Постанова № 16589154, 06.07.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року Справа № 2а/2370/4973/2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: представника позивача не зявився, відповідача ОСОБА_1 (особисто), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

УПФУ в м. Сміла Черкаської області, звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків.

Позивач стверджує, що за ІІІ - ІV квартал 2010р. відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1 414 грн. 80 коп.

Оскільки сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що він сплачував заборгованість зі страхових внесків, підтверджуючи свої заперечення згідно квитанцій про сплату страхових внесків, проте позивачем не враховано ці сплати при розрахунках суми позову.

Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі за текстом - Закон №1058-IV).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом пятим статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону.

Відповідач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 01.09.1995р.

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 18 Закону №1058-IV (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають податкову систему. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Абзацом 9 частини 2 статті 19 (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами підприємцями, які сплачують єдиний податок, є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Вирішуючи питання про застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того, що преамбулою до Закону №1058-IV визначено, що останній розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Відповідно до пункту 4 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) частини 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.

За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 р»№ 2154-VI від 27.04.2010 р. мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 р.-888 грн., з 1 жовтня 2010 р. 907 грн., з 1 грудня 2010 р. 922 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються у таких розмірах для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Таким чином, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України з 1 липня 2010р. по 30 вересня 2010р. у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня 2010р. по 30 листопада 2010р. у сумі 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010р. у сумі 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Судом встановлено, що УПФУ в м. Сміла Черкаської області було проведено перевірку відповідача щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 року по 04.02.2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 04.02.2011р.

У ході перевірки встановлено, що сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем, нижча мінімального страхового внеску, в звязку з чим за період з липня 2010р. по грудень 2010р. відповідачу було донараховано 1 414 грн. 80 коп.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 1 414 грн. 80 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу.

У звязку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року N 2464-VI направлялась вимога N Ф-497 від 04.02.2011р. Зазначена вимога надіслана на адресу відповідача.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію відповідача, суд зазначає, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У цьому сенсі суд зазначає, що за змістом статті 18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Щодо оцінки позиції відповідача про те, що він сплатив заборгованість зі страхових внесків суд зазначає, що у матеріалах справи наявна належним чином завірена картка особового рахунку фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (а.с. 10) за період з 01.07.2010р. по 18.05.2011р. та не завірена (у порядку встановленому законодавством) картка особового рахунку фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (а.с. 21) за період з 01.01.2010р. по 01.07.2011р. зі змісту яких вбачається, що заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків становить 1414 грн. 80 коп. Крім того, у матеріалах справи наявна картка особового рахунку платника єдиного внеску (юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників) ОСОБА_1 зі змісту якої вбачається, що відповідачем сплачено 21.02.2011р. заборгованості зі страхових внесків у сумі 976 грн. 10 коп. за найманого працівника (а.с. 20), що підтверджується квитанцією ( а.с. 26), відображеною у картці фізичної особи, яка має найманих працівників графа №13 (а.с.20). Також у матеріалах справи наявні квитанції: від 06.04.2011р. за № 1608.122.1 та 1608.122.3 щодо доплати проте не зазначено за який місяць до ПФУ за 2010р. у сумі 306 грн. 10 коп. та 18 грн. 40 коп. відповідно; квитанція від 06.04.2011р. № 1608.119.1 щодо сплати штрафних санкцій за 2010р. до ПФУ у сумі 170 грн. та квитанція від 21.02.2011р. № 3509.397.1 щодо сплати заборгованості зі страхових внесків за найманого працівника на суму 78 грн. 28 коп. Проте суд констатує той факт, що оцінити записи стосовно загального боргу станом на 06.04.2011р. у сумі 1414 грн.80 коп. та зарахованих внесків, сплати, переплати, частини фіксованого податку у сумі 630 грн. у картках ( графа №3, №11, №13, №16 ) особового рахунку відповідача (а.с.20,а.с.21) немає достатніх підстав, оскільки останні не завірено у порядку встановленому законодавством. Судом взято до уваги завірену картку особового рахунку фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (а.с. 10) за період з 01.07.2010р. по 18.05.2011р. із визначеною сумою загального боргу 1414грн.80 коп. станом на 2011р., а також те, що доказів стосовно визнання незаконною вимоги від 04.02.2011р. № Ф-497 та сплати боргу у повному обсязі суду не надано.

Згідно підпункту 2.4 та 2.5 «Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-2 (надалі за текстом Порядок) документами, що підтверджують сплату платником сум платежів, є: одержані від органів Державного казначейства України виписки з рахунків відповідно до Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 N 221, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 976/7264; копії квитанцій на переказ готівки, одержані від банків або надіслані поштовим переказом. Інформація про надходження сум платежів заноситься до карток особових рахунків платників не пізніше наступного робочого дня з моменту одержання документів, що підтверджують їх сплату.

За змістом пункту 4 Порядку відображенню в картках особових рахунках платників підлягають нараховані суми платежів, самостійно визначені платником; суми платежів, нараховані (зменшені, списані) відповідним органом Пенсійного фонду; розстрочені суми при розірванні договору розстрочення. Порядок обліку нарахованих сум платежів у картках особових рахунків платників: суми платежів, самостійно визначені платником, обліковуються в картках особових рахунків платників шляхом автоматичного перенесення даних з електронної бази звітності платників. Облік нарахованих сум платежів, що самостійно визначені платником, відображається у графах "Нараховано до сплати" за даними місячного, квартального або річного звіту платника. Суми платежів, нарахованих (зменшених) відповідним органом Пенсійного фонду, проводяться у картках особових рахунків за даними реєстру виданих вимог про сплату недоїмки та нарахування пені, журналу обліку рішень про застосування фінансових санкцій, розрахунків або повідомлень-розрахунків у частині узгоджених сум. Проведення операцій в картках особових рахунків платників здійснюється в хронологічному порядку.

Відповідно до підпункту 5.4 Порядку операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.Судом при дослідженні усіх наявних в матеріалах справи карток особових рахунків платника ОСОБА_1 не виявлено жодного порушення вищезазначеного Порядку.

За приписами частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

У силу вимог частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У цьому контексті суд зазначає, що відповідачем не надано жодного прийнятного доказу, щодо його заперечень проти позову. Крім того, суд вважає усі посилання відповідача щодо порушення чинного законодавства зі сторони УПФУ в м. Сміла Черкаської області хибними.

З огляду на викладене, суд не приймає заперечення відповідача та знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 89, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (20700, м. Сміла, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 21366449) заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня 2010р. по грудень 2010р. у сумі 1 414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 7 липня 2011р.

Суддя Л.В.Трофімова