року №70/23-1/20710092). ДПІ у м. Ялта АР Крим в акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «Максім ЛТД»порушені вимоги ст.93 Цивільного кодексу України, ст.1, п.3 ст.4, п.6 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003 року №755-IV у звязку з незнаходженням за юридичною адресою. Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено про те, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність ТОВ «Максім ЛТД»за місцем знаходження. Проте, доказів про підтвердження вказаного факту суду не було надано. ДПІ у м. Ялта АР Крим в акті перевірки вказав на порушення вимог пп.7.2.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ позивачем до складу податкового кредиту були включені суми по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Максім ЛТД», які не відповідають вимогам зазначеного Закону не відповідає юридична адреса місцезнаходження підприємства.

Матеріалами справи підтверджуються взаємовідносини підприємств наступними документами:.

1) договір поставки продуктів харчування без номеру від 01.03.2007 року (т.1, а.с.47-48),

2) рахунки-фактури ТОВ «Максім ЛТД»№СФ-0000087 від 23.04.2009 року, №СФ-0000085 від 22.04.2009 року, №СФ-0000080 від 16.04.2009 року на загальну суму 60000грн.00коп. (т.1, а.с.50, 52, 54),

3) платіжні доручення позивача №975 від 24.04.2009 року, №962 від 23.04.2009 року, №901 від 17.04.2009 року про сплату ТОВ «Іст інвестментс»ТОВ «Максім ЛТД»60000грн.00коп. (т.1, а.с.49, 51, 53),

4) податкові накладні, видані ТОВ «Максім ЛТД», перелік яких відповідає переліку, наведеному в акті перевірки, та видаткові накладні про видачу товарів, що зазначені в податкових накладних (т.1, а.с.55-92). В даних документах у якості юридичної адреси ТОВ «Максім ЛТД»зазначено м. Севастополь, вул. Леніна, 30, кв.14.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відповідності законодавству податкових накладних, а саме Закону України “Про податок на додану вартість”. Посилання відповідача про невідповідність податкових накладних, виданих ТОВ “Максім ЛТД”, вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ обґрунтовано лише посиланням на акт невідповідності місцезнаходження вказаного ТОВ від 23.11.2009 року, який складений опісля півроку складання вказаних податкових накладних.

Щодо посилань відповідача про факту не знаходження підприємства та відповідальних осіб за юридичною адресою ТОВ "Максім ЛТД" судова колегія вважає необхідним зазначити наступне. ТОВ «Максім ЛТД»станом на 04.05.2010 року було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не було ліквідовано у встановленому порядку, установчі документи вказаного підприємства не були визнані недійсними, державну реєстрацію не анульовано тощо. В матеріалах справи є довідка ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від 30.10.2010 року №319 (т.1, а.с.119), згідно з якою ТОВ «Максім ЛТД»станом на 30.04.2010 року не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів).

Також, в акті перевірки від 20.01.2010 року відповідачем не зазначено про включення або не включення ТОВ «Максім ЛТД»до складу податкових зобовязань в деклараціях з ПДВ відповідних сум по податковим накладним, що були видані позивачу в квітні 2009 року, перелік яких наведено в акті перевірки. Акт перевірки також не містить відомостей про сплату або несплату вказаних сум податкових зобовязань з ПДВ по операціям з позивачем до бюджету; відомості про сплату ТОВ «Максім ЛТД»податку на додану вартість по вказаним господарським операціям з позивачем та докази на підтвердження їх сплати або несплати відповідно відповідачем під час розгляду справи не надані та представником відповідача не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування судом та залучення до матеріалів справи. Отже, вказаним підприємством в 2009 році до податкового органу за місцем реєстрації надавались податкові декларації, однак їх показники в частині наявності податкових зобов'язань по операціям з позивачем ДПІ у м. Ялта АР Крим під час перевірки 20.01.2010 року не досліджувались.

Закон про ПДВ не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентом позивача податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціям з поставки продуктів харчування позивачу або про недекларування вказаних податкових зобовязань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди. Відповідачем в акті перевірки також не зазначено про невикористання поставлених продуктів харчування у власній господарській діяльності позивача. Доказів визнання укладеного договору недійсним у встановленому діючим законодавством порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладеної угоди підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що надані під час проведення перевірки та розгляду справи, у звязку з чим судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.10 у справі №2а-2555/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 квітня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко