Постанова № 16582414, 01.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5112/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурор Великобагачанського району в інтересах держави в особі, Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської областідо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2011 року прокурор Великобагачанського району в інтересах держави в особі, Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської областізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1389,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач в установлений Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” строк не сплатив страхові внески за 2010 рік до Пенсійного фонду України, у звязку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

У судове засідання прокурор, сторони не з'явилися. хоча належним чином повідомлялися про час та місце його проведення, клопотань про відкладення не надали.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, у 2010 році перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2010 року серії НОМЕР_2

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 3 частини 1 статті 11 та підпункту 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.

Крім того, зазначені особи зобов'язані подавати до органу Пенсійного фонду до 1 квітня, наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків ( додаток № 26 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, далі- Інструкція № 21-1).

Відповідно до п.4.7 Інструкції №21-1 розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.1, а саме: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), (крім осіб, які працюють у платників фіксованого сільськогосподарського податку, осіб, які мали та/або мають статус інвалідів, застрахованих осіб з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах), 2.2.2, 2.2.6 - 2.2.12 пункту 2.2 цієї Інструкції, - на 34 відсотки за період з 01.01.2004 до 30.03.2005, 34,3 відсотка за період з 31.03.2005 до 31.12.2005 (включно), 33,8 відсотка за 2006 рік, 33,7 відсотка за 2007 рік, 35,2 відсотка з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року включно.

Судом встановлено, що 01.04.2011 року відповідачем подано звіт за 2010 рік, в якому визначено розмір страхових внесків, які підлягають сплаті за січень-червень - 50,40 грн., липень-вересень 294,82 грн., за жовтень - листопад - 301,12 грн., грудень - 306,10 грн. Таким чином, загальна сума страхових внесків, яка підлягає сплаті, становить 2 095,20 грн.

Відповідачем було сплачено страхові внески не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1 389,60 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача.

Пунктом 7 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (чинного з 01.01.2011 року) визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі, якщо страхувальник який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, а також має право звернутися до суду про стягнення недоїмки.

На виконання вищезазначених положень Закону Управлінням Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області виставлено відповідачу вимогу від 04.05.2011 року про сплату суми боргу в розмірі 1 389,60 грн., яка отримана відповідачем 10.05.2011 року, про що свідчить його підпис на корінці вимоги.

У матеріалах справи відсутні докази того, що дана вимога оскаржувалась відповідачем до органів Пенсійного фонду або до суду.

Таким чином, сума заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік становить 1 389,60 грн., тому позовні вимоги про її стягнення суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора Великобагачанського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області на р/р 25601301273 в Полтавському обласному управлінні ВАТ "Державний ощадний банк", МФО 331467, код ЄДРПОУ 22529652 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1389 грн 60 коп. (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 липня 2011 року.

СуддяМ.В. Довгопол