Ухвала суду № 16590982, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1302/10/2770

22.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представника позивача., Товариства з обмеженою відповідальністю "Югстройінвест"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 37/10 від 26.10.10

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югстройінвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 15.07.10 у справі №2а-1302/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югстройінвест" (вул. Льотчиків, 3, м.Севастополь,99057)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24, м.Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Кириленко О.О.) від 15 липня 2010 року у справі № 2-а-1302/10/2770 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальності «Югстройінвест»до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Не погодившись з постановою першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 липня 2010 року, прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000082310/1 від 31 березня 2009 року.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на виконання умов договорів № 8 від 21 липня 2006 року, № 9/01 від 05 січня 2007 року та № 1 від 03 січня 2008 року та надання постачальником робіт (послуг) податкових накладних. Заявник апеляційної скарги вважає, що відповідачем неправильно було застосовані положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, позивач вважає, що до анулювання реєстрації статусу платника податку на додану вартість особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобовязана у відповідних випадках видавати податкові накладні на загальних підставах.

Представник позивача у судове засідання не зявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщався належним чином за адресою, яка була вказана ним у позові та апеляційній скарзі: м. Севастополь, вул. Льотчиків,3.

Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобовязані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку із визначенням ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 703941 грн., в т.ч. 469294 грн. за основним платежем та 234647 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2009 року № 0000082310/1.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення сталися висновки акту планової виїзної перевірки ТОВ «Югстройінвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 вересня 2008 року та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 вересня 2008 року за № 123/7-123/32506196/5 від 12 січня 2009 року.

З вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість стався висновок податкової інспекції про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання щодо правомірності включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними ТОВ «Завод «СВКОМ-ХХІ», що були виписані останнім на виконання умов договорів № 8 від 21.07.06р., № 9/01 від 05.01.07р. та № 1 від 03.01.08р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У акті перевірки (а.с. 37 42) зазначено податкові накладні ТОВ «Завод СВКОМ-ХХІ», на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит.

Так, позивачем був нарахований податковий кредит за податковими накладними Товариства, що були виписані протягом періоду: 04 листопада 2006 року 29 грудня 2006 року, 09 січня 2007 року 11 лютого 2008 року на загальну суму 443568,39 грн.

Судової колегії надана офіційна інформація з Реєстру платників податку на додану вартість, з якої вбачається, що ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ»і.п.н. 334312308303 був зареєстрований платником ПДВ у період з 24 березня 2005 року по 27 жовтня 2006 року та з 13 лютого 2008 року по 27 березня 2009 року. Анулювання реєстрації платника ПДВ було здійснено за ініціативою податкового органу у звязку з ненаданням Товариством декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців.

Таким чином, у період виписки податкових накладних на загальну суму 443568,39 грн., за якими податковою інспекцією вказана сума була виключена із складу податкового кредиту позивача, ТОВ «Завод СВКОМ ХХІ»не був зареєстрований платником податку на додану вартість та не мав право виписувати податкові накладні.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що податковою інспекцією правильно було виключено із складу податкового кредиту позивача ПДВ у загальному розмірі 443568,39 грн.

Судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югстройінвест»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 липня 2010 року у справі № 2-а-1302/10/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.В.Дугаренко С.Ю. Яковенко