Рішення № 16602890, 15.06.2011, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 2/0614/109/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2011 року Малинський районний суд Житомирської області в складіголовуючої суддіЗбицької К.Д.

з участю секретаряГоменюк І.М.,

відповідача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії «Житомирське Регіональне Управління «Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, -

встановив :

позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення в рахунок заборгованості за кредитним договором № ZRRWGК0000000004 від 16.09.2008 року в розмірі 28608,16 доларів США, що еквівалентно 226 742,55грн., на будинок та земельну ділянку загальною площею 66,50кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Просить виселити відповідача із зазначеної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВ УМВС України в м. Малині та стягнути з відповідача на користь Банку 1708грн.50коп. судових витрат по сплаті судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, мотивуючи тим, що надання банківською установою кредитних коштів в іноземній валюті без відповідної індивідуальної ліцензії є незаконним, він не отримав попередньої інформації щодо умов укладення договору тощо.

Просить визнати недійсним кредитний договір № ZRRWGК0000000004 від 16.09.2008 року та договір іпотеки № ZRRWGК0000000004 від 16.09.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»та ним, посвідчений нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори, а у задоволенні первісного позову відмовити за безпідставністю.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк»ОСОБА_3 позов банку підтримав повністю, зустрічний позов не визнав, посилаючись на наявність Банківської ліцензії, виданої Національним банком України 04 грудня 2001 року Закритому акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк»та 29 липня 2009 року його правонаступнику Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк», а також дозволи Національного банку України з додатками до них, які надають банку право проводити операції в іноземній валюті.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 позов не визнали, посилаючись на відсутність у позивача виданої Національним банком України індивідуальної ліцензії щодо здійснення операцій з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, істотну зміну обставин щодо виконання зобовязання, повязаних із значним підвищенням курсу долара, внаслідок чого значно зросла сума боргу. Посилається на те, що банк при укладенні договору не надав йому жодної попередньої інформації про будь-які його умови та всупереч положенню п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року встановив платежі у виді винагороди за надання фінансового інструменту та резервування ресурсів на свою користь. Крім того вважає, що єдиним законним засобом платежу на території України є валюта України. Просить у позові ПАТ КБ «Приватбанк»відмовити, а його позов задовольнити.

Зясувавши обставини справа та перевіривши їх наданими доказами, суд визнає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 вересня 2008 року між позивачем в особі представника ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №ZRRWGK0000000004, згідно п.8.1 якого банк надав позичальникові кредитні кошти на термін до 16.09.2016 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 26360,79 доларів США на придбання нерухомості, з них 23100 доларів США на придбання нерухомості шляхом видачі готівки через касу, 693 долари США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 167,83 долари США для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, а також 2282,48 долари США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору та сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08%річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п.7.2 даного Договору. Періодом сплати визначено період з 1 по 5 число кожного місяця.

Погашення заборгованості передбачено здійснювати щомісяця в період сплати шляхом надання Банку коштів у сумі 494,73 долари США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії (а.с.8-10).

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 16 вересня 2008 року укладений договір іпотеки, за п.п.35.3, 35.5 якого іпотекодавець ОСОБА_1 надав в іпотеку позивачеві (іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме: деревяний будинок загальною площею 66,50 кв.м, житловою площею 36,00 кв.м, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2008 року і знаходиться по АДРЕСА_1 вартістю 160106,10грн.. (а.с.11-13).

Згідно п.35.4 договору іпотеки та у відповідності до ст.6 Закону України «Про іпотеку»іпотека поширюється на земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 33 зазначеного Закону у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом стягнення на предмет іпотеки.

На період укладення зазначених договорів ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах не перебував, про що засвідчив своєю заявою (а.с.14).

Посилання відповідача та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 щодо неправомірності дій ПАТ КБ «Приватбанк»внаслідок відсутності індивідуальної ліцензії та ненадання йому інформації щодо умов укладення договору суд визнає безпідставними.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положенням ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із наступними змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни (далі Декрет КМУ).

Відповідно до п.5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету КМУ.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Як убачається із матеріалів справи до надання відповідачеві ОСОБА_1 кредиту 04 грудня 2001 року Національним банком України була видана Банківська ліцензія №22 Закритому акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк», яка і є генеральним дорученням, на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та 29 липня 2003 року дозвіл №22-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 цього Закону згідно з додатком до Дозволу №22-2 (а.с.42-44), а 29 липня 2009 року така ж Банківська ліцензія №22 та дозвіл №22-3 з додатком до нього від 21 вересня 2009 року видана Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк»з переліком операцій, які він має право здійснювати (а.с.45-47).

Наведене свідчить, що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті і це не суперечить вимогам чинного законодавства України. З цих підстав суд визнає безпідставним посилання відповідача (позивача по зустрічному позову) та його представника на відсутність у позивача повноважень на здійснення валютних операцій.

В оглянутих судом копіях документів кредитної справи мається довідка про стандартні умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість іпотечного/споживчого кредиту, що спростовує посилання позивача про ненадання йому інформації щодо умов укладення договору (а.с.66 ).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Оскільки відповідач не виконав основне зобовязання по кредитному договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленого ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.

У відповідності до ст.6 цього Закону іпотека поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет застави і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу, зазначеного у договорі іпотеки.

Згідно п.1.4 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 вересня 2008 року житлового будинку, який є предметом іпотеки, земельна іпотека, на якій розташований житловий будинок, не є предметом даного договору, оскільки вона не приватизовувалась. Інших документів, які б свідчили про право власності відповідача на цю земельну ділянку, суду не надано, тому вимога про звернення стягнення на земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Згідно із ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку»та ст.109 Житлового кодексу України визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

В будинку за АДРЕСА_1 який є предметом іпотеки, зареєстрований один відповідач ОСОБА_1, який підлягає виселенню, та відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняттю з реєстрації за зазначеною адресою.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,179, 212,213,215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 526,527,530,1050 ч.2,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.12,33,39,40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 Житлового кодексу України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про захист прав споживачів», -

вирішив :

позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії «Житомирське регіональне управління «Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовольнити частково.

1. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRRWGК0000000004 від 16.09.2008 року в розмірі 28608,16 доларів США (екв.226 742,55грн. за офіційним курсом НБУ станом на 26.04.2010 року 7,9258грн. за 1 долар США):

звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок за АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з будь-якою іншою особою покупцем з правом отримання витягу з Державного реєстру прав власності та наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення даного продажу.

2. Виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1, із зняттям його із реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Малинського МВ УМВС України в Житомирській області.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»(10012, м. Житомир, вул. Гоголівська,4, р/р 29096837101501 в Житомирському РУ ПриватБанку, МФО 311744, код 26192037) на відшкодування понесених судових витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 120грн. та судового збору 1708,50грн.

4. В позові про звернення стягнення на земельну ділянку відмовити за безпідставністю.

5. Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуюча

Суддя:К. Д. Збицька