Постанова № 16588074, 16.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2011 року Справа № 2а-3772/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання:Біколоні Д.І.,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.05.2011),

від відповідача:ОСОБА_2 (довіреність № 25/10 від 10.01.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевський карбідний завод» до Алчесвької обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевський карбідний завод» (надалі ТОВ «Алкар») до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, яким позивач просить:

-визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000242310, якім збільшено податкове зобов'язання TOB «Алкар» з податку на прибуток в сумі 242347,50 грн., в тому числі за основним платежем 193878 грн., за штрафними санкціями 486469,50 грн.;

-визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 14.04.2011 №000252310, якім збільшено податкове зобов'язання TOB «Алкар» з податку на додану вартість в сумі 127897,50 грн., в тому числі за основним платежем -102318 грн., за штрафними санкціями - 25579,50 грн.

Позивач TОB «Алкар» вважає, що податкові повідомлення рішення такими, що підлягають скасуванню, так як прийняті з порушенням норм чинного законодавства, з наступних підстав.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що на порушення вимог п.п.4.1.6. п.4.1 ст. 4, п.п. 1.22., п. 1.22 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» TOB «Алкар» не включило до складу валового доходу за 3 квартали 2010 суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 288000,00 грн. Податковий орган вважає безповоротною фінансовою допомогою суму заборгованості TOB «Алкар» перед TOB «Ельф», що залишилася нестягнутою після строку позовної давності.

Відповідачем зроблено висновок про те, що термін спливу позовної давності кредиторської заборгованості відповідно до норм цивільного права по операціях з TOB «Ельф» припадає на податковий період - 3 квартали 2010 року.

Позивач зазначає, що загальна позовна давність відповідно ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого цивільного права або інтересу. Поставка товару відбулась у лютому 2006 року, тобто строк позовної давності сплинув у лютому 2009 року. 1 квартал 2009 року не входить до періоду перевірки за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення рішення. Тому, на думку позивача, податковим органом необгрунтовано зроблено висновок про те, що TOB «Алкар» занизив валові доходи за 3 квартали 2010 року в розмірі 288000,0 грн.

Також позивач не може погодитись з висновком податкового органу, що в порушення п. 5.1. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» TOB «Алкар» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 завищено валові витрати у сумі 210783,34 грн., так як податковим органом визнані безтоварними операції між TOB «Алкар» та TOB «Завод Кратон». Підставою для визнання операцій безтоварними, а правочинів недійсними явилось ненадання податкової звітності за 2009,2010 рік контрагентом - TOB «Завод Кратон», а також відсутність інформації про наявність автомобільного и іншого транспорту, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності TOB «Завод- Кратон», відсутність товаротранспортних накладних, які підтверджують рух товару від продавця до перевізника та/або до покупця. З висновками акту перевірки позивач не згоден, так як відповідальність за неподання податкової звітності передбачена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 (що діяв на момент існування спірних правововідносин), також платник податку не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентом.

Позивач вважає податкове повідомлення - рішення від 14.04.2011 №0000242310, якім збільшено грошове зобов'язання TOB «Алкар» з податку на прибуток в сумі 242347,50 грн., в тому числі за основним платежем 193878 грн., за штрафними санкціями 486469,50 грн. прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Податковим органом при перевірці повноти визначення податкового кредиту за період з 02.07.2009 по 30.09.2010 встановлено його завищення всього в сумі 102318,00 грн., саме на таку суму за вказаний період задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинам TOB «Алкар» з TOB «Завод «Кратон».

Завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на думку Адчевської ОДШ виникло, так як операції з придбання товарів (робіт, послуг) від TOB «Завод «Кратон» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети). Але доказів про те що, операції з TOB «Завод Кратон» мали безтоварний характер, у акті перевірки не наведено. Позивач вважає, що неподання податкової звітності TOB «Завод Кратон» та відсутність товаро - транспортних накладних не може бути підставою для визнання правочину недійсним. При перевірці не враховано документі надані TOB «Алкар», а саме акти прийняття - здачі виконаних робіт, накладні, матеріали інвентаризації, банківські документі, які підтверджують розрахунки з TOB «Завод «Кратон» за надані послуги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, суду пояснив, що проведеною перевіркою ТОВ «Алчевський карбідний завод» встановлені порушення пп.4.1.6. п.4.1 ст. 4, п.п. 1.22.1. п.1.22 ст.1, п.4.1. ст..5, п.п 8.1.4. п.8.1 ст.8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 193878 грн., порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 102318,00 грн. Висновок податкового органу про порушення позивачем положень закону Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтується на тому, що TOB «Алкар» не включило до складу валового доходу за 3 квартали 2010 суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 288000,00 грн., яка утворилась за простим векселем. Податковий орган вважає безповоротною фінансовою допомогою суму заборгованості TOB «Алкар» перед TOB «Ельф», що залишилася нестягнутою після строку позовної давності. Термін спливу позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки та по операціях з ТОВ «Ельф» припадає на податковий період 3 квартали 2010 року. В порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 завищено валові витрати.

Підставою для такого висновку стала наявність інформації в Базі даних «Бест-Звіт» відносно ТОВ «Завод «Кратон», а саме декларацію з податку на прибуток за 2009, 2010 роки до Алчевської ОДПІ ТОВ «Завод «Кратон» не надано. Амортизаційні відрахування не здійснюються, додаток до декларації К-1 не наданий, що свідчить про відсутність основних та матеріальних активів ТОВ «Завод «Кратон», розрахунок комунального податку за 4 квартал 2009, 2010 рік не надавався. Також відсутня будь-яка інформація про наявні у ТОВ «завод «Кратон» складських приміщеннь, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Встановити, яким чином здійснювалося транспортування товарів немає можливості через відсутність товаро-транспортних накладних.

У ході проведення перевірки з'ясовано, що операції з придбання товарів (робіт, послуг) від TOB «Завод «Кратон» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між TOB «Алкар» та TOB «Завод «Кратон» не спричиняють реального настання правових наслідків. Тобто, такі операції носять ознаки фіктивності.Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють ссздичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Прийняті податкові повідомлення рішення на думку відповідача прийняті правомірно, у задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу від 14.01.2011 №14 та направлення від 28.02.2010 №265/231 згідно із п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевський карбідний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт перевірки № 541/231-30331138 від 31.03.2011 (а.с. 18-72).

Перевіркою встановлено порушення TOB «Алкар» пп.4.1.6. п.4.1 ст. 4, п.п. 1.22.1.П.1.22 ст.1, п.4.1. ст.5, п.п.8.1.4. п.8.1 ст.8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 193878 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 102318,0 грн.

На підставі акту перевірки Алчевською обєднаною державною податковою інспекцією в Луганській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.04.2011 №0000242310, яким збільшено грошове зобов'язання TOB «Алкар» з податку на прибуток в сумі 242347,50 грн., в тому числі за основним платежем 193878 грн., за штрафними санкціями 486469,50 грн. (а.с. 15) та від 14.04.2011 №0000252310, якім збільшено грошове зобов'язання TOB «Алкар» з податку на додану вартість в сумі 127897,50 грн., в тому числі за основним платежем -102318 грн., за штрафними санкціями - 25579,50 грн. (а.с. 16).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ТОВ «Алчевський карбідний завод» укладений договір з ТОВ «Ельф» від 07.12.2006 №7 за умовами якого ТОВ «Алчевський карбідний завод» здійснює оплату виконаних робіт шляхом сплати платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок ТОВ «Ельф». За домовленістю сторін можлива інша форма оплати (а.с. 112-115). Зазначений договір в установленому порядку недійсним не визнаний.

Позивач у рахунок оплати товару видав ТОВ «Ельф» простий вексель на загальну суму 287959,73 грн., що підтверджується актом прийому-передачі векселю від 02.04.2007.

За змістом акту прийому передачі від 02.04.2007 ТОВ «Алчевський карбідний завод» передав, а ТОВ «Ельф» прийняв простий вексель №643045804117 на суму 287959,73 грн. із строком платежу за предявленням.

12.06.2007 згідно з рішенням Господарського суду Луганської області у справі №42/162Б ТОВ «Ельф» визнано банкрутом.

27.07.2007 ТОВ «Ельф» знято з податкового обліку як платника податку.

Відповідач вважає, що оскільки під час перевірки було встановлено наявність у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ «Ельф»», термін спливу позовної давності кредиторської заборгованості відповідно до ст.257 ЦК України по операціях з ТОВ «Ельф» припадає на податковий період 3 квартал 2010 року, тому така сума заборгованості повинна була бути відображена у складі валових доходів відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як безповоротна фінансова допомога.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 ТОВ «Алкар» та ТОВ «Завод «Кратон» мали взаємовідносини відповідно до наступних договорів.

За договором від 04.03.2009 №0403 продавець ТОВ «Завод «Кратон» зобов'язується продати у власність, а покупець ТОВ «Алкар» прийняти та сплатити трансформатор ТДНГ - 20000/110. Ціна договору встановлена в гривнях і становить 299000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній валюті. Поставка товару здійснюється протягом 5 місяців з моменту підписання. Витрати з доставки бере на себе продавець (а.с. 139).

Згідно із додатковою угодою №1 від 18.12.2009 до договору №0403 від 04.03.2009 сторони домовились, що покупець в рахунок погашення заборгованості передає простий вексель на суму 299000,00 грн. (а.с. 140).

Актом прийму-передачі від 18.12.2009 підтверджується передача простого векселю серії АА №0298742 в сумі 299000,00 грн. від ТОВ «Алчевський карбідний завод» до ТОВ «Завод «Кратон» (а.с. 105).

01.07.2009 між ТОВ «Алкар» та ТОВ «Завод «Кратон» укладено договір №010709, за умовами якого продавець ТОВ «Завод «Кратон» зобов'язується продати у власність , а покупець ТОВ «Алкар» прийняти та сплатити обладнання на суму з ПДВ 177283,20 грн. Ціна договору визначається в гривнях і становить 177283,20 грн. з урахуванням ПДВ. Постачання товару здійснюється протягом 1 місяця з моменту підписання договору. Витрати з доставки бере на себе продавець (а.с. 119).

Додатковою угодою №1 від 03.08.2009 сторони включили до предмет договору додаткове обладнання (а.с. 120).

Додатковою угодою №2 від 27.12.2009 до договору №0403 від 04.03.2009 сторони домовились, що покупець в рахунок погашення заборгованості передає простий вексель на суму 525749,52 грн. (а.с. 121).

Згідно з актом прийму-передачі від 29.01.2010 ТОВ «Алчевський карбідний завод» передав ТОВ «Завод «Кратон» простий вексель серії АА №0298743 в сумі 958374,16 грн. (а.с. 106-107).

25 грудня 2007 року між ТОВ «Алчевський карбітний завод» та ТОВ «Завод Кратон» укладено договір на технічне обслуговування та ремонт техніки, за умовами якого замовник ТОВ «Алчевський карбідний завод» доручає, а виконавець ТОВ «Алчевський карбідний завод» бере на себе технічне обслуговування та ремонт техніки відповідно до списку, що додається до договору (а.с. 87-88).

Згідно із додатковою угодою від 27.12.2009 до договору на технічне обслуговування та ремонт техніки від 25.12.2007 сторони домовились про здійснення погашення суми заборгованості простим веселем на сму 432624,64 грн. (а.с. 89).

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ «Алкар» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «Завод «Кратон» у перевіряємому періоді, що свідчить про те, що правочини між TOB «Алкар» та TOB «Завод «Кратон» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Тим самим, на думку відповідача, позивачем порушено п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму - 210783,34 грн та порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не погоджується з висновком відповідача з наступних підстав.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу включаються доходи з інших джерел, утому числі, але не виключено, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно п. 1.22 ст. 1 вказаного Закону під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти, зокрема, суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обовязково відображається у відповідному договорі, який укладається у письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

Таким чином, з 02.04.2007 (дати передачі векселів) припинилися грошові зобовязання позивача перед ТОВ «Ельф» за договором від 07.12.2006 №7.

Згідно приписів ст.ст. 33,70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про прості та переказні векселі», переказний вексель може бути виданий із строком платежу на визначену дату; позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Частиною першою статті 34 зазначеної Конвенції переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно ст.ст. 77, 78 Уніфікованого Закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме: положення щодо, зокрема, строку платежу, позовної давності; векселедавець простого векселя зобовязаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, термін погашення по векселю, виданому позивачем наступає 02.04.2010, та з урахуванням вимог ст. 261 ЦК України, саме з дня предявлення векселя до оплати починається перебіг строку позовної давності.

На основі вищевказаного, суд дійшов висновку про відсутність порушення у ТОВ «Алчевський карбітний завод» п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі Закон №168).

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, N2755-VI, прийнятий 02.12.2010, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність. Проте, оскільки, як зазначалось, на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону №168, суд з урахуванням норм ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу податкового зобовязання з ПДВ саме нормам Закону №168.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94 від 22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України №334/94 визначено, що до складу валових витрат включається сума будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Системним аналізом вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у валові витрати та податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу валових витрат та податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки №541/231-30331138 від 31.03.2011 (а.с. 18-72) ТОВ «Алчевський карбідний завод» до перевірки надано договори, оборотно-сальдові відомості, журнали ордери,відомості по рахункам, первинні документи: видаткові накладні, виписки банку, прибуткові ордери, рахунки-фактури, акти виконаних робіт (послуг), та інші.

Документами, а саме: договорами №010709 від 01.07.2009 (а.с. 119) та №0403 від 04.03.2009 (а.с. 139), додатковими угодами №1, №2 до договору №010709 від 01.07.2009 (а.с. 120-121), додатковою угодою №1 до договору №0403 від 04.03.2009 (а.с. 140), податковими накладними (а.с.124, 127, 130, 133, 136), видатковими накладними (а.с.122, 125, 128, 131, 134), актами приймання-передавання векселю (а.с.105-107),згодами про залік взаємних вимог (а.с. 108-111), рахунками фактурами (а.с. 123, 126, 129, 132, 137, 138), інвентарною карткою обліку основних засобів (а.с. 141-143), копії яких додані до матеріалів справи, підтверджено здійснення господарських операцій між ТОВ «Алчевський карбідний завод» та ТОВ «Завод «Кратон» та виконання позивачем своїх зобовязань за цими договорами, що у свою чергу спростовує доводи відповідача щодо нікчемності вчиненого правочину.

Сумнівів щодо достовірності цих документів, їх оформлення у відповідача при здійсненні перевірки не виникло, про що свідчить акт перевірки та підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні. Разом з тим, ці документи відповідачем не взяті до уваги через наявність даних, які містяться в базі даних «Бест-Звіт» щодо ТОВ «Завод «Кратон», а саме неподання останнім декларації з податку на прибуток за 2009, 2010 роки, додатку до декларації К-1, ненадання комунального розрахунку за 4 квартал 2009 року та 2010 рік, що на думку відповідача свідчить про відсутність основних та матеріальних активів ТОВ «Завод «Кратон», відсутність товаро-транспортних накладних підтверджує відсутність товарності операції.

Суд вважає необґрунтованими такі доводи та висновки відповідача про нікчемність правочину, з огляду на таке.

Про нікчемність правочину та відсутність реального характеру відповідних операцій, на думку суду, можуть свідчити доводи відповідача, що підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Будь-яких доказів нікчемності правочину, крім посилань на базу даних податкового органу та відсутності товаро-транспрортних накладних не зазначено та не надано у судовому засіданні.

Як було зазначено представником позивача, та підтверджується матеріалами справи, за умовами договорів між ТОВ «Алкар» та ТОВ «Завод «Кратон» поставка товару здійснюється продавцем ТОВ «Завод «Кратон». Позивач безпосередньо перевезення товару не здійснював та витрати на його перевезення за умовами договору не сплачував.

Відповідно до ст.1 Закону України від 05.04.2001 №2344III «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення вантажів це перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Договір про перевезення вантажів є двосторонньою угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

За визначенням п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як встановлено в судовому засіданні, будь-який договір про надання послуг з перевезення товару сторони договірних відносин не укладали, а тому товаро-транспортні накладні при передачі товару не складалися, що не суперечить чинному законодавству, а відтак відсутність у ТОВ «Алчевський карбідний завод» товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Завод «Кратон».

Недоведеність нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Алчевський карбідний завод» та TOB «Завод «Кратон» належними та допустимими доказами, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для збільшення сум грошового зобовязання TOB «Алчевський карбідний завод» з податку на прибуток в сумі 242347,50 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 127897,50 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 14.04.2011 №0000242310/0 та №0000252310/0.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є правові акти індивідуальної дії субєкта владних повноважень, які не можуть бути визнані нечинними, а також те, що належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішень субєкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог і визнати оскаржуване податкове повідомлення рішення відповідача протиправним.

Частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 21 червня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевський карбідний завод» до Алчесвької обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000242310/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Алчевський карбідний завод» грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 242 347,50 грн. (двісті сорок дві тисячі триста сорок сім гривень 50 копійок).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 №0000252310/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Алчевський карбідний завод» грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 127 897,50 грн. (сто двадцять сім тисяч вісімсот девяносто сім гривень 50 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевський карбідний завод» (код за ЄДРПОУ 30331138) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 21 червня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова