Постанова № 16586815, 29.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-188/10/2770

29.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

Прокурор, Ленінського району м. Севастополя- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя- Хаймінова Руслана Валеріївна, довіреність № 320/10 від 11.08.08

представник відповідача, Приватного підприємства "А`тотус"- ОСОБА_2, паспорт серії ЕЕ НОМЕР_2, виданий 2-м відділом Ялтинського МУГУ МВС України в Криму від 02.11.99,

представник відповідача, Приватного підприємства "А`тотус"- ОСОБА_3, довіреність № б\н від 09.03.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 29.03.10 у справі № 2а-188/10/2770

за позовом Прокуратури Ленінського району міста Севастополя (вул.Вороніна 11,Севастополь,99011)

Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,Севастополь,99011)

до Приватного підприємства "А`тотус" (вул. Ген. Острякова, 192-Г,Севастополь,99055)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Прохорчук О.В.) від 29 березня 2010 року у справі № 2-а-188/10/2770 позов Прокуратури Ленінського району м. Севастополя в інтересах Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя до Приватного підприємства «А`ТОТУС»про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «А`ТОТУС»в доход Державного бюджету України заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 1005,00 грн. У решті позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29 березня 2010 року та задовольнити позов у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги посилається на невідповідність судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає належним чином підтверджений факт порушення позивачем вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також заявник апеляційної скарги вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що перевіряючи при здійсненні перевірки діяли поза межею наданих їм повноважень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представники відповідача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача та просив її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, думку прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2009 року ДПА у м. Севастополі проведена перевірка кафе-бару «Семь морей», розташованого у м. Севастополі, вул.. г.Острякова, 192Г, що належить відповідачу, з питання за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

В результаті перевірки було встановлено порушення відповідачем вимог пунктів 1, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилося у незастосуванні реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) на суму 1597,00 грн. та невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, що зазначена в денному звіті РРО.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В частині виявленого порушення невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, що зазначена у денному звіті РРО у розмірі 201 грн. суд першої інстанції задовольнив позов та стягнув заборгованість з відповідача за штрафними санкціями у розмірі 1005,00 грн. Сторони погодилися з вказаним рішенням.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо неправомірності застосування позивачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7985 грн., що спричинило відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині заборгованості за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7984,60 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що штрафні (фінансові) санкції за порушення відповідачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»були застосовані безпідставно, оскільки відповідач не допустив порушення вказаних вимог Закону, продаж перелічених у рахунку товарів під час перевірки 13 січня 2009 року не відбувався, а сам акт перевірки не може бути доказом, підтверджуючим продаж товарів.

Судова колегія не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Для податкового органу належним доказом є акт перевірки, який фіксує наявність або відсутність порушень, відомості якого відповідають фактичним обставинам (первинним документам, тощо).

В акті перевірки від 13 січня 2003 року зафіксований факт продажу товарів (наданні послуг) без застосування РРО на суму 1597,00 грн. Акт перевірки складений у присутності адміністратора ОСОБА_5 та бармена ОСОБА_4, які не надали ніяких пояснень під час складення акту перевірки та відмовилися від його підпису. До матеріалів справи долучений рахунок від 13 січня 2009 року на суму 1597,00 грн., що був виписаний адміністратором ОСОБА_5

Відносно ОСОБА_5 посадовими особами податкової інспекції був складений протокол про адміністративне правопорушення від 13 січня 2009 року за № 516107/37 за правопорушення - не проведення розрахункової операції через РРО у кафе-барі «Семь морей»по вул. Г. Острякова, 192Г 13 січня 2009 року, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 березня 2009 року у справі № 3-987/09 ОСОБА_5 було визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 155-1 ч. 1 КУпАП, а саме: у не проведенні розрахункової операції через РРО та невидачу споживачу розрахункового документа.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи доказі у їх сукупності у відповідності зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що факт незастосування РРО під час здійснення перевірки у кафе-барі «Семь морей»13 січня 2009 року посадовою особою відповідача адміністратором ОСОБА_5 є доведеним.

Вважаючи, що відповідачем не сплачена сума застосованих штрафних санкцій у повному обсязі за рішенням від 02 лютого 2009 року № 0000482330, мається борг у сумі 8989,60 грн., судова колегія вважає, що позов Прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про стягнення з Приватного підприємства «А`ТОТУС»підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд першої інстанції неповно зясував с обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено без дотримання норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29 березня 2010 року у справі № 2-а-188/10/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «А`ТОТУС»(м. Севастополь, пр.Г.Острякова 192-Г, код ЄДРПОУ 35128388, р/р 26001197125, МФО 380805 «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»у м. Києві) заборгованість по сплаті штрафних санкцій у розмірі 8989,60 грн., яка підлягає перерахунку на р/р 31418541700007, код платежу 21080900, МФО 824509, одержувач: УГКУ в м. Севастополі.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 квітня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.В.Дугаренко С.Ю. Яковенко