Постанова № 16588565, 26.05.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

26.05.2011 р. Справа № 2а-8962/10/1470

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В.,

за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. №1 від 06.12.2010

відповідача: ОСОБА_2 дов. №866/9/10-023 від 23.02.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Дочірнього підприємства фірми «Моріонік»товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Моріон»(вул.. Московська, 73-а, м. Миколаїв, 54002)

до відповідача: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: визнання протиправним та часткове скасування рішення № 0033442350 від 07.12.2010 року

Керуючись ст.ст.71, 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0033442350 від 07.12.2010 в частині застосування штрафних санкцій на суму 4 729,20 грн. за неведення обліку товарних запасів.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати ДП фірма «Маріонік» ТОВ науково-виробничого підприємства «Маріонік» понесені судові витрати у сумі 3,30 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

та підписана суддею 27 травня 2011 року.

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2011 р. Справа № 2а - 8962/10/1470

м. Миколаїв

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В.,

за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.,

представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. №1 від 06.12.2010

відповідача: ОСОБА_2 дов. №866/9/10-023 від 23.02.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Дочірнього підприємства фірми «Моріонік»товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Моріон»(вул.. Московська, 73-а, м. Миколаїв, 54002)

до відповідача: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: визнання протиправним та часткове скасування рішення № 0033442350 від 07.12.2010 року

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та частково скасувати рішення відповідача №0033442350 від 07.12.2010 в частині застосування штрафних санкцій на суму 4731,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що всі первинні документи (накладні) у нього є, обліковані належним чином, але в момент проведення перевірки вони знаходились в централізованій бухгалтерії, в звязку з тим, що, на підприємстві бухгалтерський облік ведеться у централізованій бухгалтерії, про що перевіряючи були повідомлені.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що стаття 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачає, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. На момент перевірки позивачем не було надано перевіряючим доказів ведення обліку, тому штрафні санкції до позивача застосовані правомірно.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу .

У судовому засіданні 26.05.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

23.11.2010 працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці магазину , який розташований за адресою м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 77-Б та належить ДП фірмі «Маріонік»ТОВ науково-виробничого підприємства «Маріон»(арк.. спр. 53), про що складено акт перевірки №0752/14/00/23/24794312 (арк.спр.9-10), яким встановлено порушення п.11, 12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме:

- неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 2365,60 грн.;

- при розрахунках через РРО порушено порядок режиму попереднього програмування по найменуванню товарів та обліку їх кількості.

На підставі акту перевірки №0752/14/00/23/24794312 від 23.11.2010 року, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення про застосування до ДП фірми «Маріонік»ТОВ науково-виробничого підприємства «Маріон»штрафних (фінансових) санкцій №0033442350 від 07.12.2010 року, яким:

- згідно ст.21 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, що склало 4729,20 грн.;

- згідно п.6 ст.17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, що склало 85,00 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням в частині накладення штрафних санкцій за неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на суму 4731,20 грн., оскаржив його в цій частині до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п.12 ст.3Закону №265/95 субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Таким чином, обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Виходячи з ст.6 Закону №265/95 облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІV, а також наказами Міністра фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку”.

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

В той же час, умовою для притягнення субєкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст.21 Закону №265/95 є порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

На думку суду, встановлення під час перевірки факту порушення позивачем приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 носило поверхневий та субєктивний характер, оскільки викликаний в якості свідка перевіряючий ОСОБА_3 не надав суду конкретних відповідей на питання, якими критеріями він керувався складаючи вибірковий опис фактичної наявності товарів за місцем реалізації, на які відсутні первинні документи; чому вказаний опис містить саме таку кількість товарів, а не меншу, чи більшу; чому поза увагою було залишено пояснення представника позивача про наявність первинних документів у централізованої бухгалтерії підприємства.

Зазначені обставини свідчать про те, що перевіряючим не було здійснено повного та належного контролю за дотриманням субєктом господарювання обовязку здійснювати належний облік товарів.

Виходячи з приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 метою такого контролю є запобігання фактам продажу не оприбуткованого товару. І саме факт оприбуткування, а не перебування первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товару є метою перевірки.

Посилання відповідача на відсутність в момент перевірки накладних на товар та інших документів щодо обліку товару, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним.

Крім того, Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджені наказом ДПА України№534 від 12.08.2008; Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України №355 від 25.05.2008 та Алгоритм проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, що є додатком до наказу ДПА України №184 від 09.04.2009 не визначають такої методики проведення перевірки, як здійснення опису фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації, на які відсутні первинні документи.

Вказані керівні документи податкової служби передбачають контроль за фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), які розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи перевіряючими такий аналіз не проводився і відповідна відомість про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій №534 від 12.08.2008 не складалась.

До позовної заяви позивачем були надані суду копії первинних документів (а.с.31-42) на товар, який зазначений у описі (а.с.11-12).

Вказане свідчить про те, що зазначений у акті перевірки товар був оприбуткований позивачем належним чином у передбаченому законодавством порядку.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним на підставі акту перевірки №№0752/14/00/23/24794312 від 23.11.2010 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0033442350 від 07.12.2010 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4729,2 грн. за неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару.

Позивач просить скасувати рішенням відповідача в частині накладення штрафних санкцій за неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на суму 4731,20 грн., відповідно до Висновку щодо розрахунку сум штрафних санкцій (арк.. спр. 57) за порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95, а саме неведення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання товарів нарахована штрафна санкція на суму 4729,20 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.71, 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0033442350 від 07.12.2010 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 4 729,20 грн. за неведення обліку товарних запасів.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати ДП фірма «Маріонік»ТОВ науково-виробничого підприємства «Маріонік»понесені судові витрати у сумі 3,30 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 27 травня 2011 року