Постанова № 16582653, 25.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

25 червня 2011 р. №2а-15170/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представників позивача - Савлука К.Л., Шумарова К.Л.,

представника відповідача - Буряківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати недійсним податкові повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №0001342303/0 від 29.10.2010р., №0001352303/0 від 29.10.2010р., №0001342303/1 від 01.12.2010р. та №0001352303/1 від 01.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, за результатами якої складено акт №2637/23-03-05/00220285 від 13.10.2010 року, податковим органом встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9. п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у включенні підприємством до валових витрат сплачених сум за отримані послуги електро-, тепло-, газо-, водопостачання, каналізації, дезінфекції та охорони.

Позивач зазначає, що при укладенні договорів оренди власних нежитлових приміщень, сторонами було обумовлено розмір орендної плати, до складу якої включаються витрати орендодавця по оплаті комунальних послуг. Позивач зазначає, що законодавством не заборонено враховувати комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати в орендній платі, без виділення та розшифровки зазначених сум.

Оскільки ВАТ "УкрНДІхіммаш" самостійно сплачує комунальні послуги підприємствам ЖКГ та отримує від них документи, що підтверджують розмір зазначених витрат, позивач вважає, що ним дотримані положення п.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не було порушено п.5.3.9 зазначеного Закону при формування валових витрат підприємства у перевіряємому періоді.

Також позивач вважає, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ним правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за сплачені комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати по обслуговуванню нежитлових приміщень.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з урахуванням вимог п.8 ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на підставі наказу "Про організацію та проведення службового розслідування" №520 від 09.08.2010р. та наказу "Про проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ "УкрНДІхіммаш" №514 від 09.08.2010р., фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства "УкрНДІхіммаш" (код за ЄДРПОУ 00220285) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.09.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №2637/23-03-05/00220285 від 13.10.2010 року.

В висновках акту перевірки зазначено про встановлення порушення вимог п.п.5.2.1., п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого завищено валові витрати на суму 835218,00 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 208804,00 грн.; абз.5 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит на суму 132545,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №2637/23-03-05/00220285 від 13.10.2010 року, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0001342303/0 від 29.10.2010 року про визначення зобовязання з податку на прибуток на суму 313206,00 грн. (в тому числі за основним платежем 208804,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 104402,00 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0001352303/0 від 29.10.2010 року про визначення зобовязання з податку на додану вартість на суму 198818,00 грн. (в тому числі за основним платежем 132545,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 66273,00 грн.).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, та не погодившись з винесеними рішенням, подав скаргу №10-2053 від 11.11.2010 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Рішенням про результати розгляду первинної скарги №15381/10/25-016 від 29.11.2010р., скаргу платника податків залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На виконання приписів абз.3 пункту 5.3 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001р., з метою доведення до платника граничних строків сплати податкових зобовязань, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова були винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення-рішення №0001342303/1 та №0001352303/1 від 01.12.2010 року.

Як вбачається із акту перевірки, з позиції податкового органу ВАТ "УкрНДІхіммаш" у перевіряємому періоді було завищено витрати за період за 4 квартал 2007р. - 1 квартал 2009р. на суму 835218,00 грн., за рахунок врахування у складі валових витрат, витрат по отриманню послуг електро-, тепло-, газо-, водопостачання, каналізації, дезінфекції, охорони, використання яких у власної господарською діяльністю підприємства не підтверджено. Також підприємством в порушення абз.5 п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредиту на суму 132545,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до укладених договорів, ВАТ "УкрНДІхіммаш" здійснювало надання послуг з оренди власних нежитлових приміщень та віднесло до складу валових витрат вартість комунального обслуговування приміщень загальною площею 23105 кв.м. у тому числі суму у розмірі 835218,00 грн.

Відповідно до умов договорів оренди, їх предметом є надання в орендне використання приміщень, розмір орендної плати складає фіксовану вартість, визначену сторонами на договірній основі з урахуванням стану та оснащеності приміщення, включаючи комунальні послуги, плату за землю та інші експлуатаційні витрати орендодавця.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно положень пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що в якості первинних документів, що підтверджують отримання комунальних послуг, як правило, виступають акти наданих послуг (виконаних робіт). Форми документів, що видаються комунальними підприємствами, затверджені відповідними міністерствами та відомствами та містять інформацію про кількість, вид послуг та інші обовязкові реквізити первинних документів.

Таким чином, в тому випадку, коли орендодавець самостійно сплачує комунальні послуги, для віднесення їх до складу валових необхідно, щоб приміщення використовувалось у господарській діяльності підприємства (експлуатація приміщення приносила дохід) та витрати були підтверджені первинними документами, які надаються комунальними підприємствами.

Відповідно до приписів п.п.1.18.1 п.1.18 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Пунктом 2 ст.15 Закону України "Про лізинг" встановлено, що при оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що отримані від орендаторів суми орендних платежів підлягають включенню до валових доходів та валових витрат орендодавця. При цьому до складу валових витрат орендодавця ці витрати будуть включатися у разі їх сплати відповідним підприємствам житлово-комунального господарства. Аналогічна позиція викладена в листі ДПА України №34/6/15-1116 від 05 січня 2000 року "Про деякі питання оплати за використання орендованого майна".

Судом встановлено, що ВАТ "УкрНДІхіммаш" було укладено відповідні договори з з підприємствами житлово-комунального господарства, а саме: договір про постачання електричної енергії №0392 від 09.08.2004 року з АТ "Харківобленерго"; договір на відпуск та споживання води №1139 від 01.12.2004р. з КП "ВТП "Вода"; договір на приймання стічних вод №2613/06А-2 від 13.11.2003р. та №IV-1155/06-А2 від 27.02.2009р. з Державним комунальним підприємством "Харківкомуночиствод"; договір по наданню послуг з профілактичної дезінфекції №111 від 03.01.2006р. та №111 від 01.01.2009р. з Комунальним підприємством профілактичної дезінфенкції "Апрель"; договір обслуговування технічних засобів сигналізації №8/1297 від 31.03.2003р. з ЗАТ "Охорона-Комплекс"; договір про надання послуг по контролю за порядком охорони обєкта №19-2646 від 01.07.2006р. з Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області; договір на постачання природного газу №226 від 23.12.2005р. з ТОВ "Енерго-Альянс-2005". За умовами вказаних договорів споживачем послуг є ВАТ "УкрНДІхіммаш".

Фактична сплата ВАТ "УкрНДІхіммаш" на користь вищезазначених осіб вартості наданих послуг у період з 4 кварталу 2007р. по 1 квартал 2009р. на суму 835218,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями із відмітками банку про прийняття платежу (т.1 а.с.83-92, т.2 а.с.53 185).

При цьому, суд вважає неправомірним посилання відповідача на порушення ВАТ "УкрНДІхіммаш" пп.5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки витрати позивача на комунальне обслуговування наданих в оренду приміщень (в тому числі інші експлуатаційні витрати) є витратами на підготовку, організацію, ведення виробництва, продажу послуг з оренди, а тому правомірно віднесені до складу валових витрат. Згідно з п.5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

Використання приміщень в господарській діяльності ВАТ "УкрНДІхіммаш" за договорами про надання приміщень в оренду, підтверджується відомостями викладеними в акті перевірки №2637/23-03-05/00220285 від 13.10.2010 року, та не заперечується сторонами по справі.

Щодо порушення позивачем пп.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд зазначає, що в ході проведення перевірки позивач підтвердив та надав до податкового органу всі необхідні документи від комунальних підприємств, які підтверджують сплату позивачем комунальних послуг, а тому правомірно відніс витрати на комунальне обслуговування до складу валових витрат.

Також суд враховує, що суд зазначає, що згідно положень п.п.7.9.6 п.7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1.1 акту перевірки №2637/23-03-05/00220285 від 13.10.2010 року, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова не встановлено заниження ВАТ "УкрНДІхіммаш" валових доходів у перевіряємому періоді, що свідчить про повне та своєчасне відображення підприємством у складі валових доходів сум, отриманих від орендарів за договорами оренди.

За таких обставин, керуючись вимогами п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ВАТ "УкрНДІхіммаш" правомірно віднесено до складу валових витрат у перевіряємому періоді вартість комунального обслуговування приміщень, які здавались підприємством в оренду (в тому числі інші експлуатаційні витрати), на загальну суму 835 218,00 грн.

В частині висновків податкового органу про порушення позивачем вимог абз.5 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 132545,00 грн., суд виходить із наступних обставин.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі вартості послуг, які були отримані від підприємств житлово-комунального господарства, що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, платіжних доручень із відмітками банку про прийняття платежу, та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що на час видання податкових накладних, зазначені юридичні особи були зареєстровані в органах державної податкової служби, мали статус платників податку на додану вартість, а тому правомірно виписували податкові накладні на користь ВАТ "УкрНДІхіммаш".

Також суд зазначає, що вищезазначені податкові накладні не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 132545,00 грн., у звязку з чим посилання відповідача на порушення ВАТ "УкрНДІхіммаш" вимог абз.5 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим та неправомірним.

При вирішенні спору суд також враховує, що рішеннями ДПА у Харківській області №5443/10/25-203 від 29.12.2009 року та №149/10/25-203 від 18.01.2010 року було встановлено неправомірність висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (акт перевірки №1349/23-304/00220285) щодо завищення ВАТ "УкрНДІхіммаш" валових витрат та заниження податку на прибуток у сумі 208804,00 грн. (за рахунок врахування у складі валових витрат, витрат по отриманню послуг електро-, тепло-, газо-, водопостачання, каналізації, дезінфекції, охорони, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено) та завищення податкового кредиту на суму 132545,00 грн.

Зазначені обставини також були викладені у листі ДПА у Харківській області №13582/7/23-215 від 09.08.2010 року, яким ДПІ зобовязано провести службове розслідування щодо правомірності дій посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а також відповідно до пункту 8 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в України" провести з 09.08.2010 року позапланову виїзну перевірку ВАТ "УкрНДІхіммаш" (код ЄДРПОУ 00220285) за період з 01.10.2007 по 31.03.2010 року.

Не врахувавши висновки вищестоящого органу державного податкового служби, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у висновках акту перевірки №2637/23-03-05/00220285 від 13.10.2010 року, повторно вказано на порушення ВАТ "УкрНДІхіммаш" вимог п.п.5.2.1., п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо завищення валових витрат на суму 835218,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 208804,00 грн.; абз.5 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та внаслідок цього завищення податкового кредиту на суму 132545,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова №0001342303/0 від 29.10.2010р., №0001352303/0 від 29.10.2010р., №0001342303/1 від 01.12.2010р. та №0001352303/1 від 01.12.2010р., є протиправними та незаконними.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова №0001342303/0 від 29.10.2010р., №0001352303/0 від 29.10.2010р., №0001342303/1 від 01.12.2010р. та №0001352303/1 від 01.12.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" (код ЄДРПОУ 00220285, юридична адреса: м.Харків, вул. Маршала Конєва, 21) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01.07.2011 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.