Постанова № 16638975, 08.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2011 р. № 2-а- 14609/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., суддів: Архіпової С.В., Зінченка А.В.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Брильова А.Ю.,

представника відповідача - Сагайдак Є.С.,

прокурора - Галушки Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, за участю прокуратури міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення: від 15 липня 2010 року № 000510848/0, від 30 липня 2010 року № 0000510848/1, від 27 серпня 2010 року № 0000510848/2, від 10 листопада 2010 року № 0000510848/3. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товари, які ним було придбано у ТОВ «Конкорд-2007», було використано у господарській діяльності підприємства - продано іншим особам. Також по проданим товарам підприємством належним чином було задекларовано податкові зобов'язання у наступних звітних періодах. На час існування спірних правовідносин ТОВ «Конкорд-2007»було зареєстровано в якості платника ПДВ. Усі податкові накладні, за якими з боку ТОВ фірми «Тагіт» сформовано податковий кредит у травні 2007 р., було оформлено належним чином. Таким чином, позивач не погоджується з висновками відповідача та застосованими до нього штрафними санкціями.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки правочин з поставки товарів, який відтворювався у травні 2007р. між ТОВ фірмою «Тагіт» за угодою від 15.05.2007 року № 28/05/07 на загальну суму 110167880,30грн. (ПДВ 18339757,07 грн.) є таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю реальних господарських операцій, відображенням таких операцій лише на папері, та з об'єктивною неможливістю їх виконання, спрямований на порушення інтересів податкового кредиту ТОВ фірми «Тагіт» у травні 2007р., а тому є нікчемним.

Прокурор в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши прокурора, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень, травень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 2111/48-0/23759288 від 24.07.2007 року.

Перевіркою ТОВ фірми «Тагіт» встановлені порушення вимог: абз. 2 п. 4.7, п. 4.8 ст. 4, п.п.7.2.3, п. п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, що призвело до: заниження суми податку на додану вартість за травень 2007 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 924 449 грн.; завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 11504994 грн., у т.ч. за травень 2007 року у розмірі 5625220 грн., за червень 2007 року у розмірі 5879774 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за червень 2007 року у розмірі 881888 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення: від 15 липня 2010 року № 000510848/0, від 30 липня 2010 року № 0000510848/1, від 27 серпня 2010 року № 0000510848/2, від 10 листопада 2010 року № 0000510848/3.

Судом встановлено, що ТОВ фірмою «Тагіт» від постачальника ТОВ «Конкорд-2007" включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 18339757,07 грн. за травень 2007 року у тому числі у розрізі податкових накладних: № 2 від 19.05.2007 на суму 48702719,15 грн. ПДВ 8117119,86 грн.; № 3 від 31.05.2007 на суму 61335823,26 грн. ПДВ 10222637,21 грн.; № 4 від 31.05.2007 на суму 129337,89 грн. ПДВ відсутнє. Разом 110167880,30 грн. ПДВ 18339757,07 грн.

Одним із постачальників ТОВ фірми «Тагіт» у травні 2007р. було ТОВ «Кон корд-2007». На підставі договору №28/05/07 від 15.05.2007р. ТОВ фірмою «Тагіт» від ТОВ «Конкорд-2007» отримано товари широкого асортименту - друкарську продукцію, продукти харчування, побутову техніку, оргтехніку, ВУВ диски, СВ диски, промтовари та інше на загальну суму 91828123,23 грн. (ПДВ-18339757,07 грн.).

ТОВ фірма «Тагіт» розраховувалась з ТОВ «Конкорд-2007» за отриманий товар грошовими коштами у сумі 900000,00 грн., векселями у сумі 48267880,30грн. та заліком у сумі 61 000 000,00 грн. відповідно до угод про припинення зобов'язань заліком зустрічних вимог між ТОВ фірмою «Тагіт»та фізичними і юридичними особами.

Частина податкового кредиту у сумі 6529470 грн. не має документального підтвердження, а решта (ПДВ у розмірі 25969139 грн.) сформована відповідно податкових накладних, які виписані ТОВ «Промспецальфа-Давидов». Однак, перевіркою не встановлено розрахунків ТОВ «Конкорд-2007»з ТОВ «Промспецальфа-Давидов».

Згідно з інформацією слідчого відділу ПМ СДПІ ВПП у м. Харкові № 15/09-007 від 07.07.2010р., в матеріалах кримінальної справи №18090023, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ПП «Бріг-2006» за ч. 1 ст.205 КК України та за фактом підробки документів невстановленими особами, діючими від імені «Константа СТК» за ч. 1 ст. 258 КК України, задіяні документи ТОВ фірми «Тагіт», ТОВ «Конкорд-2007», ТОВ «Промспецальфа-Давидов».

При цьому постачальником на ТОВ «Конкорд-2007» є ТОВ «Промспецальфа-Давидов» на суму ПДВ 25969139,43 грн.

Також, суд зазначає, що листом від 30.06.2010 року №1733/7/10-028 ДПІ у Київському районі м. Харкова надана копія ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 р. по справі №2-а-2755/08/2070, в якій зазначено, що відповідно до постанови від 04.12.2009 р. №2а-2755/08/2070 Харківського окружного суду м. Харкова позов ДПІ у Київському районі м. Харкова до ТОВ «Конкорд-2007»та ТОВ «Промспецальфа-Давидов» про визнання недійсними господарських зобов'язань, які винили між підприємствами на підставі договору як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207 ГК України в сумі 155 814 836,48 грн. задоволено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили.

Відповідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідноп. 4.8 ст. 4 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. за №168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Під час розгляду справи судом витребувано у позивача первинні документи, що підтверджують ведення господарської діяльності з контрагентом, але позивачем не надано суду будь - яких первинних документів, які б підтверджували ведення господарської діяльності з іншими контрагентами, тому відповідачем правомірно визначені факти порушень, встановлені в ході проведення перевірки позивача, та застосовані штрафні санкції.

Суд не приймає до уваги посилання позивача, що у останнього вилучені первинні документи, що підтверджується протоколом виїмки від 15.05.2009 року та протоколом виїмки від 14.05.2009 року, і тому позивач не мав можливості надати всі документи бухгалтерського обліку відповідачу під час проведення перевірки і суду під час розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що з будь-якими листами про повернення первинних документів або надання копій цих документів позивач до органів міліції та прокуратури не звертався, в межах якої кримінальної справи у нього вилучені документи пояснити не може.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеними відповідачем належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тагіт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, за участю прокуратури міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2011 року.

Головуючий суддяМ.Д. Кухар

Судді С.В. Архіпова

А.В. Зінченко