Постанова № 16582620, 01.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2011 р. № 2-а- 4310/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача Болотова Є.І., представник відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Статутного територіально-галузевого обєднання Південна залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Статутне територіально-галузеве обєднання Південної залізниці в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати рішення Управління пенсійного фонду у Ленінському районі м. Харкова №№929-946 від 15.04.2011 року у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що фінансові санкції відповідачем застосовані до позивача поза межами строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідач в запереченнях проти позову зазначив, що норми Господарського кодексу не розповсюджуються на правовідносини, що складаються у сфері регулювання закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені винесені в строку, передбачені законодавством.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заперечення проти адміністративного позову, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова були винесені рішення №№ 929-946 від 15.04.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до Статутного територіально-галузевого обєднання Південна залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Матеріалами справи підтверджено, що надані відповідачем розрахунки штрафних санкцій і пені свідчать про те, що штраф та пеню нараховані за наступні періоди: № 929 за період з 20.12.2007 по 27.12.2007 року; № 930 за період з 20.11.2007 по 28.11.2007 року; № 931 за період з 22.10.2007 по 26.10.2007 року; № 932 за період з 20.08.2007 по 23.08.2007 року; № 933 за період з 22.05.2006 по 26.05.2006 року; № 934 за період з 20.02.2006 по 21.02.2006 року; № 935 за період з 20.01.2006 по 20.01.2006 року; № 936 за період з 20.04.2004 по 22.04.2004 року; № 937 за період з 21.02.2004 по 27.02.2004 року; № 938 за період з 20.04.2007 по 23.04.2007 року; № 939 за період з 20.02.2007 по 23.02.2007 року; № 940 за період з 20.04.2006 по 21.04.2006 року; № 941 за період з 21.11.2005 року по 23.11.2005 року; № 942 за період з 20.09.2005 по 23.09.2005 року; № 943 за період з 20.10.2004 по 29.10.2004 року; № 944 за період з 20.09.2004 по 29.09.2004 року; № 945 за період з 20.07.2004 по 30.07.2004 року; № 946 за період з 20.05.2004 по 27.05.2004 року. Суд вказує, що відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 1 Господарського кодексу України закріплює, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинним законодавством не визначено поняття «господарська компетенція». З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, господарська компетенція визначається як сукупність прав та обов'язків, встановлених чинним законодавством для певного виду господарських організацій. Господарська компетенція виникає у господарської організації з моменту її офіційного створення і є видовою, тобто аналогічною, для господарських організацій певного виду.

Наказом Головного управління державної служби України, «Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців»№ 65, від 01 вересня 1999 року, визначено що, «компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, яку вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань».

Відповідно до частини 4 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Суд вказує, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи пенсійної служби наділені компетенцією щодо проведення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог цього закону.

Суд приходить до висновку про те, що на правовідносини між позивачем та управлінням пенсійного фонду розповсюджується дія норм Господарського кодексу України.

Право на застосування штрафних санкцій органом Пенсійного фонду передбачено, як Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і статтями 238 та 239 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарської діяльності та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій встановлюються виключно цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, серед яких зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Суд вказує, що відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частиною другою зазначеної статті законодавець передбачив виключення із загального правила щодо строків застосування санкцій, зазначивши, що дія цієї статті не поширюється на штрафи, що застосовуються органами державної податкової служби та митними органами. Цей перелік є вичерпним, що дає змогу суду зробити висновок, про те, що загальне правило про шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій поширюється на органи Пенсійного фонду України.

Порядок стягнення застосованих штрафів регулюється Господарським кодексом України. Так, в статті 241 ГК України зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.

Таким чином, законодавець розрізняє поняття «застосування»та «стягнення»фінансових санкцій.

Так, під застосуванням штрафних санкцій законодавець розуміє встановлення підстав, визначення розмірів фінансових санкцій, порядок оформлення та вручення рішень про застосування фінансових санкцій, терміни їх добровільної сплати та порядок оскарження таких рішень. В той час, як стягнення розглядається як примусовий захід, який здійснюється після застосування штрафної санкції до відповідного бюджету. Винесення Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова оскаржуваних рішень є саме застосуванням фінансових санкцій.

Враховуючи, що право на застосування штрафних санкцій передбачено як Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і Господарським Кодексом України (ст.ст. 238, 239), а будь-який строк для застосування штрафу та пені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не встановлено, суд приходить до висновку, що при винесенні рішень про застосування штрафних санкцій та пені підлягає застосуванню строк, встановлений статтею 250 ГК України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Будь-які приписи, щодо розповсюдження вказаної норми на застосування штрафних санкцій та пені у вказаному законі відсутні. Крім того, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не передбачено будь яких строків для застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що строк застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків до Пенсійного фонду обмежено шістьма місяцями з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення страхувальником встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»термінів сплати.

Також суд вказує, що з 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 11 прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону виключено частину 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Оскільки суми штрафних санкцій нараховані після 01.01.2011 та за періоди, строк сплати яких настав до 01.01.2011, то суд приходить до висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова від 15.04.2011 № 929-946 винесені з порушенням пункту 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»та статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищезазначене, рішення Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова за №№ 929-946 від 15.04.2011 року не може бути визнані судом обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Статутного територіально-галузевого обєднання Південна залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова від 15.04.2011 року № 929, 930, 931, 932, 933, 934, 935, 936, 937, 938, 939, 940, 941, 942, 943, 944, 945, 946.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Статутного територіально-галузевого обєднання Південна залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072763, р/р 26004700059 в Харківській філії АБ "Експрес-банку", МФО № 350716) державне мито у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 04.07.2011 року.

Суддя Горшкова О.О.