Ухвала суду № 16591996, 07.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10054/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометан»на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року по справі № 3/237 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометан» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

          На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометан» (далі-ТОВ «Екометан», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі-ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000732310/0 від 31.07.2006.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2006 року позовні вимоги ТОВ «Екометан»до ДПІ у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова –про відмову в позові.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 26.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неповне з’ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 10, 11, 159 КАС України. Позивач наполягає на неналежному повідомленні його про розгляд справи судом апеляційної інстанції, що є підставою для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №338/23-8/32635606 від 14.07.2006, складеного за результатом невиїзної перевірки ТОВ «Екометан»з питань правильності заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за квітень 2005 року, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000732310/0 від 31.07.2006, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 10448,00грн. та нараховано 5224,00грн. штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не підтверджено нарахування та сплату податку на додану вартість по ланцюгу постачальників ТОВ «Екометан»(м. Полтава) –ТОВ «Автокомплект»(м. Запоріжжя) –ПП «Сіллар-Авто»(м. Донецьк), що відповідно не призвело до надлишкової сплати ПДВ до бюджету, що підлягає відшкодуванню.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за перевірений період.

          Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Так згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          За змістом п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності права позивача на віднесення до податкового кредиту суми, підтвердженої податковою накладною.

Суд апеляційної інстанції, за результатом розгляду справи дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки за результатом розгляду справи було встановлено невідповідність податкової накладної, виписаної ТОВ «Автокомплект»позивачеві, вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України та факт віднесення позивачем до податкового кредиту авансових платежів, що не відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про неврахування судом першої інстанції факту складання ПП «Сіллар-Авто»податкової накладної від 29.10.2004 б/н після визнання рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 21.10.2004 недійсними установчих документів ПП «Сіллар-Авто»та припинення його як юридичної особи.

          Проте, судом апеляційної інстанції не було враховано, що визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, а будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

При цьому, слід зазначити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), проте, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

          Проте, суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог вищезазначене не врахував та в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не перевірив в повній мірі доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, а також не дослідив факт вчинення господарської операціями, за наслідками якої виникло право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометан»задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.03.2007 року по справі № 3/237 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ О.І. Степашко