Постанова № 16639474, 14.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2011 року письмове провадження № 2а-2323/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Дочірньої компанії " Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України"

до

Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про

про визнання противоправними і скасування податкових повідомлень-рішень

Дочірня компанія «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

№ 0002041510/0 4327 від 01.10.2010 року

№ 0002061510/0 4436 від 07.10.2010 року

№ 0002041510/1 4989 від 26.10.2010 року

№ 0002061510/1 4990 від 26.10.2010 року

№ 0002041510/2 5711 від 23.11.2010 року

№ 0002061510/2 5710 від 26.11.2010 року

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов мотивовано тим, що до позивача протиправно застосовано штрафну санкцію на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки рентна плата за газовий конденсат була нарахована та сплачена вчасно.

Відповідач явку представників у судове засідання не забезпечив, письмове заперечення направлено на адресу суду поштою. В запереченні відповідач просив в задоволенні позову відмовити, вказав, що кошти, які перераховував позивач зараховувались відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні за червень 2010 року, про що складено акт № 420/15/30019775 від 20 вересня 2010 року та невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні за липень 2010 року, про що складено акт № 425/15/30019775 від 24 вересня 2010 року.

Перевірками встановлено порушення позивачем п. 8 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого Постановою Кабміну України від 22.03.2001 року № 256, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В результаті чого, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002041510/0 4327 від 01.10.2010 року, яким Дочірню компанію «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»зобов’язано сплатити штраф у розмірі 19 410,80 грн. та № 0002061510/0 4436 від 07.10.2010 року, яким зобов’язано сплатити штраф у розмірі 9 774,05 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем на підставі ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було проведено процедуру адміністративного оскарження. Рішеннями податкових органів відмовлено у задоволенні скарг ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

За результатами повторних скарг Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення № 0002041510/1 4989 від 26.10.2010 року, № 0002061510/1 4990 від 26.10.2010 року, № 0002041510/2 5711 від 23.11.2010 року, № 0002061510/2 5710 від 26.11.2010 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», в редакції, що діяла на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, рентні платежі належать до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкові платежі).

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно із законами України.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України:

1) рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ);

2) рентну плату за нафту;

3) рентну плату за газовий конденсат.

Отже, нарахування та сплата рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат визначено у Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого Постановою Кабміну України від 22.03.2001 року № 256.

Пунктом 5 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат встановлено, що платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати (далі - податковий розрахунок), у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою ДПА.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, у звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Позивачем задекларовано податкове зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат за червень 2010 року –1 293 496,79 грн., за липень 1 996 249,47 грн., що підтверджується копіями податкових розрахунків рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за звітні періоди червень, липень 2010 року, а також витягами облікової картки ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до платіжного доручення № 1971 від 30.07.2010 на суму 1 293 496,79 позивачем сплачено податкове зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат за червень 2010 року. Платіжне доручення № 23 від 30.08.2010 року підтверджує сплату податкового зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат за липень 2010 року у розмірі 1 996 249,47 грн. Тобто податкове зобов’язання сплачено позивачем у встановлені законодавством строки у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач самостійно змінював цільове призначення сплачених позивачем сум, спрямованих на сплату податкових зобов’язань з рентної плати за газовий конденсат за червень та липень і скеровував кошти на погашення податкового боргу, що відображалась у обліковій картці позивача.

Положеннями ч. 3 та ч. 4 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що зобов’язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів) припиняються у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

№ 0002041510/0 4327 від 01.10.2010 року

№ 0002061510/0 4436 від 07.10.2010 року

№ 0002041510/1 4989 від 26.10.2010 року

№ 0002061510/1 4990 від 26.10.2010 року

№ 0002041510/2 5711 від 23.11.2010 року

№ 0002061510/2 5710 від 26.11.2010 року

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій