Постанова № 16588520, 04.03.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

м. Миколаїв.

04.03.2011 р. № 2а-8486/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.

представників

позивача: ОСОБА_2 довіреність № 60 від 01.03.2010 року,

відповідача 1: ОСОБА_3 довіреність № 4/9/10-023 від 04.01.2011 року,

відповідача 2: ОСОБА_4 довіреність № 14-18/2-78 від 04.01.2011 року

прокуратури: Паніч Т.В. посвідчення № 330 від 22.11.2010 року,

розглянувши адміністративну справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль»ЛТД (вул.. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

до відповідачів: 1) ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

2) Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області (пр. Леніна, 141-В, м. Миколаїв, 54055)

про: 1) визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області по відшкодуванню позивачу податку на додану вартість за серпень 2010 року,

2) стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 314 073,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо ненадання висновку на відшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 5 351,00 грн.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 308722,00 грн.

4. Відшкодувати ТОВ "Артіль ЛТД" (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017, р/р 26001310005 у МФ АБ "Південний", МФО 326751, ЄДРПОУ 13857386) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 314 073,00 грн.

5. Відшкодувати ТОВ "Артіль ЛТД" судові витрати у сумі 1 703,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 березня 2011 р. Справа № 2а-8486/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.

представників

позивача: ОСОБА_2 довіреність № 60 від 01.03.2010 року,

відповідача 1: ОСОБА_3 довіреність № 4/9/10-023 від 04.01.2011 року,

відповідача 2: ОСОБА_4 довіреність № 14-18/2-78 від 04.01.2011 року

прокуратури: Паніч Т.В. посвідчення № 330 від 22.11.2010 року,

розглянувши адміністративну справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль»ЛТД (вул.. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

до відповідачів: 1) ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

2) Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області (пр. Леніна, 141-В, м. Миколаїв, 54055)

про: 1) визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області по відшкодуванню позивачу податку на додану вартість за серпень 2010 року,

2) стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 314 073,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївський області про визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області по відшкодуванню позивачу податку на додану вартість за серпень 2010 року, стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 314 073,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Актом від 19.11.2010 року № 1822/07-000/13857386 відповідач 1 фактично підтвердив заявлене позивачем у податковій декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 314 073,00 грн., але відповідні висновки відповідачем 1 надано лише на суму 308722,00 грн., а відповідач 2 на час розгляду справи у суді взагалі не здійснив відшкодування податку на додану вартість.

Відповідач 1 адміністративний позов не визнав, подав суду письмові заперечення (а. с. 21-22), у яких зазначив, що ним підтверджено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 308722,00 грн. та на дану суму направлено до відповідача 2 висновки.

Відповідач 2 адміністративний позов не визнав, подавши письмові заперечення (а. с. 46-47) з яких слідує, що окрім висновку відповідача 1 на 308 722,00 грн., він не отримував реєстру з ДПА України, як це передбачено Порядком взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, яке затверджено спільним наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Держказначейства України від 03.08.04 р. № 451/501/132, а тому у відповідача 2 відсутні підстави для здійснення виплати податку на додану вартість позивачу.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали свої заперечення та просять суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

На підставі повідомлення про вступ прокурора у справу від 27.01.2011 року № 05-1526-11 (а. с. 67) у розгляді даної адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідачів та просіть суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 04.03.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Позивач 05.03.1992 року зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за № 1 522 120 0000 001443 (а. с. 16).

20.09.2010 року позивач подав до відповідача 1 податкову декларацію з податку на додану вартість, отримання якої відповідачем 1 підтверджується вхідним штампом (а. с. 6-7). У додатках 2, 3, 4 (а. с. 8-10) до зазначеної декларації, позивач зазначив суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню 314 165,00 грн.

У листопаді 2010 року відповідач 1 провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Актом перевірки від 19.11.2010 року № 1822/07-000/13857386 відповідачем 1 підтверджено відображене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 291 138,00 грн. Як зазначено у тому ж Акті, підтвердити бюджетне відшкодування 22935,0 грн. неможливо у зв'язку із відсутністю відповідей від постачальників позивача на час складання Акту перевірки. Також зазначено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року у сумі 92,00 грн. (а. с. 15).

Як вказано у позовній заяві та підтверджено представником позивача під час судового засідання, позивач не заперечує проти висновку відповідача 1 щодо завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 92,00 грн. а тому позивач не заявляє вимог щодо відшкодування цієї суми.

Щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість суми 291138,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач 1 під час перевірки не дійшов висновку про підтвердження цієї суми, з огляду на те, що на дату підписання Акту перевірки не отримані відповіді від постачальників позивача.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, чинного на час виникнення спірних правовідносин, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.7. “б” того ж Закону передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Після проведення перевірки відповідач 1 провів заходи з питань правових відносин позивача за відповідним ланцюгом постачання з контрагентами, за результатами цієї перевірки було направлено висновки до відповідача 2 (ОДКУ)

№ 0000000463 від 22.11.2010р. на суму 291138,00 грн.;

№ 0000000471 від 30.11.2010р. на суму 6271,00 грн.;

№ 0000000494 від 21.12.2010р. на суму 11313,00 грн.

На загальну суму 308722,00 грн..

По теперішній час (станом на 04.03.2011 року) відповідачем 1 передбачених Законом рішень відшкодування на додану вартість на суму 5351,00 грн. не прийнято.

Така бездіяльність відповідача 1 є протиправною, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає, що рішення повинно бути прийнято у п'ятиденний термін після закінчення перевірки, а тому вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання висновку підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування 314073,00 грн., суд зазначає наступне.

В описовій частині Акту перевірки (а. с. 13), відповідач 1 зазначив, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією за податку на додану вартість за серпень 2010 року дорівнює 314073,00 грн.

Тобто, фактично, відповідач 1 у Акті перевірки підтвердив право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 314073,00 грн., але у висновку Акту зазначив суму 291138,00 грн., пославшись на відсутність відповідей від постачальників.

Згідно ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.2. "а" Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вже зазначалось, у Акті перевірки відповідач 1 дійшов висновку про те, що частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) складає 314 073,00 грн.

Виходячи з наведеного, оскільки Закон пов'язує право позивача на бюджетне відшкодування виключно із фактичною сплатою суми податку, що відповідачем 1 у Акті підтверджено, суд вважає заперечення цього відповідача щодо неотримання відповідей від постачальників позивача такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Відповідач 1 надав відповідачу 2 реєстри та висновки про відшкодування податку на додану вартість у сумі 308 722,00 грн. (а. с. 24, 25, 28, 29, 32), але, незважаючи на наявність цих документів, відповідач 2 кошти на банківський рахунок позивача не перерахував.

Відповідач 2 заперечує проти адміністративного позову, посилаючись на приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України № 451/501/132 від 03.08.2004 року, який передбачає, що Державне казначейство України здійснює відшкодування податку на додану вартість згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів.

Факт отримання висновків відповідачем 2 не заперечується, однак, враховуючи відсутність реєстрів, відповідач 2 вважає, що це є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Суд вважає, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, на яку посилається відповідач 2, а саме відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.6. Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п. п. 4.1., 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.1997 року № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” та Порядок відшкодування податку на додану вартість, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначає відповідач 2.

Посилання відповідача 2 на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.2004 року № 451/501/132, судом не приймається до уваги, оскільки його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, а не визначення чи зміна порядку відшкодування податку на додану вартість, які встановлені Законом України “Про податок на додану вартість” та Порядком відшкодування податку на додану вартість.

Згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги, заявлені до відповідачів, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, доведеними позивачем та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, додавши до адміністративного позову платіжні доручення :

№ 2368 від 06.12.2010 року (а. с. 2) чим документально підтвердив судові витрати у сумі 3,40 грн.,

№ 137 від 31.01.11 р. (а. с. 69)чим документально підтвердив судові витрати у сумі 1700,00 грн..

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд присуджує позивачу до відшкодування з Державного бюджету України судові витрати у сумі 1 703,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо ненадання висновку на відшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 5 351,00 грн.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "Артіль ЛТД" податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 308722,00 грн.

4. Відшкодувати ТОВ "Артіль ЛТД" (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017, р/р 26001310005 у МФ АБ "Південний", МФО 326751, ЄДРПОУ 13857386) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 314 073,00 грн.

5. Відшкодувати ТОВ "Артіль ЛТД" судові витрати у сумі 1 703,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.. 163 КАС України

та підписана суддею 10.03.2011 року