Ухвала суду № 16590880, 09.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8795/10/8/0170

09.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняСаматова М.А. за участю сторін:

представник позивача, Акціонерного товариства закритого типу "Пента"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 01.09.10 у справі № 2а-8795/10/8/0170

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Пента" (вул. Київська, буд. 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання незаконною відмови та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.09.10 позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Пента" задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації Акціонерного товариства закритого типу «Пента»з ПДВ за травень 2010 року, викладене у листі №28078/10/28-4 від 24.06.2010р., визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у не проведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу «Пента»податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010р., зобовязано Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку Акціонерного товариства закритого типу «Пента»розрахунки податкових зобовязань відповідно до податкової декларації Акціонерного товариства закритого типу «Пента»з податку на додану вартість за травень 2010р., стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Пента»3,40грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.10 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що податкова звітність з ПДВ АТЗТ “Пента”за травень 2010р. не була визнана такою в рамках проведення операції “Бюджет”з метою запобігання зловживанням платниками податків механізмом повернення ПДВ з бюджету України. Щодо посилань позивача на положення п. 4.6 Інструкції з діловодства в міністерствах, відомствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, місцевих органах самоврядування, затвердженої Постановою КМ України №1153 від 17.10.1997р., відповідач повідомив, що спеціальним нормативно-правовим актом з питання діловодства в органах ДПС України є Інструкція з діловодства в органах ДПС України, затверджена наказом ДПА України №315 від 01.07.1998р., якої письмове повідомлення лист ОДПС, не завірений печаткою, при здійсненні оперативних звязків з платниками податків є цілком правомірним засобом звязку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Сторони в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не зявилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Акціонерне товариство закритого типу “Пента” звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до ДПІ в м. Сімферополі та просить визнати протиправною відмову ДПІ в м. Сімферополі у вигляді повідомлення з невизнання декларації АТЗТ “Пента” як податкового звіту та зобовязати ДПІ в м. Сімферополі відобразити показними декларації АТЗИ “Пента”за травень 2010р. в картці особового рахунку з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Акціонерне товариство закритого типу “Пента” зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18.01.1994р. (ідентифікаційний код 22278173).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 18.06.2009р. №1301/29-0 АТЗТ “Пента” перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 15.02.1994р. за №3107 (а.с. 45).

Згідно свідоцтва №00864300 НБ №017036 АТЗТ “Пента” зареєстроване як платник податку на додану вартість (а.с. 45).

АТЗТ “Пента”21.06.2010р. (понеділок) були направлені податкові декларації з ПДВ за травень 2010р. (а.с. 21-26).

Листом вих.№28078/10/28-4 від 24.06.2010р. ДПІ в м. Сімферополі повідомила АТЗТ “Пента”, що надана поштою податкова декларація з ПДВ за травень 2010р. (вх.№91896 від 21.06.2010р.) за рішенням робочої групи в рамках проведення операції “Бюджет” не визнана як податкова декларація та позивачу по справі було запропоновано надати достатні докази для виключення його з переліку високого ризику підприємств, що мінімізують сплату податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи статус поданій позивачем декларацій за травень 2010р. “не визнана як податкова декларація”, керувався протоколом наради Премєр - міністра України Азарова М. Я. від 03.04.2010р. та постановою координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також у виконання наказу ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. “Про введення в дію операції “Бюджет”

Привласнення статусу “не визнана як податкова декларація” призвело до невідображення показників декларації у картці особового рахунку позивача, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача з ПДВ.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість". З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України починаючи з 1997 року було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.97 р. N166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.97 р. за N 250/2054.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, в разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з податку на додану вартість така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Враховуючи вимоги Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень наданих п. 3 ст. 8 Законом України "Про державну податкову службу в Україні" Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом N 159 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166.

Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України прийняте розпорядження від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007 N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнято наказ Державної податкової адміністрації України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 17.03.2008 р. N 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за N224/14915.

Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації по ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статтею 7 Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд першої інстанції встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України N168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Отже, з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття “обовязкові реквізити”, виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено.

Разом з тим, сама податкова служба обовязкові реквізити визначила, наприклад, в п. 4.4. “Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України” затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:

“У цьому контексті під обовязковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період”.

Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обовязкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

Наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобовязань, задекларованих у поданій звітності.

Приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності.

Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (відповідність всім обовязковим вимогам, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків, однак враховуючи, що позивачем оскаржується відмова ДПІ в м. Сімферополі у вигляді повідомлення з невизнання декларації АТЗТ “Пента” як податкового звіту, яка викладена у листі відповідача №28078/10/28-4 від 24.06.2010р.

Не визнаючи надану позивачем податкову звітність за травень 2010р. з ПДВ відповідач спирався на протокол наради Премєр - міністра України Азарова М. Я. від 03.04.2010р. та постанову координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також на наказ ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. “Про введення в дію операції “Бюджет”.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. “Про введення в дію операції “Бюджет”, він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” є обовязковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

Крім того, жоден із зазначених у судовому рішенні наказів ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та наявними доказами. Зокрема, судова колегія зазначає, що відповідно до норм законодавства, у відповідача не було підстав для не прийняття податкової декларації позивача, а Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. не містить вимог чи обовязку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (відповідність всім обовязковим вимогам, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.09.10 у справі № 2а-8795/10/8/017 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко