Постанова № 16638528, 06.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р. № 2а-567/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Хоми О.П.,

судді Костецького Н.В.,

судді Крутько О.В.,

з участю секретарів судового засідання Янчака П.О., Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Манько Л.І., відповідача Антощук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група»до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група»звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення відповідача №113 від 22 грудня 2010 року;№114 від 22 грудня 2010 року; №115 від 22 грудня 2010 року; №116 від 22 грудня 2010 року; №117 від 22 грудня 2010 року;№118 від 22 грудня 2010 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірні податкові повідомлення рішення відповідача прийняті на підставі висновків Акту виїзної позапланової перевірки від 12 листопада 2010 року № 051/10/209000000/30484307. Вказує на безпідставність посилання митного органу на факт узгодження суми податкового зобовязання зі сплати ввізного мита, оскільки товариством не подавалась податкова декларація, тому відсутні передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ підстави для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірах, визначених ст. 17 цього Закону. Зазначає, що товариство самостійного виявило заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість, яке погасило разом з самостійно нарахованими штрафними санкціями у розмірі 5 %. Тому, відповідно до п. 16.1.3. ст. 16 Закону № 2181-ІІІ відсутні підстави для нарахування пені.

Представник позивача Манько Л.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що ТзОВ «Українська транспортна група»17.05.2007 року та 29.07.2009 року завезло на митну територію України як внесок в статутний фонд товариства автомобіль марки Lexus LS 460L та сталеву будівельну конструкцію. У звязку з їх відчуженням 08.10.2009 року та 02.10.2009 року, тобто до спливу трьохрічного терміну, передбаченого ст.18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», товариство самостійно сплатило ввізне мито в розмірі 102127,50 грн. та 246942,8 грн. відповідно, а також нарахувало та сплатило штраф у розмірі 5% від кожної суми за порушення встановлених термінів сплати податкових зобовязань.

Представник відповідача Антощук А.В. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Оскаржувані податкові повідомлення прийняті Львівською митницею як контролюючим органом відповідно до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 11 травня 2006 року № 370 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 травня 2006 р. за № 613/12487, та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00 року № 2181-III. За результатами виїзної позапланової перевірки стану дотримання ТзОВ «Українська транспортна група»законодавства України з питань митної справи за період з 01.10.2007 р. по 01.10.2010 р. встановлено порушення позивачем вимог ст.18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»від 19 березня 1996 року та пункту 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 № 937 в частині сплати податків на відповідний рахунок митниці не пізніше дня відчуження іноземної інвестиції. За порушення платником податків терміну сплати суми ввізного мита та податку на додану вартість за відчужу іноземну інвестицію, до нього відповідно до вимог ст. 17 Закону № 2181-III були застосвані штрафні санкції та пеня. Вважає спірні податкові повідомлення законними. Просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Львівською митницею проведено виїзну позапланову перевірку стану дотримання ТзОВ «Українська транспортна група»(код ЄДРПОУ 30484307) законодавства України з питань митної справи за період з 01.10.2007 р. по 01.10.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом № 051/10/209000000/30484307 від 12 листопада 2010 року.

Як вбачається з акту № 051/10/209000000/30484307, митним органом встановлено порушення ТзОВ «Українська транспортна група»вимог ст.18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»від 19 березня 1996 року та пункту 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 № 937.

Такі висновки зроблено на підставі відчуження товариством ранiше трирiчного термiну при несплаченому ввiзному митi майна, ввезеного на територію України як внесок в статутний фонд підприємства, а саме:

- 08.10.09 року автомобіля легкового марки Lexus LS 460L, ввезеного за ВМД № 209000001/7/005064 від 17.05.07 року (тип ІМ 40), митною вартістю на день оформлення 51000,00 дол. США, що становило - 257 550,00 грн. (курс дол. США станом на 17.05.07 року становив 5,05 грн.). Ввізне мито в сумі 64 387,50 грн. сплачено шляхом застосування простого векселя (№АА 0615538 від 16.05.07) у відповідності до статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»;

- 02.10.09 року збірної сталевої будівельної конструкції, ввезеної за ВМД № 209000004/2008/009604 від 29.07.09 року (тип ІМ 40), митною вартістю на день оформлення 424 144,16 євро, що становило 3 234 767,28 грн. (курс євро станом на 09.07.09 становив 7,626575 грн.). Ввізне мито в сумі 161 738,36 грн. сплачено шляхом застосування простого векселя (№ АА 1057015 від 29.07.08) у відповідності до статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

На підставі вказаного акту Львівською митницею прийнято податкові повідомлення форми «Ш»від 22 грудня 2010 року:

- № 113, яким визначено суму податкового зобовязання за ввізне мито на суму 493885,54 грн., у тому числі 493885,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 114, яким визначено суму податкового зобовязання за ввізне мито на суму 246942,77 грн., у тому числі 246942,77 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (50%),

- № 115, яким визначено суму податкового зобовязання за ввізне мито на суму 204255,050 грн., у тому числі 204255,050 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 116, яким визначено суму податкового зобовязання за ввізне мито на суму 102127,50 грн., у тому числі 102127,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (50%),

- № 117, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 139628,10 грн., у тому числі 139628,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 118, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 69814,05 грн., у тому числі 69814,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (50%).

Судом встановлено, що ТзОВ «Українська транспортна група»ввезло на територію України як внесок в статутний фонд підприємства майно, а саме:

- за ВМД № 209000001/7/005064 від 17.05.07 року автомобіль легковий марки Lexus LS 460L, митною вартістю на день оформлення 51000,00 дол. США, що становило - 257 550,00 грн. (курс дол. США на 17.05.07 року становив 5,05 грн.);

- за ВМД № 209000004/2008/009604 від 29.07.09 року збірну сталеву будівельну конструкцію, митною вартістю на день оформлення 424 144,16 євро, що становило 3 234 767,28 грн. (курс євро на 09.07.09 року становив 7,626575 грн.).

Ввізне мито за автомобіль легковий марки Lexus LS 460L в сумі 64 387,50 грн. та за збірну сталеву будівельну конструкцію в сумі 161 738,36 грн. сплачено шляхом застосування простого векселя (№АА 0615538 від 16.05.07 року та № АА 1057015 від 29.07.08 року).

Особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України визначає Закон України «Про режим іноземного інвестування»від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР (далі Закон № 93/96-ВР).

Відповідно до статті 18 Закону № 93/96-ВР майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у звязку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 № 937 затверджено Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна (далі Порядок № 937).

Цей Порядок визначає єдині правила видачі, обліку і погашення векселів, що видаються для оформлення безмитного ввезення на територію України майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та порядок сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 937 якщо протягом трьох років з часу зарахування iноземної iнвестицiї на баланс пiдприємства з iноземними iнвестицiями майно, що було ввезене в Україну як внесок iноземного iнвестора до статутного фонду зазначеного пiдприємства, або на окремий баланс сторiн, що провадять спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть за договорами (контрактами), вiдчужується, в тому числi у звязку з припиненням дiяльностi векселедавця, останнiй сплачує ввiзне мито не пiзнiше дня вiдчуження.

Ввiзне мито не сплачується за умови вивезення iноземної iнвестицiї за кордон, що засвiдчується вивiзною вантажною митною декларацiєю з вiдповiдною вiдмiткою.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 937 ввiзне мито обчислюється виходячи з митної вартостi майна, перерахованої у валюту України за її офiцiйним курсом, визначеним Нацiональним банком, на день вiдчуження майна.

У разi встановлення факту вiдчуження майна ранiше трирiчного термiну при несплаченому ввiзному митi державна податкова адмiнiстрацiя (iнспекцiя) згідно пункту 17 Порядку № 937 зобовязана повiдомити про це вiдповiдний митний орган.

Митний орган, отримавши таке повiдомлення, зобовязаний у безспiрному порядку стягнути ввiзне мито.

При цьому на суму несплаченого ввiзного мита нараховується пеня за весь час заборгованостi починаючи з дня вiдчуження майна у розмiрах,передбачених законодавством, включаючи день сплати (п.18 Порядку № 937).

Встановлено, що ТзОВ «Українська транспортна група»відчужило 08.10.09 року автомобіль легковий марки Lexus LS 460L та 02.10.2009 року збірну сталеву будівельну конструкцію, ввезені на митну територію України як внесок в статутний фонд підприємства.

Отже, відчуження майна відбулося до закінчення трьохрічного строку, передбаченого статтею 18 Закону № 93/96-ВР та пункту 15 Порядку № 937.

ТзОВ «Українська транспортна група»повідомило Львівську митницю листом від 21.09.10 року № 973 про сплату платежів за відчужений 08.10.09 року автомобіль Lexus LS 460L та листом від 30.09.10 року № Ю10 про сплату платежів за відчужену 02.10.09 року збірну сталеву будівельну конструкцію.

Платежі внесено на рахунок Львівської митниці, відкритий у ГУДК у Львівській області:

- за відчужений автомобіль Lexus LS 460L платіжними дорученнями від 16.09.2010р. за № 10781 загальною сумою 74 420,00 грн. (код платежу 021) та № 10782 загальною сумою 14 884,00 грн. (код платежу 028) відповідно, а також платіжними дорученнями від 27.09.2010р. № 11059 - 43 565,16 грн.(код платежу 021), № 11060 - 8 713,04 грн. (код платежу 028);

- за відчужену збірну сталеву будівельну конструкцію платіжними дорученнями від 29.09.2010 р. за № 11109 загальною сумою 264 816,82 грн. (код платежу 020) та № 11110 загальною сумою 52 963,36 грн. (код платежу 028) відповідно.

Копії зазначених платіжних доручень долучені до матеріалів справи.

Порівняльний аналіз дати відчуження майна та дати сплати платежів за таке майно свідчить, що такі були здійснені майже через рік з дня відчуження, тобто з порушенням строків сплати, встановлених статтею 18 Закону № 93/96-ВР та пунктом 15 Порядку № 937.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначав процедуру оскарження дій органів стягнення та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ).

За визначенням підпункту 1.11 статті 1 цього Закону, податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Водночас документом, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, є вантажна митна декларація.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181-ІІІ митні органи віднесені до контролюючих органів стосовно справляння окремих видів податків, зборів (обовязкових платежів).

До таких податків, зборів (обовязкових платежів) належать:

- акцизний збір та податок на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок щодо їх стягнення або контролю покладається на податкові органи);

- ввізне та вивізне мито;

- інші податки і збори (обовязкові платежі), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Правовий аналіз вказаних норм чинного законодавства свідчить, що митні органи є органами, котрі здійснюють контроль за порядком справляння податків і зборів, віднесених до їх компетенції, а вантажна митна декларація документом, на підставі якого визначаються зобовязання зі сплати платежів, тобто є податковою декларацією в розумінні Закону № 2181-ІІІ.

Виходячи з викладеного, ВМД № 209000001/7/005064 від 17.05.07 року та ВМД № 209000004/2008/009604 від 29.07.09 року є податковими деклараціями, на підставі яких митним органом визначалися зобовязання зі сплати платежів.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається з акту № 051/10/209000000/30484307 від 12 листопада 2010 року митним органом встановлено порушення ТзОВ «Українська транспортна група»вимог ст.18 Закону № 93/96-ВР та пункту 15 Порядку № 937 в частині сплати податків на відповідний рахунок митниці не пізніше дня відчуження іноземної інвестиції.

Відповідно до підпункту 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Крім цього, підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 цієї ж статті передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно статті 16 Закону № 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Мито (ввізне мито) віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно статті 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф»ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Сума податкового зобовязання із сплати ввізного мита вважається узгодженою з дня подання платником податків ВМД, граничним терміном сплати якого є день відчуження майна у разі відчуження раніше трирічного терміну з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства.

Штрафи за порушення податкового законодавства, передбачені підпунктами 17.1.2 - 17.1.4 пункту 1.7 статті 17 Закону № 2181-ІІІ, нараховуються у разі самостійного визначення митними органами сум податкових зобовязань платників податків на підставі положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

Зазначені штрафи на суму несплаченого ввізного мита не накладаються у разі сплати ввізного мита у день відчуження майна.

У разі сплати підприємством, яке здійснило відчуження інвестиції, сум ввізного мита пізніше дня такого відчуження, підлягають нарахуванню штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

На момент виникнення спірних правовідносин база оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, визначалася відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року № 168/97-ВР, згідно з яким це договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 18 Закону № 93/96-ВР майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Тобто, вексель виступає у якості фінансової гарантії забезпечення призначення імпортованого майна.

Згідно зі статтею 24 Закону № 93/96-ВР майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом в порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 18 цього Закону.

З урахуванням викладеного, сума ввізного мита, зазначена у векселі, не включається у ціну товарів і не включається до бази оподаткування податком на додану вартість.

У разі порушення субєктами господарювання вимог Закону України «Про режим іноземного інвестування»митним органом мають бути здійснені заходи щодо стягнення сум коштів ввізного мита та податку на додану вартість у сумі збільшеного податкового зобовязання за цим податком.

Відповідно до частини першої статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що здійснення митного контролю не обмежено строками.

На день відчуження 08.10.09 року автомобіля легкового марки Lexus LS 460L його митна вартість становила 408 510,00 грн. (курс дол. США станом на 08.10.09 складав 8,01 грн.), сума ввізного мита (за ставкою 25% митної вартості товару) - 102 127,50 грн., податок на додану вартість у сумі збільшеного податкового зобовязання - 20 425,50 грн.

На день відчуження 02.10.09 року збірної сталевої будівельної конструкції її митна вартість становила 4 938 855,48 грн. (курс євро станом на 02.10.09 року складав 11,644285 грн.), сума ввізного мита (за ставкою 5% митної вартості товару) - 246 942,77 грн., податок на додану вартість у сумі збільшеного податкового зобовязання - 49 388,55 грн.

При цьому суми ввізного мита, зазначені у векселях, не включалася у ціну товарів та відповідно не включалися до бази оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки зазначені суми позивач сплатив з порушенням терміну сплати, він повинен був сплатити штрафні санкції та пеню у розмірах, встановлених підпунктами 17.1.9, 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 та статтею 16 Закону № 2181-ІІІ.

Таким чином, станом на 16.09.10 року та 27.09.10 року підлягали сплаті: штраф на ввізне мито в подвійному розмірі в сумі - 204 255,00 грн., штраф на несвоєчасно сплачене ввізне мито в розмірі 50% - 51 063,75грн., пеня на ввізне мито - 11 978,85 грн., штраф на податок на додану вартість в подвійному розмірі - 40 851,00грн., штраф на несвоєчасно сплачений податок на додану вартість в розмірі 50% - 10 212,75 грн., пеня на податок на додану вартість - 2 515,56 грн.

Отже, з врахуванням самостійно сплачених позивачем платежів з ввізного мита в сумі 102 127,50 грн., штрафу на ввізне мито в розмірі 5% - 5 106,38 грн., пені на ввізне мито - 10 751,28 грн., податку на додану вартість в сумі - 20 425,50 грн., штрафу на податок на додану вартість в розмірі 5% - 1 021,28 грн., пені на податок на додану вартість - 2 150,26 грн., доплаті підлягає: штраф на ввізне мито в подвійному розмірі в сумі 204 255,00 грн., штраф на ввізне мито в розмірі 50% - (51 063,75 грн. - 5 106,38 грн.) = 45 957,37 грн., пеня на ввізне мито в сумі 1 227,57 грн., штраф на податок на додану вартість в подвійному розмірі - 40 851,00 грн., штраф на податок на додану вартість в розмірі 50% - (10 212,75 грн. - 1 021,28 грн.) = 9 191,47 грн., пеня на податок на додану вартість - 245,45 грн.

Всього за ВМД № 209000001/7/005064 від 17.05.07 року підлягає доплаті 301 727,86 грн.

Таким чином, станом на 29.09.10 року підлягали сплаті: штраф на ввізне мито в подвійному розмірі в сумі 493 885,54 грн., штраф на ввізне мито в розмірі 50% -123 471,39 грн., пеня на ввізне мито - 29 708,23 грн., штраф на податок на додану вартість в подвійному розмірі - 98 777,10 грн., штраф на податок на додану вартість в розмірі 50% - 24 694,28 грн., пеня на податок на додану вартість - 5 941,65 грн.

Отже, з врахуванням самостійно сплачених позивачем платежів з ввізного мита в сумі 246 942,77 грн., штрафу на ввізне мито в розмірі 5% - 12 347,14 грн., пені на ввізне мито - 5 526,91 грн., податку на додану вартість в сумі - 49 388,55 грн., штрафу на податок на додану вартість в розмірі 5% - 2 469,43 грн., пені на податок на додану вартість - 1 105,38 грн., доплаті підлягає: штраф на ввізне мито в подвійному розмірі, який складає 493 885,54 грн., штраф на ввізне мито в розмірі 50% - (123 471,39 грн. - 12 347,14 грн.) = 111 124,25 грн., пеня на ввізне мито в сумі 24 181,32 грн., штраф на податок на додану вартість в подвійному розмірі - 98 777,10 грн., штраф на податок на додану вартість в розмірі 50% - (24 694,28 грн. . - 2 469,43 грн.) = 22 224,85 грн., пеня на податок на додану вартість - 4 836,27 грн.

Всього за ВМД № 209000004/8/009604 від 29.07.08 року підлягає доплаті 755 029,33 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Українська транспортна група», здійснивши відчуження інвестиції, сплатило суми ввізного мита пізніше дня такого відчуження, за що митним органом правомірно були нараховані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1. статті 16 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання та погашає його, пеня не нараховується.

Це правило не застосовується, якщо платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження.

Отже, пеня не стягується у разі її добровільної сплати суб'єктом господарювання до початку проведення перевірки, чого позивачем не було зроблено, відтак суд вважає безпідставним його посилання на вказану норму Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи, спростовують доводи позивача про безпідставність донарахування митним органом суми податкового зобовязання зі сплати ввізного мита, з податку на додану вартість, застосування штрафних санкцій і пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення Львівської митниці від №113 від 22 грудня 2010 року;№114 від 22 грудня 2010 року; №115 від 22 грудня 2010 року; №116 від 22 грудня 2010 року; №117 від 22 грудня 2010 року;№118 від 22 грудня 2010 року, суд прийшов до висновку, що вони прийняті відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про режим іноземного інвестування», Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, спірні податкові повідомлення винесені правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група»до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 08 липня 2011 року.

Головуючий суддя Хома О.П.

Суддя Костецький Н.В.

Суддя Крутько О.В.