Постанова № 16639448, 31.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2011 року № 2а-3683/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Ганза"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0009102305 від 02.12.2010 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Ганза»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0009102305 від 02.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням відповідачем було безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 400 грн. за порушення ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки перевірка проводилась в приміщенні аптеки, при цьому позивач не здійснює оптову та роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки встановлено, що в приміщені аптеки, де куріння заборонено не розміщено наочну інформацію щодо заборону куріння, а саме: не розміщено знаку про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено!». З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києві була проведена перевірка господарської одиниці ПАТ «Ганза»- аптеки за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 36-Б, за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.10р. за №1092/26/54/23/16283454 (далі - акт перевірки) та, зокрема, встановлено порушення статті 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР від 19.12.1995: а саме відсутність наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такою змісту «Куріння заборонено!». Вказаний акт перевірки підписаний керівником департаменту роздрібної торгівлі ОСОБА_1 без зауважень та із зазначенням, що табличка «Куріння заборонено!»буде вивішена.

Па підставі акту перевірки за виявлені порушення відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 02.12.2010р. №0009102305 в розмірі 3400 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.

Відносини з питань виробництва та обігу тютюнових виробів, а також з питань запобігання поширенню та вживанню тютюнових виробів регулюються низкою законів та підзаконних актів.

Так, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР, від 19.12.1995 р. (далі - Закон № 481/95-BP) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Законом № 1824-VI (ст. 15-2) забороняється куріння тютюнових виробів: у ліфтах і таксофонах; закладах охорони здоров'я; навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих і спортивних майданчиках; у під'їздах житлових будинків; підземних переходах та в громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

Також забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: у закладах громадського харчування; у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; у приміщеннях закладів культури; у приміщеннях закритих спортивних споруд; у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що у закладах охорони здоровя заборонено куріння тютюнових виробів, як вже було зазначено вище, в силу Закону №1824-VІ, отже, суд погоджується з позицією субєкта влади про те, що позивачу, серед іншого, необхідно в приміщенні аптеки розмістити окрім графічного знака про заборону куріння ще і текст такого змісту: "Куріння заборонено!".

Статтею 16 Закону № 481/95-BP встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, у разі нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.

Як встановлено в акті перевірки, в аптеці за адресою :м. Київ, вул. Вишгородська, 36-б не розміщена наочна інформація, яка складається з графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено!», чим порушено вимоги ст. 15-2 закону №481/95-ВР, відповідальність за порушення якої передбачена ст. 17 цього ж Закону.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 2.06.2003 р. № 790, встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації , Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Таким чином, законодавством визначено низку державних органів, функції контролю яких за дотриманням вимог цього закону у сфері виробництва та обігу, зокрема, тютюнових виробів, розмежовані між ними в залежності від визначеної законом компетенції цих органів.

Відповідно до Указу Президента України від 11.07.2001 року № 510/2001 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»на Державну податкову адміністрацію України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом, зокрема, тютюнових виробів.

Згідно із абзацом 1 та 6 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, повязану із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг, зокрема, тютюнових виробів.

Крім того, частиною 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органам податкової служби надано право проводити перевірки дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

При цьому, відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 р. № 778, податкові органи мають право проводити перевірки дотримання законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у межах повноважень, визначених Законом № 481.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»під «іншими органами», уповноваженими приймати рішення про стягнення штрафів за порушення норм вказаного Закону, розуміються також органи державної податкової служби.

За таких обставин, проведення відповідачем перевірки дотримання вимог зазначеного Закону в частині перевірки наявності наочної інформації у місцях, де куріння заборонено, є правомірним,

Статтею 19 Конституції України передбачається обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

Також, згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, зокрема, згідно зі ст.ст. 15, 16 цього закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону; планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку передбаченому законодавством України.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №0009102305 від 021.12.2010 про застосування до ПП «Ганза»фінансових санкцій в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої ст. 69 цього Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ПП «Ганза»в даному випадку задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович