Ухвала суду № 16586404, 01.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2595/09/2770

01.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія" - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 23.10.09

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія" - ОСОБА_3, довіреність № б/н

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - ОСОБА_4, довіреність № 7318

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Плієва Н.Г. ) від 12.04.10 у справі № 2а-2595/09/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія" (вул. Ангарська, 10-а,Севастополь,99003)

доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 12 квітня 2010 року у справі № 2-а-2595/09/2770 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманська риболовна компанія»до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення № 0000162310/0 від 12 листопада 2009 року про визначення ТОВ «Інкерманська риболовна компанія»податкового зобовязання з податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 333777,00 грн., з яких податок 222518,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 111259,00 грн.; № 0000172310/0 від 12 листопада 2009 року про визначення ТОВ «Інкерманська риболовна компанія»податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 429943,50 грн., з яких податок 286629,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 143314,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12 квітня 2010 року та у задоволенні позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у ОСОБА_5 на підписання акту перевірки. Заявник апеляційної скарги вважає, що позивач не має право на включення у склад податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що виписані у минулих періодах та вказує, що неможливо підтвердити суму ПДВ у розмірі 139667,00 грн. яка включена у збільшення суми податкового кредиту у серпні 2009 року у звязку з ненаданням контрагентом ТВ «Амарінбудтрек - 65»податкової звітності. Заявник апеляційної скарги вважає угоду позивача з ТОВ «Амарінбудтрек-65»нікчемною. Також заявник апеляційної скарги вважає неправильними висновки суду першої інстанції щодо заниження позивачем валових доходів у розмірі 838000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Судова колегія, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя під час проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інкерманська риболовна компанія»за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року було встановлено порушення діючого законодавства про оподаткування, зокрема, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, податкова інспекція дійшла до висновку про порушення позивачем абзацу 1 пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у заниженні валових доходів у розмірі 838000,00 грн. по господарським відносинам з ТОВ «Амарінбудтрек-65»; підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині неправомірного завищення амортизаційних відрахувань у розмірі 99002,00 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Амарінбудтрек-65»; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з завищенням податкового кредиту з ПДВ у сумі 394751,41 грн. про господарським взаємовідносинам з ТОВ «Амарінбудтрек-65»та ТОВ РК «Океантрансфиш»; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з використанням податкових накладних минулих періодів у сумі 95682,59 грн.

Щодо висновку ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя стосовно заниження позивачем валових доходів у розмірі 838000,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

З акту перевірки від 19 жовтня 2009 року № 371/23-130/33245183 вбачається, що висновок податкової інспекції про заниження позивачем валових доходів на суму 838000,00 грн. у 2 кварталі 2008 року ґрунтуються на тому, що податкова інспекція вважає, що оскільки грошові кошти за здійснений капітальний ремонт чотирьох дизельних генераторів на СРТМ-К «Каламіта»згідно з угодою від 12 травня 2008 року № 61 перераховані позивачем не були, а ТОВ «Амарінбудтрек-65»ліквідовано як банкрот згідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області, то матеріальні цінності та послуги, надані ТОВ «Амарінбудтрек-65»у розмірі 838000,00 грн. є безоплатно наданими. При цьому, податкова інспекція посилається на положення пункту 1.23 статті 1Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судова колегія не може погодитися з таким висновком податкової інспекції, тому що відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Сам факт визнання ТОВ «Амарінбудтрек-65»банкрутом не може бути підставою до висновку про те, що за послуги, які надані вказаним Товариством не вимагається компенсація їх вартості тому що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року у справі № Б15/168-09 було відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік, призначено ліквідатора Товариства та зобовязано ліквідатора, зокрема, вжити заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. На запит суду першої інстанції було отримано відповідь від Господарського суду Дніпропетровської області про те, що ТОВ «Амарінбудтрек-65»перебуває на стадії ліквідації (лист від 12 листопада 2010 року № Б15/168-09) і згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровської області від 05 січня 2010 року № 18/11-24 ТОВ «Амарінбудтрек-65»станом на 14 грудня 2009 року значиться у ЄДРПОУ.

Таким чином, висновок податкової інспекції щодо безоплатності наданих ТОВ «Амарінбудтрек-65»робіт ( послуг) позивачу на суму 838000,00 грн. є передчасним.

Епізод щодо неправомірного завищення позивачем амортизаційних відрахувань у розмірі 99002,00 грн. по витратам за послугами ТОВ «Амарінбудтрек-65»безпосередньо повязаний з висновком щодо безоплатності наданих послуг. У звязку з чим коригування податковою інспекцією амортизаційних відрахувань позивача на суму 99002,00 грн. є неправомірним.

У судової колегії немає правових підстав до висновку про нікчемність договору № 67 від 12 травня 2008 року між ТОВ «Амарінбудтрек-65»та позивачем, оскільки договір було укладено у письмовій формі, факт виконання робіт по ремонту чотирьох дизельних генераторів на СРТМ «Каламита»підтверджений актом передання приймання робіт, витратними накладними та відповідними податковими накладними, тобто у позивача є усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують здійснення господарської операції. Податковою інспекцією у порушення вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належних доказів, яки б свідчили про нікчемність угоди.

Посилання відповідача на відсутність заявки позивача у Регіональному представництві в м. Севастополі Регістру судноплавства України на технічний нагляд за ремонтом чотирьох дизель-генераторів та заміни одного з них на риболовному судні «Каламита»у період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2010 року не може бути єдиною та достатньою підставою до висновку про нікчемність угоди.

Що стосується епізоду завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 394751,41 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Амарінбудтрек-65»та ТОВ РК «Океантрансфиш»та на суму 95682,59 грн. судова колегія зазначає наступне.

Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 139667,00 грн. безпосередньо повязаний з фактом банкрутства ТОВ «Амарінбудтрек-65»та неможливістю підтвердити сплату тов. «Амарінбудтрек-65»ПДВ до бюджету за господарською операцією з позивачем.

Судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер. Неможливість проведення зустрічної перевірки щодо сплати податкових зобовязань контрагентом платника податку не є підставою до висновку про відсутність у такого платника податку права на формування податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентом.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Податковий кредит позивача підтверджений відповідним податковими накладними ТОВ «Амарінбудтрек-65», факт неотримання робіт (послуг) від ТОВ «Амарінбудтрек-65»є недоведеним, факт невикористання позивачем у власній господарській діяльності отриманих робіт (послуг) також не доведений, факт включення позивачем ПДВ у склад податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Амарінбудтрек-65»двічі податковою інспекцією також не доведений.

При таких обставинах справи немає правових підстав до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Амарінбудтрек-65».

Що стосується висновку податкової інспекції про неправомірність включення позивачем у склад податкового кредиту у періоді, що перевірявся, за податковими накладними, виписаними у минулих періодах, судова колегія зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що податковий кредит, що був включений позивачем у декларації з ПДВ підтверджений належними податковими накладними. Але, суть спору полягає у тому, що податкова інспекція вважає, що позивачем неправомірно було включено суму ПДВ у склад податкового кредиту, оскільки податкові накладні були виписані продавцями товарів (послуг) у інші податкові періоди, а саме: у 2006 - 2007 роках. На думку податкового органу включення ПДВ у періоді, що перевірявся здійснено позивачем у порушення вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому що відповідно до даної норми Закону визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит з урахуванням дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою зі скаргою на постачальників товарів (послуг) про те, що ними не надано податкові накладні у порядку, визначеному підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, то у позивача немає право на включення сум ПДВ у склад податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Але, судова колегія вважає помилковими такі висновки податкового органу, оскільки положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює не обовязок платника податку щодо звернення з відповідною заявою та скаргою на постачальника товарів (послуг), а його право на таке звернення, що у свою чергу обумовлює його право на включення у склад податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді без отримання податкової накладної.

Позивач не скористався таким правом і включив ПДВ у склад податкового кредиту у податковому періоді, коли податкові накладні були фактично ним отримані. Факт отримання податкових накладних у періоді, що перевірявся підтверджується Реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. Тому включення позивачем суми ПДВ у склад податкового кредиту виходячи з дати отримання податкових накладних повністю відповідає положенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону.

Відповідачем не надано судової колегії доказів того, що податкові накладні були отримані позивачем не у періоді, що перевірявся, а будь у якому іншому податковому періоді.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що податковий кредит позивача з ПДВ підтверджений належними доказами - податковими накладними, факт здійснення господарських операцій відповідачем не спростовується, у судової колегії немає правових підстав для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит у податковому періоді, що перевірявся.

Крім того, відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями, відповідно до якого податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Дані положення Закону встановлюють право платників податків на виправлення показників раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Тобто, позивач за наявністю у нього відповідних податкових накладних має право на включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів і даний строк станом на період, що перевірявся, не минув.

Доводи апеляційної скарги про те, що начальник відділу податкового контролю юридичних осіб Гараган О.Д. мала право на засвідчення достовірності даних, викладених у акті перевірки визнаються судовою колегією помилковими, оскільки відповідно до пункту 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 925/11205 підписання акту документальної перевірки здійснюється посадовими особами податкових органів, які здійснювали перевірку.

Оскільки Гараган О.Д. безпосередньо не здійснювала документальну перевірку, то зайняття вказаною особою посади начальника відділу податкового контролю юридичних осіб та прийняття участі у засіданні комісії щодо спірних питань за результатами перевірки, не надає право вказаній особі підписувати акт документальної перевірки.

Таким чином, судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12 квітня 2010 року у справі № 2-а-2595/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 лютого 2010 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.В.Дугаренко О.Е.Єланська