Ухвала суду № 16591344, 18.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12744/10/7/0170

18.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженною відповідальністю "Чорномор - Інвест"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 18.02.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- ОСОБА_3, довіреність № 14/10-0 від 13.01.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 08.11.10 у справі № 2а-12744/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор - Інвест" (вул. Більшовицька, буд. 24, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

доДержавної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.10 у справі № 2а-12744/10/7/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор - Інвест" задоволені, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0014271502/0 від 06.09.10. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор - Інвест" 03,40грн. зі сплати судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.10 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що у звязку з тим, що ТОВ «Южцент Торг»не було подано податкову звітність з ПДВ за червень 2010р. та, відповідно, не сплачено до бюджету податкові зобовязання з ПДВ, договір, укладений між позивачем та ТОВ «Южцентр торг»є таким, що суперечить інтересам держави, порушує публічний порядок, та згідно до норм ЦК України є нікчемним.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Сімферополі про скасування податкового повідомлення рішення №0014271502/0 від 06.09.2010р., яким позивачу донараховано зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3967854,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 793570,80грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор - Інвест»зареєстровано як юридична особа 24.12.2003р. Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим (а.с.43).

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Чорномор - Інвест»з питань повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «Южцентр - Торг». За результатами проведеної перевірки складено Акт №11120/15-2/35988986 від 21.08.2010 року (а.с.36-39) (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 06.09.2010р. №0014271502/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання на загальну суму 4761424,80грн., з яких податок на додану вартість у розмірі 3967854грн. та штрафні (фінансові) санкції 793570,80грн.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено, що розмір податку на додану вартість, визначений у декларації позивача за червень 2010 р. є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року платником податків неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3994488,0 грн, що призвело до встановлення відємного значення у розмірі 26634,0 грн. та заниження податкового зобовязання по р. 18.1 у сумі 3967854,0 грн. та до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по р. 27 у сумі 3967854,0 грн.

Згідно до акту, відповідач дійшов такого висновку з тих підстав, що за даними дослідного програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» станом на 16.08.2010 р. було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентом ТОВ «Южцентр Торг», який в свою чергу не включив до податкових зобовязань з податку на додану вартість за червень 2010 р. 3994488,34 грн. Станом на 16.08.2010р. декларація за червень 2010 р. з податку на додану вартість ТОВ «Южцентр Торг»не визнана як податкова звітність.

Відповідачем в акті відзначено, що з наданих до перевірки та наявних у податкових органів відомостей встановлено, що за наслідками угод, укладених ТОВ «Чорномор-Інвест»з ТОВ "ЮЖЦЕНТР ТОРГ" останнє не сплатило та не могло сплатити до бюджету податків, так як податкова декларація з ПДВ за червень 2010 року не визнана, як податкова звітність, а разом з тим ТОВ «Чорномор - Інвест», на підставі отриманих від імені ТОВ "ЮЖЦЕНТР ТОРГ" податкових накладних, включив до складу свого податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Оскільки відшкодування суми ПДВ платнику на рахунок або зменшення податків зобов'язань платника, у зв'язку зі включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ які фактично до бюджету не надійшли, або недоотримати суми податку у зв'язку зі зменшення податкового зобов'язання. Вищезазначене свідчить про те, що від укладення та виконання угод з ТОВ "ЮЖЦЕНТР ТОРГ" інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету податків, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права їх отримання. Беручи до уваги вищенаведене, угоди ТОВ «Чореомор-Інвест»з ТОВ "ЮЖЦЕНТР ТОРГ" були укладені з метою, ухилення від сплати обов'язкових податків, що безперечно, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства. За таких обставин відповідно до положень ч. 1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.207, 208 Господарського кодексу України правочини, вчинені з метою завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства тому є нікчемними.

Матеріали справи свідчать, що 12 травня 2010р. між позивачем та ТОВ «Южцентр Торг»(ЄДРПОУ -35988986) був укладений договір поставки (а.с.17-18).

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Южцентр Торг»зобовязується передати позивачу товар в кількості та асортименті, визначеному договором та специфікаціями до нього.

Відповідно договору та специфікацій (а.с.19-22) позивач придбав у ТОВ «Южцентр Торг»нерафіновану сонячну олію в період з 01 червня 2010 року по 8 червня 2010 року. Товар був відпущений згідно видаткових накладних: № РН-0000120 від 01 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 грн. (ПДВ 579583, 33 грн.), № РН-0000121 від 02 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000122 від 03 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000123 від 04 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000124 від 05 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000125 від 07 червня 2010 року на загальну суму 3477500,00 (ПДВ 579583,33 грн.), № РН-0000126 від 08 червня 2010 року на загальну суму 3101930,00 грн. (ПДВ 516988,33 грн) (а.с.27-30).

Сторонами за вказаним договором були складені Акти приймання-передачі № 1 від 01 червня 2010, № 2 від 02.червня 2010, № 3 від 03 червня 2010, № 4 від 04 червня 2010, № 5 від 05 червня 2010, № 6 від 07 червня 2010 та № 7 від 08 червня 2010 року (а.с.23-26).

Оплату отриманого товару було проведено позивачем на загальну суму 23966930,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 3994488,31 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків за 01.06.10-09.08.10, складений позивачем та ТОВ «Южцентр Торг»09.08.2010 року (а.с.35).

Внаслідок проведення господарських операцій за вказаним договором, ТОВ «Южцентр Торг»були складені та передані позивачу податкові накладні: № 170 від 01.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 172 від 02.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 173 від 03.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 174 від 04.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 175 від 05.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 176 від 07.06.10 р. на суму ПДВ 579 583,33 грн., № 177 від 08.06.10 р. на суму ПДВ 516 988,33 грн. на підставі виданих ТОВ «Южцентр Торг»податкових накладних було сформовано податковий кредит (а.с.31-34).

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентом позивача податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

З матеріалів справи, у тому числі акту перевірки, вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Южцентр Торг»зареєстрований в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходиться на податковому обліку у ДПІ Центрального району м. Миколаєва.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в звязку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Згідно до розділу «Інформація про документи, які використані при даній перевірці»Акту перевірки № 11120/15-2/35988986 від 21.08.2010 р. перевірку позивача було проведено тільки на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р., та додатку № 5 податкової декларації за червень 2010 р.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності правочину, при цьому акт перевірки взагалі не містить жодних даних про укладені між позивачем та контрагентом договори та їх оцінку.

Крім того, відповідно до п. 2.4.1. Порядку, у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Але висновки акту не містять посилань на будь який нормативно-правовий акт порушення якого виявлено перевіркою, що вказує на те, що акт перевірки, як службовий документ, що носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання складений з порушеннями встановленого порядку оформлення результатів перевірок.

Слід вказати, що як було вказано вище, матеріали справи свідчать, що позивачем були надані видаткові накладні та акти прийому передачі олії соняшникової нерафінованої, що вказує на фактичну поставку товарів позивачу та на виконання умов укладеного договору.

До матеріалів справи також надано договір постачання укладений між позивачем та ТОВ «Кримська водочна компанія»№ 21-5 від 21.05.2010 р. (а.с.53-54), з аналізу якого вбачається, що олію, придбану позивачем за договором № 12-5 від 12.05.2010р. було в подальшому продано позивачем ТОВ «Кримська водочна компанія», первинні документи, що підтверджують факт здійснення операції з поставки олії соняшникової ТОВ «Кримська водочна компанія», а також інші документи, які підтверджують подальший рух товару, придбаного за договором № 12-5 від 12.05.2010 р., зокрема митні декларації, згідно до яких олію, придбану в позивача було експортовано ТОВ «Кримська водочна компанія»за межі митної території України.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Таким чином, діяльність одного з контрагентів щодо формування свого податкового зобовязання та вчасність подання ним податкової декларації не може бути підставою для коригування податкових зобовязань позивача.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них. Відповідальність за сплату податку на додану вартість до бюджету несе виключно особа, що формує данні податкового обліку, а не контрагент такої особи.

Діючим законодавством на платника податку не покладений обовязок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, вести контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, а також контролю за фактичним їх місцезнаходженням або перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення покупця платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони спростовані матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість», а відповідач зробив висновки про нікчемність правочину позивача з контрагентом без фактичного дослідження договору або без посилання на відповідне рішення про визнання такого договору нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.10 у справі № 2а-12744/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко