Постанова № 16638256, 29.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2011 року Справа № 2а-3202/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ципко О.В.

секретарі: Гаркуша Ю.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 17.01.2011 р. № 262-10-09), представників відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 18.04.2011 р.),

ОСОБА_3 (довіреність від 29.06.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області до відкритого акціонерного товариства «Кремінський завод Хімавтоматика» про стягнення податкового боргу у розмірі 277 554,38 грн. та надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 441 398,76 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-

ВСТАНОВИВ

11 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області до відкритого акціонерного товариства "Кремінський завод Хімавтоматика" про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 441398,76 грн. з рахунків в установах банків, обслуговуючих відкрите акціонерне товариство «Кремінський завод Хімавтоматика» та надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 441398,76 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

21 червня 2011 року під час судового засідання до початку розгляду справи по суті, представником позивача було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на стягнення податкового боргу по податковій декларації з ПДВ № 12199 від 20.08.2010 р. та з липня по серпень 2010 року по податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 1017 від 29.01.2010 р.

Ухвалою суду від 21.06.2011 року клопотання представника позивача було задоволено та поновлено Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції у Луганській області пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду на стягнення податкового боргу по податковій декларації з ПДВ № 12199 від 20.08.2010 р. та з липня по серпень 2010 року по податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 1017 від 29.01.2010 р..

21 червня 2011року під час судового засідання представником позивача була надана заява про уточнення позовних вимог, якою фактично позивачем було зменшено суму податкового боргу, що підлягає стягненню з відповідача. У заяві позивач просив стягнути кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 277554,38 грн.( 262284,95 грн. основного боргу та 15269,43 грн. пені) на користь держави в особі Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області, з рахунків в установах банків, обслуговуючих відкрите акціонерне товариство «Кремінський завод Хімавтоматика» та надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 441398,76 грн. (424220,95 грн. основного боргу та 17177,81 грн. пені) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

У судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав в повному обсязі, дав пояснення по суті позову та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні дали пояснення та вказали, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими у зв'язку з чим не підлягають задоволенню у повному обсязі. Оскільки, згідно розрахунку податкового боргу, наданого позивачем, по орендній платі за землю за період 2009 - 2011 рік розмір податкового боргу визначено згідно розрахунків поданих ВАТ «Кремінський завод Хімавтоматика» № 2201 від 12.02.2009 р. та № 1017 від 29.01.2010 р., однак, як зазначають представники відповідача жодного з наведених розрахунків позивачем до суду не подано, таким чином, відсутні докази щодо суми податкового боргу з орендної плати за землю, на які посилається позивач. Також, декларації, на підставі яких визначений розмір податкового боргу, позивачем до суду не подано, що є порушенням ч. 1 ст. 71 КАС, а тому відсутні докази щодо суми податкового боргу з ПДВ. Одночасно з цим, представники відповідача стверджують, що розрахунки податкового боргу з ПДВ та орендної плати за землю оформлені неналежним чином, оскільки підписані податковим старшим ревізором - інспектором Ковровою В.В., а не керівником податкового органу з прикладенням печатки податкового органу, одночасно з цим відсутні документи на підтвердження повноважень наведеної посадової особи виступати від іменні податкового органу, що подав позов.

Додатково представником відповідача було зазначено, що податкові вимоги, які направлялись позивачем та наявні у матеріалах адміністративної справи не містять сум податкового боргу за стягненням яких позивач звернувся до суду, що є порушенням вимог підпункту 6.2.2. пункту 6.2. ст. 6 Закону № 2181.

На думку представника відповідача, враховуючи положення пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6. Закону № 2181 позивач повинен був направити відповідачеві податкову вимогу (вимоги) щодо сплати суми податкового боргу, що виник у періоди наступні за тими, щодо яких надсилалися податкові вимоги №1/49 від 30.03.2009 року і № 2/60 від 07.05 2009 року

Представник відповідача зазначив, що позивачем не виконано наступні вимоги, а саме: відповідачеві не надіслано податкової вимоги щодо сплати податкового боргу стягнення якого вимагає позивач; строк у 60 календарних днів від дня направлення податкової вимоги не сплинув оскільки його перебіг не починався у зв'язку з не направленням податкової вимоги, тому, відповідач вважає, що позивач не мас правових підстав для звернення до суду з наведеним позовом про стягнення коштів, оскільки порушив порядок стягнення податкового боргу за рахунок коштів та майна відповідача, передбачений п. 95.2. ст. 95 ПК.

Враховуючи наведене представники відповідача просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов наступного.

Конституцією України (ч.1 ст.67) визначено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 09.04.1999 р. № 588-ХІУ відповідач, як платник податків і зборів (обов'язкових платежів), зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 168.4.3. пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює орган державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку з 01.02.1994 р. в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції (Кремінському відділенні), що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 2 від 30.12.2010 року (а.с. 10).

Відповідач має податковий борг перед бюджетом, заявлену Рубіжанською ОДПІ у позові, на загальну суму 277554,38 грн., в т.ч. податок з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності 108085,45 грн. грн., пеня 13360,37 грн., податок на додану вартість 154199,47 грн., пеня 1908,96 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати самостійно задекларованих платником податків сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, пені, визначених податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи та фактично встановлених судом обставин, відповідач, на підставі п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( який діяв до 01.01.2011р.), до податкового органу надав податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 та 2010 роки, з ПДВ за період з листопада по грудень 2009 року і з квітня по грудень 2010 року, в яких самостійно визначив податкові зобов'язання на загальну суму 295490,24 грн. (а.с. 24-60).

Так, відповідачем були подані податкові декларації з податку з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в яких самостійно визначено податкові зобов'язання в розмірі 175552,34 грн. та податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно визначено податкові зобов'язання в розмірі 303770,00 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою боржником податкових зобов'язань, на підставі ст. 16 Закону №2181 була, нарахована пеня за 2009-2010 роки з податку на додану вартість у сумі 8301,09 та з податку з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 10785,83 грн.

Відповідно до Закону України «Про плату за землю», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податок це платіж з юридичних та фізичних осіб за користування земельною ділянкою. Згідно статті 2 цього Закону використання землі в Україні є платним. Платіж за землю здійснюється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 17 цього Закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом № 2181, який діяв до 01.01.2011 р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

З огляду на те, що податковий борг відповідача виник до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності податкового боргу до 01.01.2011 року у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу, а з 01.01.2011 року за приписами Податкового Кодексу України.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п.п.5.1. ст.5 даного Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. п. 5.2., 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, яким передбачено порядок оскарження рішень податкових органів.

Згідно п. п.3, 5.3.1. ст. 5 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно п. 5.4.1. п.5.4. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст.5 цього закону визначається сумою податкового боргу платника податків.

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, вважається сумою податкового боргу платника податків.

Податкові зобовязання зі сплати орендної плати, відповідач визначив самостійно у поданих деклараціях за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року на загальну суму 175 552,34 грн. ( 11935,21 грн. х 2 міс. 2009 р. + 12640,16 грн. х 12 міс. 2010 року = 23870,42 грн. + 151681,92 грн. = 175552,34 грн. (а.с. 23-24)

Крім того, у відповідності до п.п. 16.1.2 п «а» ст. 16 Закону № 2181, за несвоєчасну сплату самостійно нарахованої платником суми податкового зобовязання відповідачу нарахована пеня в сумі 10785,83 грн. (18,75+26,90+29,53+625,76+2589,65+7495,24

=10785,83 грн.). Разом податкові зобовязання зі сплати орендної плати за землю складає 186338,17 грн.

Однак, як вбачається з розрахунку податкового боргу з орендної плати за землю, який було надано позивачем та в цієї частині не заперечувався представниками відповідача, підприємство сплатило частину податкового боргу в сумі 54550,00 грн. та пеню у сумі 1130,17 грн. (а.с. 124).

Отже, сума податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підтверджена податковими деклараціями та розрахунком по відповідному податку, в якому зазначені суми добровільно погашенні відповідачем, таким чином сума податкового боргу з орендної плати за землю встановлена судом складає 130658,00 грн. (з яких: недоїмка 121002,34 грн., пеня 9 655,66 грн.). У добровільному порядку відповідачем сума податкового боргу сплачена не була.

Податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість, відповідач визначив самостійно у поданих деклараціях за період з листопада по грудень 2009 року та з квітня 2010 року по грудень 2010 року на загальну суму 303770,00 грн. (11759+39+4816+10524 +9963+18401+8683+37452+33399+48870+91506+28358= 303770,00 грн.)(а.с.25-56). Декларації за січень-березень 2010 року позивачем не були надані, тому у суду відсутні підстави розглядати наявність або відсутність податкових зобовязань за зазначений період.

Крім того, у відповідності до п.п. 16.1.2 п «а» ст. 16 Закону № 2181, за несвоєчасну сплату самостійно нарахованої платником суми податкового зобовязання відповідачу нарахована пеня в сумі 8301,09 грн. (38,06+ 66,88+3197,74+2583,81+1249,71+264,89 =8301,09 грн.).

Як вбачається з розрахунку податкового боргу з податку на додану вартість, який було надано позивачем та в цієї частині не заперечувався представниками відповідача, підприємство сплатило частину податкового боргу в сумі 142800,00 грн. та пеню у сумі 4438,85 грн. (а.с. 125).

Отже, сума податкового боргу, що підтверджена податковими деклараціями та розрахунком по відповідному податку, в якому зазначені суми добровільно погашенні відповідачем, таким чином сума податкового боргу з податку на додану вартість встановлена судом складає 164832,24 грн. (з яких: недоїмка 160970,00 грн., пеня 3862,24 грн.). У добровільному порядку відповідачем сума податкового боргу сплачена не була.

Враховуючи вищезазначене часткове погашення заборгованості з податкового боргу з обох податків та пені за несвоєчасне їх погашення, остаточна сума, яка підлягає стягненню складає 295490,24 грн., а саме: податковий борг з податку на додану вартість складає 164832,24 грн. (з яких: недоїмка 160970,00 грн., пеня 3862,24 грн.), з орендної плати за землю складає 130658,00 грн. (з яких: недоїмка 121002,34 грн., пеня 9 655,66 грн.).

Що стосується посилань представника відповідача на тої факт, що розрахунки податкового боргу з ПДВ та орендної плати за землю оформлені неналежним чином, оскільки підписані податковим старшим ревізором, а не керівником податкового органу, суд дійшов наступного.

Розрахунки податкового боргу ні є розпорядчим документом податкового органу або рішенням субєкту владних повноважень в розумінні положень статті 17 КАС України, а є додатком до позовної заяви, мета якого довести суду розмір суми позову. Розрахунок складається з суми податкового боргу, розміру пені, у разі її нарахування за несвоєчасну сплату податкових зобовязань та містить додаткову інформацію з автоматизованої бази органів ДПІ щодо сплати підприємством заборгованості.

Разом з цим слід зазначити, що підставою для визначення податкового боргу для суду слугували декларації відповідача з ПДВ та з оренди землі, які самостійно складались та надавались платником податків до позивача та наявні у матеріалах справи.

Що стосується тверджень представника відповідача на відсутність повноважень у податкового старшого ревізора на підписання вищевказані розрахунки, суд оцінює їх критично, оскільки вони підписані посадовою особою податкового органу, яка безпосередньо їх склала, а законодавством не встановлений порядок складання таких розрахунків та не передбачено обовязкове їх підписання керівником податкового органу, оскільки ці розрахунки не встановлюють ніякого обовязку для платника податку.

Таким чином, не приймати зазначені розрахунки до уваги у суду не має підстав.

Представником позивача шляхом подачі заяви про уточнення позовних вимог, сума податкового боргу була зменшена з 441398,76 грн. до 277554,38 грн.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, однак суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Із заяви Рубіжанської ОДПІ про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач зменшив суму позову до 277554,38 грн., однак суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути до Державного бюджету України суму податкового боргу з відповідача у розмірі 295490,24 грн. враховуючи, що вона підтверджена деклараціями, самостійно визначена в податкових деклараціях відповідачем та представниками відповідача не надано документів, яки б спростовували встановлену в судовому засіданні суму податкового боргу.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на неможливість перевірити розрахунки сум податкового боргу судом оцінюється критично, оскільки до первинного позову були додані розрахунки, увійшли періоди, по податку на додану вартість з вересня 2009 року, по податку з оренди землі з березня 2009 року, всі суми і декларації. Позивачем, при уточненні позову, були лише виключені періоди з березня по жовтень 2009 року, оскільки по них вже відбулось стягнення згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 р. по справі № 2а-1146/10/1270 (а.с. 77-79).

Разом з цим слід зазначити, що судом вживались необхідні заходи для встановлення фактичної суми податкового боргу шляхом надання сторонам часу для проведення взаїмозвірки щодо його періодів та сум, однак відповідачем в добровільному порядку таки звірки не проводились посилаючись на брак часу, що судом було оцінено як затягування розгляду справи та неспроможність спростувати суму боргу, а враховуючи строк розгляду справи, встановлений КАС України, суд при винесені рішення опирався на наявні у матеріалах адміністративної справи докази, які були досліджені, оголошені та оцінені судом.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Представником відповідача за час розгляду справи не надано суду жодного доказу, яки б спростовували встановлені судом фактичні данні щодо наявності податкової заборгованості за відповідачем та сум несплаченої пені, нарахованої за несвоєчасне погашення податкових зобовязань, крім інформаційних листів Вищого адміністративного суду, які доводились до відома адміністративних судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що адміністративний позов Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до ВАТ «Кремінський завод Хімавтоматика» в частині стягнення податкового боргу у сумі 295490,24 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується стягнення податкового боргу з обох податків, який виник у підприємства з 01.01.2011 року, суд дійшов наступних висновків.

З моменту набрання чинності Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року), саме ним врегульовані відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначений новий порядок направлення податкової вимоги. Враховуючи, що позивачем взагалі не були надані декларації за січень-березень 2011 року з податку на додану вартість та з податку з орендної плати за землю, тому у суду відсутні підстави для стягнення податкової заборгованості за вказаний період та суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та з податку з орендної плати за землю за деклараціями січень-березень 2011 року.

Що стосується порядку узгодження податкового зобовязання між сторонами, суд дійшов наступного.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000 №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон України № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та п. 4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

30 березня 2009 р. відповідно до п.п.6.2.3 "а" ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Рубіжанською ОДПІ винесено першу податкову вимогу № 1/49 на суму 73914,40 грн. про обов'язок відповідача сплатити податковий борг, яку було отримано головним бухгалтером особисто під розпис 31.03.2009 р. (а.с. 12).

У зв'язку з несплатою заборгованості, 07.05.2009р. за № 2/60 відповідачу було винесено другу податкову вимогу на суму 74417,52 грн. про обов'язок сплатити податковий борг, яка також була отримана головним бухгалтером особисто під розпис 13.05.2009 р. (а.с. 11).

Посилання відповідача на вимоги п.п.6.3.2 п. 6.3 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", як на встановлений для податкового органу обовязок, щодо надіслання нової податкової вимоги через те, що попередній податковий борг вже стягнуто згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а- 1146/10/1270 від 08.04.2010 року, судом оцінюється критично з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.2. вказаного Закону податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (підпункт 6.2.4 закону № 2181). При цьому, відповідно до підпункту 6.3.1. Закону № 2181 податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем).

До того ж, згідно з п.6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Згідно п. 6.2.5 ст. 6 Закону України №2181 у разі несплати податкових вимог, інші вимоги не формуються та не надсилаються.

09.06.2009 р. відповідачем було прийнято рішення № 5 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 13).

22.09.2009 р. в Державному реєстрі застав рухомого майна було внесено запис про податкову заставу на все майно та майнові права боржника. Термін дії до 22.09.2014 р. (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків проводилися відповідні заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.3.1.1. ст.3 Закону України «Про погашення зобовязання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» активи платників податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключено за рішенням суду.

Відповідно до п.8.1 ст.8 даного Закону з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 вказаного Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували у його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Незважаючи на те, що за відповідачем існує податковий борг, а також наявне майно, що перебуває у податковій заставі, суд доходить висновку, що позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є передчасною та задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 ст.95 ПК України).

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що позивачем до суду не надано відомостей щодо відсутності у відповідача коштів на рахунках у банку, обслуговуючого такого платника податків, а також готівки, що належить такому платнику податків, а надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо тільки за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 11,17,18,87,94,159,160,161,163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточненні позовні вимоги Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області до відкритого акціонерного товариства «Кремінський завод Хімавтоматика» задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кремінський завод Хімавтоматика» (92900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Куйбишева, 161, ідентифікаційний код 04699244) за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 130 658,00 грн. (сто тридцять тисяч шістсот пятдесят вісім грн. 00 коп.), а саме 121 002,36 грн. основний платіж та 96 55,66 пеня, за рахунок стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кремінський завод Хімавтоматика» (92900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Куйбишева, 161, ідентифікаційний код 04699244) за період листопад-грудень 2009 року та квітень-грудень 2010 року податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 164 832,24 грн. (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять дві грн. 24 коп.), а саме 160 970 грн. основний платіж, 3 862,24 грн. пеня, за рахунок стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 04 липня 2011 року.

СуддяО.В. Ципко