Постанова № 16639458, 02.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2011 року                     № 2а-4046/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВиконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України"

простягнення заборгованості у розмірі 14 045,85грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач - Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»про стягнення суми заборгованості у розмірі 14045,85 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4046/11/2670 та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.04.2011р. зупинено провадження у справі №2а-4046/11/2670 до 19.05.2011р., до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги відповідача про скасування частково рішення №53-Л від 10.11.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що позивачем була проведена документальна ревізія по коштах ФСС з ТВП та прийняте рішення від 10.11.2009р. №53-Л «Про застосування та зарахування до бюджету ФСС з ТВП, відображення у звіті (Ф-4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»на загальну суму 14856,35 грн. Правомірність винесення вказаного рішення підтвердження ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 12.05.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні покладався на розсуд суду при вирішенні цієї справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 КАС України справа вирішується в письмовому провадженні на підставі наявних в ній доказів та наданих пояснень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач – Дочірнє підприємство «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»(код ЄДРПОУ 31059253) як юридична особа зареєстрована Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.09.2000р., адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Луначарського, б. 2.

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, реєстраційний код страхувальника № 14064.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –ФСС з ТВП) керується Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. № 2240 (далі –Закон № 2240). Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов’язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Статтею 23 цього закону визначено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

У статті 30 Закону № 2240 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Київським міським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена документальна ревізія ДП «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009 року, про що складено Акт ревізії від 09.11.2009р.

Під час проведення ревізії були встановлені порушення позивачем ст. 47 Закону україни «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», п. 4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування. Що сплачується за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009р. №12, п. 4.10 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих особі і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005р. №55.

На підставі результатів ревізії Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (позивачем ) винесено рішення №53-Л від 10.11.2009р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким не прийнято до зарахування витрат на суму 9443,65 грн. та накладено штраф за порушення порядку витрачання коштів у сумі 5402,70 грн., нараховано пеню в 10 грн., а всього 14856,35 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення № 53-Л від 10.11.2009р. відповідачем було оскаржено в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суд м. Києва від 09.04.2010р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №53-Л від 10.11.2009р. в частині неприйняття до зарахування витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 9363,90 грн. та нарахування фінансових санкцій у розмірі 4681,95 грн. Зобов’язано відповідача прийняти до зарахування витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 9363,90 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2010р. – скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ДП «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення та зобов’язання вчинити дії відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2011р. касаційну скаргу ДП «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. –залишено без змін.

З огляду на норми ст. 254 КАС України, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. по справі №2а-14535/10/2670 набрала законної сили та, відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Таким чином, рішення № 53-Л від 10.11.2009 р. яке є підставою даного позову, не скасовано у встановленому законом порядку. З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 14045,85 грн.

Крім того, штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків та пеня були визнані відповідачем та відображені в звіті Ф4-ФССзТВП за 2009 рік.

Абзацом другим частини другої статті 30 Закону № 2240 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Статтею 8 Закону № 2240 встановлено, що спори, які виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”вiд 08.07.2010 № 2464-VI, який набирав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на матеріали справи, з урахуванням пояснень сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення з ДП «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»заборгованості у розмірі 14045,85 грн.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи, що, відповідно до статті 70 КАС України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються відповідними доказами (рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій), тобто достатніми доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 69-71, ч. 8 ст. 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування»НАК «Нафтогаз України»(код ЄДРПОУ 31059253, адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського б. 2, р/рах. №260023013447 в ГОУ Промінвестбанку України, м. Київ, МФО 300012) заборгованість у сумі 14045,85 (чотирнадцять тисяч сорок п’ять грн.. 85 коп.) на користь Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 34, р/рах. №25602512023370 в КРД АТ «Райффайзенбанк Аваль», МФО 322904, ЄДРПОУ 26080427).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                 П.О. Григорович