Постанова № 16588542, 16.03.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

16.03.2011 р. Справа № 2а-8562/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В..,

представника позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 28.02.2011 року,

представника відповідача: ОСОБА_2, дов. №866/9/10-023 від 23.02.2011 року,

ОСОБА_3, дов. № 7/9/10-023 від 04.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

адміністративним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «НІР»(пр. Леніна, 39/3, офіс 10, м. Миколаїв, 54017) в особі Ліквідатора ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54042)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)

про: скасування податкового повідомлення - рішення № 0032791720/0 від 01.12.2010 року

Керуючись ст.71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва № 0032791720/0 від 01.12.2010 року в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «НІР» (пр. Леніна, 39/3, офіс 10, м. Миколаїв, 54017) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 р. Справа № 2а-8562/10/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В..,

представника позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 28.02.2011 року,

представника відповідача: ОСОБА_2, дов. №866/9/10-023 від 23.02.2011 року,

ОСОБА_3, дов. № 7/9/10-023 від 04.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

адміністративним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «НІР»(пр. Леніна, 39/3, офіс 10, м. Миколаїв, 54017) в особі Ліквідатора ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54042)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)

про: скасування податкового повідомлення - рішення № 0032791720/0 від 01.12.2010 року

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд Скасування податкового повідомлення-рішення №0032791720/0 від 01.12.2010 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- операція фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 №889-IV (надалі Закон №889-IV) розглядається як операція з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операції з інвестиційними активами (зокрема корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, яким визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу. При цьому придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. А до продажу прирівнюються операції з поверненням платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників. Отже, позитивна різниця між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню має включатись фізичною особою до річної декларації і підлягає оподаткуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, вказуючи на те, що громадянином ОСОБА_4 до статутного фонду позивача внесено майно на суму 60500,00 грн. в обмін на корпоративні права. Тобто, має місце відчуження рухомого майна. Оподаткування ж доходів, одержаних від продажу (обміну) майна регламентується ст.11 Закону №889-IV. За вказаних обставин, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб на суму 9075,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 18 150,00 грн.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу.

У судовому засіданні 16.03.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 10.11.2010 по 16.11.2010 Державною податковою інспекцією у м. Миколаєві проведено перевірку ТОВ “НіР” щодо повноти нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб із сум внесених до статутного фонду ТОВ “НіР” громадянином за період з 27.02.2009 по 16.11.2010.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт №1830/23-600/36383841 від 19.11.2010 (а.с.6-15), яким встановлені порушення з боку позивача п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12 Закону №889-IV, а саме неутримання з громадянина ОСОБА_4 податкту з доходів фізичних осіб у сумі 9075,00 грн. при внесенні до статутного фонду майна.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0032791720/0 від 01.12.2010, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 9 075,0 та штрафні санкції у сумі 18 150,0 грн. (а.с.25).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Закону №889-IV, дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Під доходом з джерелом його походження з України розуміється будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. “в” п.1.3)

Згідно п.1.28.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 (надалі Закон №334/94-ВР), під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку передбачені п.9.6 Закону №889-ІV.

Так, облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Підпункт 9.6.2 передбачає, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, норми Закону №889-IV чітко визначають операцію з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи як придбання інвестиційного активу, подальший продаж якого може призвести до отримання інвестиційного прибутку, тобто доходу, в розумінні п.1.2 Закону №889-IV. Фінансові результати цих операцій обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів та витрат, тому висновок акту перевірки про те, що позивач має бути податковим агентом за такими операціями є помилковим.

Крім того, вклад засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання (виникнення) ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п.1.2 ст.1 Закону №889-IV. Більше того, такі операції не відноситься до операцій з купівлі продажу майна відповідно до норм ст.ст. 11 та 12 Закону №889-IV. Листом від 12.10.2009 №22292/7/17-0717 ДПА підтвердило, що вклад фізичної особи до статутного фонду є придбання такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді, і є витратами, понесеними у звязку з придбанням інвестиційного активу. Такої ж думки дотримується Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики (Лист від 08.10.09 р. № 04-27/917), який на сьогоднішній день ніким не відкликаний. В період коли проводилася перевірка та складався акт перевірки, розяснення, а саме Лист ДПА України від 12.10.2009 №22292/7/17-0717 діяв і ДПІ була зобовязана керуватися ним, тому дії ДПІ не відповідають діючому законодавству, а податкові повідомлення - рішення є не дійсними, оскільки були прийняті без урахування розяснення, діючого на той період.

Визначена у акті перевірки та запереченнях відповідача позиція щодо визнання операцій з внесення громадянином Лівану фізичною особою ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ “НіР” майна - обладнання на суму 60 500,0 грн. як відчуження майна, шляхом укладання договору міни, на думку суду також є помилковою, оскільки в силу ч.4 ст.87, ст.ст.88, 89, ч.4 ст.91, ст.ст.715, 716 ГК України, на момент проведення загальних зборів та складання акту приймання передачі внесків до статутного фонду (а.с. 44), ТОВ “НіР” як субєкта цивільних правовідносин, не існувало, приймаючи до уваги що державна реєстрація відбулася також 27.02.2010, в підтвердження чого надано свідоцтво (а.с.26,27).

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомленя - рішеня №0032791720/0 від 01.12.2010 р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва № 0032791720/0 від 01.12.2010 року в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «НІР»(пр. Леніна, 39/3, офіс 10, м. Миколаїв, 54017) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 21 березня 2011 року.