Постанова № 16581408, 22.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1126/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представника позивача Масич І.В.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000252302/0 та №0001262302/0 від 01.12.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер" звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000252302/0 та №0001262302/0 від 01.12.2010 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.12.2010 року Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією на підставі акта перевірки від 23.11.2010 року №8289/23-3/20136473 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» з питань правових відносин з постачальником першої ланки ПП «НТЦ «Сервіс» винесені податкове повідомлення-рішення №000252302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень 2008 року в розмірі 142255,15 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001262302/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 337866,75 грн., з яких 225244,50 грн. - за основним платежем та 112622,25 грн. штрафні (фінансові) санкції. Висновок податкового органу грунтується на тому, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» проведено операцію без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту, заниження обєкту оподаткування, несплати податків та втрат доходної частини Державного бюджету України, оскільки з постачальником першої ланки ПП “НТЦ «Сервіс» Луцькою ОДПІ не проведено зустрічну перевірку по причині незнаходження платника ПП “НТЦ «Сервіс» за місцем державної реєстрації та неподання податкової звітності до ДПІ у Печерському районі міста Києва. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте скарги залишені без розгляду, а податкові повідомлення-рішення без змін. Позивач вважає, що факт відсутності ПП “НТЦ «Сервіс» за місцезнаходженням не може бути підставою для висновків про фіктивність господарських операцій. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000252302/0 та №0001262302/0 від 01.12.2010 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із підстав, наведених в позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов вимог Товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник Луцької ОДПІ проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що в період з 17.11.2010 року по 18.11.2010 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» з питань правових відносин з постачальником першої ланки ПП «НТЦ «Сервіс» за червень 2008 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за липень 2008 року та за липень 2008 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за серпень 2008 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №8289/23-3/20136463 від 23.11.2010 року, яким встановлено порушення позивачем абзацу «а» підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 167500,00 грн. та за серпень 2008 року на суму 200000,00 грн. Як наслідок встановлено, що позивачем порушено абзац «а» підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 України «Про податок на додану вартість» в результаті чого ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» занижено податок на додану вартість на суму 215648,00 грн., з яких за липень 2008 року податок на додану вартість в розмірі 77625,00 грн. та за серпень 2008 року податок на додану вартість в розмірі 138023,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №000252302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень 2008 року в розмірі 142255,15 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001262302/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 337866,75 грн., з яких 225244,50 грн. - за основним платежем та 112622,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що між 29.05.2008 року між ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та ПП «НТЦ «Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу №2008-05-15, згідно якого Продавець (ПП «НТЦ «Сервіс») зобовязується передати у власність Покупцю (ТзОВ фірма «Феміда-Інтер»), а Покупець зобовязується прийняти товар (партію товару) цукор-пісок та сплатити за нього грошову суму.

Висновок податкового органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість грунтується на тому, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» проведено операцію без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту, заниження обєкту оподаткування, несплати податків та втрати доходної частини Державного бюджету України, оскільки з постачальником першої ланки ПП “НТЦ «Сервіс» Луцькою ОДПІ не проведено зустрічну перевірку по причині незнаходження платника ПП “НТЦ «Сервіс» за місцем державної реєстрації та неподання податкової звітності до ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Частина суми податку, за якою не проведено розрахунки з постачальником, у вигляді залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування відповідно до підпункту «б» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума податку, яка в поточному періоді не підлягає бюджетному відшкодуванню через відсутність у попередніх звітних періодах розрахунків з постачальниками, в наступному податковому періоді не втрачає статусу «податкового кредиту», і коли наступний період стане поточним, знову ж таки декларується до бюджетного відшкодування.

Разом з тим, слід зазначити, що під терміном «попередній податковий період» слід розуміти будь-який податковий період, що передує звітному у часі, а не лише попередній звітний місяць.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ПП «НТЦ «Сервіс», а саме: податкові накладні відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що для підтвердження взаємовідносин ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та ПП “НТЦ «Сервіс» до ДПІ у Печерському районі м. Києва було направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки ПП „НТЦ „Сервіс" (код ЄДРПОУ 31730132) від 12.08.2009 року №7507/7/07-213, який є одним із основних постачальників ТзОВ фірма „Феміда-Інтер" у липні 2008 року. З листа ДПІ у Печерському районі міста Києва від 12.03.2010 року №3117/7/23-640/73 вбачається, що провести перевірку ПП „НТЦ „Сервіс" (код за ЄДРПОУ 32209254) на даний час немає можливості так як стан платника 50 в стані переходу з іншої ДПІ. ПП „НТЦ „Сервіс" до ДПІ у Печерському районі міста Києва не звітує. Крім того, було направлено запит співробітникам управління податкової міліції ДПА у Волинській області та Головного відділу податкової міліції Луцької ОДПІ для встановлення місцезнаходження ПП „НТЦ Сервіс".

Згідно інформації УПМ ДПА у м. Києві від 04.06.2009 року ПП „НТЦ Сервіс" знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва №31178 від 08.11.2002 року. Остання надана податкова звітність ПП „НТЦ Сервіс" до ДПІ у Печерському р-ні м.Києва з ПДВ за серпень 2008 року. На даний час ПП „НТЦ Сервіс" згідно даних ЄДР від 11.02.2009 року знаходиться в стані переходу до ДПІ у м. Полтава. Фактичне місцезнаходження ПП „НТЦ Сервіс" не встановлено. Згідно даних адресного - довідкового бюро ГУ МВС України в м. Києві та Київської області директор гр. ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстрованим не значиться, фактичне місцезнаходження не встановлено. Відповідно до бази даних ДРФО у м.Києві інформація про доходи вказаного громадянина по м. Києву відсутня. Засновник ПП „НТЦ Сервіс" гр. ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2) - фактичне місцезнаходження не встановлено. Відповідно до бази даних ДРФО ДПА у м. Києві інформація про доходи вказаної громадянки по м. Києву відсутня. Згідно інформаційної бази даних АІС ДПА у м.Києві гр. ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Згідно листа, отриманого від ГВПМ ДПІ у м.Полтаві №13209/7/26-33 від 28.09.2009 року встановлено, що ОСОБА_5, зареєструвалася засновником ПП „НТЦ Сервіс" у м.Харків за винагороду, яку отримала від невідомої людини. Бухгалтерські документи, печатку, штамп ПП „НТЦ Сервіс" ніколи не бачила, вони в неї відсутні.

Разом з тим, податковим органом не доведено, що договір купівлі-продажу №2008-05-15 від 29.05.2008 року укладався без мети настання правових наслідків, оскільки був підписаний не ОСОБА_4, а ОСОБА_6, який на момент укладення правочину був директором ПП „НТЦ Сервіс". Даних про відсутність у ОСОБА_6 повноважень на підписання договору відповідачем суду не надано.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що ПП “НТЦ «Сервіс» на момент здійснення господарських операцій з ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» не було виключено з ЄДРПОУ та у нього не було скасовано реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1, 2 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу, укладений між ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та ПП «НТЦ «Сервіс» був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України та не містить ознак нікчемного правочину, а тому відповідачем протиправно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача, про те, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість будуть підтверджені після проведення зустрічних перевірок контрагентів постачальників товарів (робіт, послуг). Однак, відсутність ПП “НТЦ “Сервіс” за місцезнаходженням не може бути підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Оскільки Луцькою ОДПІ встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 142255,15 грн. в звязку з нікчемністю правочину, укладеного між ТзОВ фірма “Феміда-Інтер” та ПП “НТЦ “Сервіс”, а нікчемність не доведена, то суд приходить до висновку про безпідставність винесення Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень №000252302/0 та №0001262302/0 від 01.12.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача Луцької ОДПІ не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №000252302/0 та №0001262302/0 від 01.12.2010 року, в звязку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької обєднаної державної податкової інспекції №000252302/0 та №0001262302/0 від 01.12.2010 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №000252302/0 та №0001262302/0 від 01.12.2010 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський