Постанова № 16582840, 20.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 травня 2011 року 1145 справа № 2а-13822/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Космос»

третя особаАкціонерний комерційний банк «Інтеграл», відкрите акціонерне товариство «НВО «Спецсталь»

простягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином

за участю представників сторін:

від позивача: Федоров С.Ф.,

від відповідача: Коваленко І.М.,

від третьої особи: Покровська О.Ю.,

від третьої особи: не зявився.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова група «Космос», третя особа Акціонерний комерційний банк «Інтеграл», відкрите акціонерне товариство «НВО «Спецсталь»про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Позовні вимоги з врахування уточнень обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Фінансова група «Космос»встановлено порушення пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 с. 7, пп. «а»п. 19.2 ст. 19, пп. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» по взаємовідносинам з ВАТ «НВО «Спецсталь».

Представник позивача також посилається на те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2008 року № 2а-20/08 позов ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ВАТ «НВО «Спецсталь», третя особа Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним установчих документів ВАТ «НВО «Спецсталь»задоволено.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував надавши суду усні та письмові пояснення та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представником третьої особи - Акціонерний комерційний банк «Інтеграл»надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог в яких просив в задоволенні позову відмовити.

Представником третьої особи - відкритого акціонерного товариство «НВО «Спецсталь»в судове засідання не зявився, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва за результатами проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року складено акт від 23 липня 2009 року № 439/1-23-05-33493361, яким встановлено порушення пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 с. 7, пп. «а»п. 19.2 ст. 19, пп. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фінансова група «Космос»придбало акції у ТОВ «Фондова компанія «Крістал-Брок» відповідно до договору купівлі-продажу № Б-3/1 від 25 березня 2009 року за умовами якого продавець зобовязаний передати у власність покупцю цінні папери (акції прості імені) ВАТ «НВО Спецсталь»в кількості 2127 660 штук, а покупець зобовязується сплатити суму в розмірі 10000000 грн. за дані акції.

Актом прийому-передачі цінних паперів від 26 березня 2009 року ТОВ «Фондова компанія «Крістал-Брок»передано ТОВ «Фінансова група «Космос»ціні папери (акції прості мені) ВАТ «НВО «Спецсталь»в кількості 2127 660 штук.

В свою чергу ТОВ «Фінансова група «Космос» реалізовано вищезазначені акції за договором від 25 березня 2009 року № 78Б-01/09 (ф); Б149-2/09 та отримано від АКБ «Інтеграл»грошові кошти в розмірі 10000000 грн. зазначені грошові кошти отримано відповідачем, що підтверджується актом прийому-передачі від 26 березня 2009 року.

Представник позивач посилається на те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2008 року № 2а-20 позов ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ВАТ «НВО «Спецсталь», третя особа Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним установчих документів ВАТ «НВО «Спецсталь»задоволено. Визнано недійсними установчі документи ВАТ «НВО «Спецсталь»з дати державної реєстрації 9 червня 2005 року.

З огляду на виявлені порушення, позивач прийшов до висновку, що договір, яким врегульовані взаємовідносини між відповідачем та третьої особою, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, у звязку з його нікчемністю.

При цьому, як вбачається з доводів позивача, нікчемність правочину останній обґрунтував нормами, які регулюють недійсність оспорюваного правочину, так і нікчемність правочину (визнання якого недійсним у судовому порядку не вимагається).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України).

Оскільки позивачем не надано належних доказів про визнання договорів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі Договору купівлі-продажу № Б-3/1 від 25 березня 2009 року.

Крім того, позивачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обовязкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд звертає увагу на те, що згідно доданої до матеріалів справи копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду № 2а-20/08 від 4 листопада 2010 року, якою апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова група «Космос»на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2008 року у справі за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ВАТ «НВО «Спецсталь», ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним установчих документів та скасування свідоцтва платника податку на додану вартість скасовано, а провадження по справі закрито.

Згідно вищезазначеного, суд приходить до висновку про безпідставність позиції позивача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Позивачем не надано суду доказів визнання недійсним у судовому порядку Договору купівлі-продажу № Б-3/1 від 25 березня 2009 року, укладеного між відповідачем та третьої особою.

Отже, заявлена позивачем вимога про застосування наслідків визнання недійсним спірного правочину викладена без урахування приписів зазначеної вище норми, а також належним чином не обґрунтована, що підтверджується обставинами, які встановлені судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук