Постанова № 16643338, 06.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р.Справа № 7/163-АП-07/5024 Категорія: 5.5Головуючий в 1 інстанції: Задорожна Н.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шеметенко Л.П.

судді Домусчі С.Д.

судді Скрипченка В.О.

при секретарі - Криульової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління комунальної власності Херсонської міської ради на постанову господарського суду Херсонської області від 04 липня 2007 року по справі за позовом виробничо-комерційного підприємства «Юкосана»до Херсонської міської Ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача управління комунальної власності Херсонської міської ради про визнання частково нечинним рішення,

встановила:

В березні 2007 року позивач, виробничо-комерційне підприємство «Юкосана» (ВК ПП "ЮКОСАНА") звернувся з позовом, у якому просить суд визнати частково нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства п.1 рішення від 26.09.2006р. № 133, прийнятого Херсонською міською радою, яким ВКПП "Юкосана" відмовлено у передачі в оренду об'єкту комунальної власності міської територіальної громади - нежилих приміщень цокольного поверху будинку № 19 по вул. Горького у м. Херсоні загальною площею 31,4 кв.м., які підприємство використовувало на підставі укладеного з третьою особою договору оренди №346-с від 01.08.2001р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав, що вказане нежиле приміщення підприємство орендує з 1994 р. на підставі розпорядження Фонду комунального майна міста Херсона від 31.03.1994 р. № 166ф.

З 01.01.1996 р. згідно з розпорядженням виконкому Херсонської міської ради від 02.11.1995 р. № 943-р в зв'язку з переукладенням договорів оренди нежилих приміщень - обєктів комунальної власності, підприємством було укладено договір оренди зазначеного об'єкта нерухомості від 25.12.1998 р. № 370 з ЖЕО Суворовського району м. Херсона строком до 25.12.2001 р.

Починаючи з 01.08.2001 р. договір оренди № 346-с зазначеного приміщення укладено між підприємством та третьою особою - управлінням комунальної власності із строком дії до 01.08.2004 р.

Посилаючись на ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»позивач вказував, що жодна з сторін протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не направила контрагенту за угодою заяви про припинення або розірвання договору, в зв'язку з чим вважав, що цей договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 01.08.2007 р. Також позивач посилався на те, що в порушення вказаної правової норми відповідач прийняв рішення про відмову в укладенні договору оренди в зв'язку з невиконанням орендарем договірних зобов'язань щодо проведення оплати оренди приміщення, що не відповідає дійсності, оскільки підприємство постійно та своєчасно сплачувало орендні платежі до 20.04.2007 р., а орендодавець приймав зазначені платежі.

Позивач вважав, що відмова в оренді нежилого приміщення Херсонською міською радою є незаконною та протиправною, оскільки орендна плата проводилась своєчасно та в повному обсязі, крім того позивачем зазначене орендоване приміщення застраховане за власні кошти до березня 2007 р.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оспорюваний пункт рішення прийнято з врахуванням обставин, що склалися протягом здійснення позивачем прав оренди та порушення ним істотних умов договору, несвоєчасною сплатою орендованого майна та посилаючись на ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зазначив, що листом від 31.08.2004 р. № 486/1 позивача було повідомлено про відсутність намірів у орендодавця продовжувати з орендарем орендні відносини, які згідно договору припинились 01.08.2004 р.

Третя особа позов не визнала та вважала, що оспорюваний акт прийнято у повній відповідності з вимогами законодавства.

Постановою господарського суду Херсонської області від 04 липня 2007 року позов задоволено.

Визнано нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства пункт 1 рішення від 26.09.2006 р. № 133 Херсонської міської ради про відмову в передачі в оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади: нежилих приміщень цокольного поверху будинку № 19 по вул. .Горького, загальною площею 31,4 кв.м., виробничо-комерційному приватному підприємству "Юкосана" для розміщення офісу, в зв'язку з невиконанням договору оренди в частині оплати оренди приміщень.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням третя особа по справі, управління комунальної власності Херсонської міської ради, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм процесуального права, не досліджено всебічно, повно та обєктивно всі обставини справи, просив скасувати рішення господарського суду Херсонської області та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Розпорядженням Фонду комунального майна м. Херсона від 31.03.1994р. № 166ф надано згоду на передачу в оренду та укладення договору оренди нежилого приміщення площею 31,4 кв.м. по вул. Горького, 19 в м. Херсоні виробничо-комерційному приватному підприємству "Юкосана" м. Херсон, код 21287158 (а.с.18). строком до 31.12.1996 р.

Пунктами 1, 2 розпорядження № 943-р від 02.11.1995р. виконком Херсонської міської ради визначив, що орендодавцем нежилих приміщень, будівель та споруд житлового фонду Херсонської міськради є міське управління житлового господарства виконавчого комітету та делегував право на укладення договорів оренди управлінню обліку і використання комунального майна м.Херсона (а.с.24).

З 25.12.1998р. ВКПП "Юкосана" договір оренди нежилого приміщення № 370 загальною площею 31,4 кв.м. з строком дії до 25.12.2001р. було укладено з ЖЕО Суворовського району (а.с.20).

На підставі розпорядження міськвиконкому № 278-р від 06.03.2000р. позивачу надано дозвіл № 2167 на здійснення діяльності пов'язаної з роздрібною торгівлею та побутовим обслуговуванням населення.

01 серпня 2001р. позивачем договір оренди № 346-с вищеназваного майна було укладено з управлінням комунальної власності на підставі розпорядження міського голови від 18.07.2001р. № 1059-р. з строком дії до 01 серпня 2004р.

Рішенням Херсонської міської ради від 26.09.2006р. № 13 ВКПП "Юкосана" відмовлено у передачі в оренду нежилих приміщень цокольного поверху будинку № 19 по вул.Горького загальною площею 31,4 кв.м. в зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язань по оплаті об'єкта оренди.

Судом встановлено, що нежиле приміщення цокольного поверху площею 31,4 кв.м. підприємство орендує з квітня 1994 р.

Останній договір оренди № 346-с від 01.08.2001 р. позивачем укладено з управлінням комунальної власності з строком дії до 01.08.2004 р.

Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що листом від 31.08.2004р. за вих. № 486/1 останній попереджував позивача про відсутність намірів продовжувати орендні відносини, які припинялись 01.08.2004 р., оскільки наведені правові норми встановлюють наявність заяви сторони про припинення договору протягом місяця після закінчення строку дії договору, а направлення заяви орендарю 31.08.2004 р. виключало можливість її одержання орендарем до 31.08.2004 р., тобто протягом місяця після закінчення строку договору (01.08.2004 р.), до того ж у наданому позивачем витягу з журналу вихідної простої кореспонденції зазначене відправлення вписане з дробом /1.

Крім того, суду не надано доказів, що підтверджують відправлення листа орендодавця продовжувати з орендарем орендні відносини щодо об'єкту, розташованого у будинку № 19 по вулиці Горького, а саме, повідомлення поштового зв'язку, яке містить штампи про прийом простого відправлення та його вручення адресату. Позивачем не спростовується факт одержання 01.10.2004 р. заперечень орендодавця, але за межами законодавче встановленого місячного терміну, який скінчився 31.08.2004 р.

Суд першої інстанції при прийняті рішення дійшов висновку про відсутність належного доказу, що підтверджує повідомлення орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору про відсутність наміру орендодавця щодо його продовження, натомість адресовані орендодавцем позивачу листи від 25.10.2004р. № 3607-10, №4103-14 від 15.11.2004р., одержані орендарем згідно повідомлень про вручення поштового відправлення відповідно 01.11.2004р. та 23.11.2004р. свідчать про наміри продовжувати орендні відносини та пропозиції надати техдокументацію, звіт незалежної оцінки нежилого приміщення та договір страхування об'єкта оренди.

Одночасно суд враховував, що сторони виконували умови договору, орендодавець не ініціював питання звільнення орендарем об'єкта оренди, а останній вносив орендні платежі, у встановленому порядку страхував об'єкт оренди та вважав безпідставними доводи відповідача про те, що згідно наданих платіжних доручень орендні платежі вносились Мехряковим Ю.В., який не є стороною за договором оренди. Судом встановлено, що Мехряков Ю.В. є директором ВКПП "Юкосана", тому внесення ним орендних платежів не суперечить вимогам чинного законодавства.

Виходячи з положень ст. 26 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»та задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до висновку, що оспорюваний позивачем акт органу місцевого самоврядування стосується відмови у передачу в оренду позивачеві об'єкту комунальної власності "в зв'язку з невиконанням договору оренди в частині оплати оренди приміщень", що також є свідченням наявності між сторонами орендних відносин і одночасно розцінюється судом як волевиявлення власника про розірвання договору внаслідок порушення орендарем його істотних умов. Однак, орендодавець провів одностороннє розірвання договору без дотримання встановленої законодавством процедури, чим порушив правові норми, що регулюють орендні правовідносини, оскільки відмова, розірвання або зміна умов договору, мають відбуватися у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнає правильними вказані висновки суду першої інстанції та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а також нормам діючого законодавства України виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін(в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин).

За положеннями ст.26 вказаного Закону одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже обовязковою умовою припинення або зміни умов договору оренди є наявність заяви, направленої протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, відсутність якої є підставою для продовження зазначеного договору.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надіслання позивачу на протязі місяця після закінчення терміну дії договору письмового повідомлення про намір припинення дії договору оренди.

Наявність в матеріалах справи листа відповідача від 31.08.2004 р. виключало можливість його отримання позивачем в місячний строк після закінчення договору 01.08.2004 р., натомість позивач зазначає про отримання вказаного повідомлення лише 01.10.2004 р., тобто з порушенням встановленого ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, які мають значення для справи, та наголошення на тому, що суд не звернув уваги на той факт, що орендна плата здійснювалась не стороною договору, а директором, не вбачаються ґрунтовними та висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, не спростовують.

Одночасно, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правильно вирішуючи вказаний спір, порушив правила предметної підсудності, виходячи з наступного.

Згідно до п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.17 ч.1 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Предметна підсудність адміністративних справ закріплена ст.18 КАС України, зокрема п.1 ч.1 вказаної статті зазначає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до органів місцевого самоврядування віднесено: сільські, селищні, міські, районні у містах ради; виконавчі комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної у місті ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем предявлено позов до органу місцевого самоврядування, його належить розглядати в місцевому загальному суді як адміністративному.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив вказані вимоги щодо предметної підсудності адміністративних справ та прийняв рішення неповноважним складом суду.

Враховуючи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є розгляд і вирішення справи неповноважним судом, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та постановленню нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління комунальної власності Херсонської міської ради задовольнити частково.

Постанову господарського суду Херсонської області від 04 липня 2007 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов виробничо-комерційного підприємства «Юкосана»задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати пункт 1 рішення № 133 від 26.09.2006 р. Херсонської міської ради «Про відмову в передачі в оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 11 липня 2011 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко

Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі

Суддя:/підпис/В.О.Скрипченко