Постанова № 16639860, 13.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2011 року 16:17 № 2а-19379/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектнннннне будівельно-виробниче товариство "Укрреставрація"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0000962360/0, № 0000972360/0 від 11.11.2010року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 10.02.2011 №б/н), ОСОБА_2. (дов.від 10.02.11)

від відповідача: ОСОБА_3 (дов.від 30.12.10 №10703/9/10)

від прокуратури: ОСОБА_4 (дов.від 25.03.11 №68)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівництва «Укрреставрація»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.04.2011 року о 16 год. 17 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги заявлені про визнання незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000962360/0 від 11.11.2010р. в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 2303249,00 грн., №0000972360/0 від 11.11.2010р. в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 1727048,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та зазначили, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»та валові витрати визначені відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі належно оформлених первинних документів. За наведених обставин, представники позивача просили суд визнати недійсними оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»призвели до прийняття податкових повідомлень-рішень, які на його думку є правомірними, а заявлені позовні вимог не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва (надалі відповідач) проведено перевірку Закритого акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівництва «Укрреставрація»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.10р. та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.10р.

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2010р. №359/23-611/31244188, яким встановлено порушення:

п.п.1.31 ст.1, п.1.32 ст.1, п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, пп.4.1. ст.4, п.4.1.1. п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11, п.2.1. ст.2, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, абз.1 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну сум 1341096 грн., в тому числі за 2007 рік у сумі 38400грн., 2008 рік у сумі 1302696 грн., та завищено податок на прибуток на загальну суму 23730 грн., в тому числі півріччя 2009 року у сумі 26426 грн., 9 місяців 2009 рік у сумі 23730 грн., 2009 рік у сумі 23730 грн.

п.4.1. ст.4, пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1. пп.7.4.2., пп.7.4.5 п.п.7.4.5., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1195112 грн. в т.ч. в червні 2008р. на суму 25374 грн., в листопаді 2008р. на сум 736696 грн., в грудні 2008р. на суму 433042 грн., та встановлено завищення податку на додану вартість на суму 56482 грн., в т.ч. в липні 2009р. на суму 28923 грн., в серпні 2009р. на суму 577 грн., в вересні 2009 року у сумі 604 грн., в жовтні 2009 року в сумі 901 грн., грудні 2009 року у сумі 25477 грн.

З підстав виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000962360/0 від 11.11.2010р. яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2377318,00грн. та №0000972360/0 від 11.11.2010р. яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1765109,00 грн.

З огляду на вище викладене суд акцентує увагу на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Бізнес Група СТГ»було укладено договори: № 7/1-08 від 04.11.2008 p.. предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»оздоблювальних робіт на об'єкті: «Реконструкція парку Вічної Славі у Печерському районі м. Києва», а саме: оздоблення приміщення туалету у парю «Вічної Слави»; договір будівельного підряду № 3-5/УК-08 від 10.11.2008 р., предметом якого виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»загально будівельних робіт, а саме фарбування покрівлі собору по об'єкту: «Успенський собор в м. Канів»; договір підряду № 4/81-08 від 26.11.2008 p.. предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»сантехнічних робіт на об'єкті: «Корпус № 21, 21а Національного Києво-Печерського історикокультурного заповідника у м. Києві, вул. І. Мазепи, 21»; договір № 10-2008 від 20.10.2008 p., предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»підсилення фундаментів палями на об'єкті: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі МНС (першочергові та аварійні роботи)»; договір будівельного підряду № 4 від 17.10.2008 р., предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ»загально будівельних робіт (земляні, кам'яні, фундаментальні, монтажні, оздоблювальні) по об'єкту: «Будинок музей Т. Г. Шевченка. Реконструкція та реставрація».

На думку відповідача статут та реєстраційні документи ТОВ «Бізнес Група СТГ»є недійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Згідно ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (державної реєстрації) і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. За такими ж правилами створюються, набувають та втрачають правоздатність юридичні особи за ст. 55 - 60 Господарського кодексу України та розділами III - IV Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Крім того, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що посадовими особами органів управління товариства визнаються голова і та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості ввижаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»в Єдиному державному реєстрі, серед інших, містяться такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма, місцезнаходження юридичної особи; види діяльності; відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; тощо.

Так, при укладанні договору № 4 від 17.10.2008 р. та додаткової угоди №1 від 03.12.2008 p., договору № 7/1-08 від 04.11.2008 p., договору № 10-2008 від 20.10.2008 p., договору № 4/81-08 від 26.11.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 17.12.2008, договору № 3-5/УК-08 від 10.11.2008 р., позивач здійснив усі можливі дії щодо встановлення цивільної правосуб'єктності ТОВ «Бізнес Група СТГ».

Дана обставина підтверджується наявністю у позивача ксерокопій Статуту, довідки з ЄДРПОУ серії АА № 086888, ліцензії серії АБ № 27136-і. свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 261962, свідоцтва №100144624 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес Група СТГ». Даними документами, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 07.10.2008 року підтверджується, що ТОВ «Бізнес Група СТГ»перебувало в Єдиному реєстрі підприємств та організацій України (запис внесено до реєстру 11.12.2002 року), а його директором виступав ОСОБА_9.

Однак, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бізнес Група СТГ»було анульовано податковими органами лише 21.08.2009 року, тобто через рік після виконання сторонами зазначених договорів та відображення їх результатів у податковому обліку позивача.

Отже, на момент укладення вищевказаних договорів ТОВ «Бізнес Група СТГ»перебувало в реєстрі, особа, яка укладала правочини від імені ТОВ «Бізнес Група СТГ», була не уповноважена, а отже, відомості про юридичну особу вважаються достовірними до тих пір поки вони не будуть змінені.

В судовому засіданні представник позивач зазначив, що на сьогоднішній день немає рішення суду, згідно з яким ТОВ «Бізнес Група СТГ»визнано фіктивним підприємством, судом не встановлено недійсність його установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість, відомості про дане підприємство містяться в ЄДРПОУ, а отже, висновок відповідача про реєстрацію даного підприємства на підставі неправдивих відомостей є помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах закону.

Крім того, факт виконання сторонами зазначених договорів підтверджується реєстрами актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та іншими документами.

За таких обставин висновки відповідача про те, що статут та реєстраційні документи ТОВ «Бізнес Група СТГ»є недійсними, ґрунтуються тільки на його припущеннях та не можуть свідчити про те, що ТОВ «Бізнес Група СТГ»створено без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Згідно ч. 1,2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповіді його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена загоном або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним с правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним правочином. ' ситний правочин визнається судом недійсним.

Оскільки правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину обєктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Однак не є такими правочини, за якими реальність настання правових наслідків поставлено в залежність від поведінки учасників чи інших обставин.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Отже, з викладеного вбачається, що фіктивний правочин завжди укладається умисно і сторони знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, зважаючи на правову природу договору як двостороннього правочину, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Як вбачається з реєстрів актів виконаних робіт за формою №КБ-2в та підтверджується довідками про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, позивач виконав свої обов'язки за вищевказаними договорами, які спричинили реальне настання правових наслідків для ТОВ «Бізнес Група СТГ»(отримання грошових коштів за виконані ним роботи) і для позивача (прийняття таких робіт та подальша передача їх замовнику у складі об'єктів реставрації).

ТОВ «Бізнес Група СТГ»виконувало роботи на державних об'єктах, фінансування яких здійснюється безпосередньо з Державного бюджет України і наявність на реєстрах актів виконаних робіт за формою № КБ-2в підписів та печаток замовників свідчать про те, що роботи виконано та прийнято. Зазначені дії свідчать про фіктивність укладених правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку вищевказані договори є оспорюваними, а тому повинні визнаватися недійсними у судовому порядку відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що порушень з боку позивача податкового законодавства не виявлено, а тому податкові повідомлення - рішення суперечать закону.

Враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000962360/0 від 11.11.2010р. в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 2303249,00 грн.

3.Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972360/0 від 11.11.2010р. в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 1727048,00 грн.

4.Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівництва «Укрреставрація».

5.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур