Постанова № 16583124, 18.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 квітня 2011 року 12:16 справа № 2а-17574/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»

доЖмеринської обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2010 року № 00001022301/0

за участю представників сторін:

від позивача: Чернишова О.В., Ковалишина Л.І.,

від відповідача: Каспрук Ю.М.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 р. № 00001022301/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем за результатами проведеної комплексної документальної перевірки ДТГО «Південно-Західна залізниця»винесено податкове повідомлення-рішення № 00001022301/0, яким встановлено суму податкового зобовязання з земельного податку, а також нарахована штрафна (фінансова) санкція. Представник позивача вважає винесене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Представник відповідача проти позову заперечував надавши усні та письмові заперечення в яких посилався на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення ст. 7 Закону України «Про плату за землю»на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення, яким донараховано плату за землю в розмірі 44688 грн. 00 коп.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Жмеринською обєднаною державною податковою інспекцією у Вінницькій області було проведено планову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу Жмеринська дистанція сигналізації та звязку Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця»з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року за результатами якої складено акт від 12 листопада 2010 року № 1300/23/01070037.

Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем в порушення ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 3 липня 1992 року занижено плату на землю на загальну суму 29 792 грн. 00 коп.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00001022301/0 від 22 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 44 688 грн. 00 коп. (основний платіж 29 792 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції 14 896 грн. 00 коп.).

В акті зазначено, що позивач здійснює виробничу діяльність на земельних ділянках згідно Державного акту на Державного акту на право постійного користування землею серія ВН № 002788 від 17 грудня 1998 року, виданого Жмеринському відділку Південно Західної залізниці згідно рішення Жмеринської міської ради 16 сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року № 264 «Про вилучення та надання земельних ділянок, затвердження землеустрою». Відповідно до реєстраційних карток, виданих Жмеринським відділом земельних ресурсів, земельні ділянки, якими користується ВП станція Жмеринська ДТГО ПЗЗ перебувають у постійному користуванні Державного територіально галузевого об'єднання «Південно Західна залізниця».

Податковий орган вважає, що позивачем порушено ч. 1, ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю». Вищезазначений висновок мотивований тим, що за вказані періоди позивач, розраховуючи податок на землю мав застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки, а не 25 % від розміру вказаної ставки.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що Державне територіально галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»створене відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України і підпорядковане державній адміністрації залізничного транспорту України.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, що здійснює забезпечення перевезень пасажирів і вантажу у визначеному регіоні транспортної мережі є Південно - Західна залізниця до складу якої, без статусу юридичної особи, входить Відокремлений підрозділ Жмеринська дистанція сигналізації та звязку Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця».

Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Жмеринську дистанцію сигналізації та звязку ДТГО «Південно - Західна залізниця», Жмеринська дистанція сигналізації та звязку є відокремленим підрозділом Галузевої служби сигналізації та звязку Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно Західна залізниця»видом діяльності якого є:

-забезпечення підрозділів залізниці зв'язком для функціонування всієї інфраструктури залізниці;

-забезпечення оперативно-технологічним телефонним зв'язком безпосередньо для організації перевізного процесу та забезпечення руху поїздів;

-забезпечення загально-технологічним телефонним зв'язком для управління та взаємодії підрозділів залізниці;

-забезпечення телеграфним зв'язком для забезпечення документальності при управлінні, координації та взаємодії підрозділів залізниці і підприємств залізничного транспорту; каналами та лініями зв'язку для побудови автоматизованих систем, мереж, централізації автоматизованих робочих місць;

-забезпечення безпеки руху поїздів в тій частині, яка закріплена за галузевою службою сигналізації та зв'язку та на закріплених за дистанцією дільницях залізниці;

-якісне функціонування всіх пристроїв автоматики, телемеханіки та звязку на закріплених за дистанцією дільницях залізниці на рівні стандартів визначених чинним законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік робіт (послуг) та Порядку розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту» від 16 лютого 1998 року № 173, даний перелік робіт належить до основної діяльності залізничного транспорту.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

Частиною першою статті 67 Земельного кодексу України, яка визначає землі транспорту, передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Статтею 68 Земельного кодексу України передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Крім того, статтею 23 Закону України «Про транспорт»встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Таким чином, наведеними положеннями Земельного кодексу України та Законів України «Про транспорт»і «Про залізничний транспорт»встановлено, що всі землі, якими користується залізниця є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ВН № 002788 від 17 грудня 1998 року, виданого Жмеринському відділку Південно Західної залізниці згідно рішення Жмеринської міської ради 16 сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року № 264 «Про вилучення та надання земельних ділянок, затвердження землеустрою», земельні ділянки, якими користується ВП станція Жмеринська ДТГО ПЗЗ перебувають у постійному користуванні Державного територіально галузевого об'єднання «Південно Західна залізниця».

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, за земельні ділянки, надані для залізниць.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, які містять систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (стаття 4 Закону України «Про плату за землю»).

Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік земель України за основним цільовим призначення та поділ їх на категорії

Відповідно до статті 65 Земельного кодексу України, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - це земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками.

Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

Також, відповідно до вимог ст.ст. 19, 116, 126 Земельного кодексу України, із змінами і доповненнями, набувачами права користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть виступати громадяни та юридичні особи (підприємства, установи, організації). Згідно з ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України субєктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, ограни місцевого самоврядування та органи державної влади, а відповідно до ч. 2 ст. 92 цього Кодексу набувачами права постійного користування із земель державної та комунальної власності є лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Отже, земельні ділянки у користування не можуть надаватись структурним підрозділам юридичних осіб, в т.ч. і структурним підрозділам залізниць. Проте, це не позбавляє юридичних осіб права розміщувати свої структурні підрозділи, філії чи представництва на відведених юридичним особам земельним ділянкам.

Відповідно до листа № 10106/7/18-0617 від 12 липня 1999 року Державної податкової адміністрації України, податок на земельні ділянки, надані залізницям, як статутним територіально-галузевим обєднанням, що при централізованому управлінні здійснюють основну діяльність, в межах населених пунктів справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю”.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства, в їх сукупності суд керуючись внутрішнім переконанням приходить до висновку, що податковим органом хибно зроблено висновок про заниження позивачем плати за землю, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001022301/0 від 22 листопада 2010 рокупідлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень в повній сумі застосованих штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області № 0001022301/0 від 22 листопада 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук