Ухвала суду № 16579739, 24.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6553/10/8/0170

24.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренко А.С.,

суддів Шереніна Ю.Л. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняГалайдіна Г.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 06.09.10 по справі №2а-6553/10/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" (вул. Рибаков, 1, кв.48,Керч,Автономна Республіка Крим,98320)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2010 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інтеройл" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000042301/0 від 12.01.2010р., №0000042301/1 від 08.02.2010р. та № 0000042301/2 від 28.04.2010р. про донарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 27952,00 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000032301/0 від 12.01.2010р., №0000032301/1 від 08.02.1010р. та №0000032301/2 від 28.04.2010р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 59715,00 грн. та 19905,00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судове засідання 24.02.2011 представники сторін не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 18.12-22.12.2009 Державною податковою інспекцією в місті Керчі проведена перевірка підприємства позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариств з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані», «Корал», «ОМК»за період з 01.07.2006 по 30.06.2009

За результатами вказаної перевірки складено акт № 1992/23-1/30889790 від 23.12.2009 та встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39810,00 грн., в тому числі: за 2007 рік в сумі 21548,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 10144,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 3249,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 4869,00 грн., а також порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині нецільового використання акумульованих засобів, які залишились у розпорядженні підприємства на загальну суму 27952,00 грн., які повинні бути стягнуті до Держбюджету України в безперечному порядку.

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції і місті Керчі № 0000042301/0 від 12.01.2010 про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 27952,00 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 12.01.2010 про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 59715,00 грн., в тому числі 39810,00 грн. основного платежу та 19905,00 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження, проте скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 12.01.2010 та №0000032301/0 від 12.01.2010 залишені без змін. У звязку з цим, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042301/1 від 08.02.2010 та №0000032301/1 від 08.01.2010.

Позивач оскаржив вказані повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим Крим з, скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення відповідача - без змін, узв'язку з чим відповідачем 28.04.2010 винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042301/2 та №0000032301/2, аналогічні за змістом попереднім податковим повідомленням-рішенням.

Позивач подав скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України , проте скарга залишена без розгляду у звязку з тим, що Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим винесено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 2а-6553/10/8/0170 про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в місті Керчі №0000042301/0 від 12.01.2010 та №0000032301/0 від 12.01.2010, а тому вони відповідно до вимог підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»та пункту 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, не підлягають адміністративному оскарженню.

В акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді позивачем здійснювався вилов риби орендованими судами. Позивачем з судновласником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»були укладені договір оренди судна № 6 від 21.03.2007 та договір оренди судна № 10 від 20.10.2007. Угодою від 03.03.2008 позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»дійшли згоди про припинення зобовязань в березні 2008 року шляхом заліку зустрічних вимог на загальну суму 49193,00 грн. у вигляді відвантаження рибопродукції позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»за послуги оренди судна.

Також, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»було взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у місті Керчі 20.01.2006.Вказане підприємство визнано банкрутом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»ліквідовано.

Крім того, перевіркою встановлено, що у 2007 році цим підприємством була надана податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року, яка свідчить про відсутність господарської діяльності (з прочерками) та відсутність основних фондів. З квітня 2007 року податкова звітність вказаним підприємством не надавалася.

Також, відповідач проводив обстеження за зареєстрованою юридичною адресою підприємства: АР Крим, м. Керч, вул. Аршинцевська коса, буд. 4, але за наслідками обстеження складений акт № 187/15-2 від 08.11.2007р., яким зафіксований факт відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»за юридичною адресою. Встановити фактичне місцезнаходження підприємства не вдалося.

Тому, відповідач дійшов висновку що суми, вказані в рахунках на оренду судна, не підтверджують факт понесених витрат підприємством позивача і не можуть включатися до складу валових витрат і ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, відповідач наполягає на порушенні позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідач вважає, що факт порушення контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»своїх податкових зобовязань є підставою для висновку про необґрунтованість збільшення сум податкового кредиту з ПДВ, валових витрат платником податку (ТОВ «Крим Інтеройл»), повязаних з порушенням податкової вигоди (зменшення бази оподаткування по податку на прибуток та ПДВ).

Перевіркою також встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач також мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Корал», ТОВ «ОМК», у зв'язку з чим відповідач вважає, що ненадання податкової звітності підприємствами контрагентами Товариствами з обмеженою відповідальністю «Корал»та «ОМК»свідчать про відсутність ведення фінансово-господарської діяльності, а також про неможливість отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних підприємств.

Відображення позивачем у податковій звітності операцій по нікчемним правочинам з вказаним підприємствам призвело, за висновком відповідача, до завищення валових витрат за 1 квартал 2009 року в сумі 16231,00 грн. (без ПДВ).

Отже, перевіркою встановлено заниження валового доходу за 1 квартал 2009 року на 3246,00 грн. та завищення валових витрат на суму 155993,00 грн., що стало підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 39810,00грн. ((3246,00 грн. + 155993,00 грн.) х 25%).

Крім того, у пункті 3.4 акту перевірки Державної податкової інспекції у місті Керчі зроблено висновок, що у позивача відсутні обєкти, які підпадають під визначення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому у наданих позивачем деклараціях з ПДВ від сільгоспдіяльності в результаті вищевказаних порушень встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 27952,00 грн., що призвело до необґрунтованого завищення суми ПДВ, яка перерахована на спецрахунок для використання у господарській діяльності. Таким чином, перевіркою повноти визначення суми ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника, за період з 01.07.2006р. по 31.12.2008р. в результаті вищевказаних порушень, встановлено нецільове використання акумульованих коштів на загальну суму 27952,00 грн., в тому числі: за січень 2008 року в сумі 17238,00 грн., за березень 2008 року в сумі 8115,00 грн. та за вересень 2008 року в сумі 2599,00 грн.

Суд першої інстанції вказані висновки відповідача правомірно вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, виходячи з наступного.

21.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»(Судновласник) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди судна № 6, згідно якого Судновласник передає, а Орендар приймає в оренду тимчасове платне користування, без переходу права власності, риболовецьке судно РС-300-№102, яке належить йому на підставі свідоцтва про право власності.

Судно передається в оренду для промислу риби в Азово-Чорноморському басейні .

Додатковою угодою від 22.03.2007 вказані сторонами обумовлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування судно РС-300-102 для ведення промислу риби в Азовському та Чорному морі. Орендна плата складає 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за календарну добу знаходження судна на промислі.

З підписаного сторонами акту №1 виконаних робіт (послуг) від 05.04.2007 слідує, що сторонами підтверджується надання послуг з оренди судна РС 102 у період з 21.03.2007 по 05.04.2007 на підставі договору №6 від 21.03.2007, фактичний час знаходження судна на промислі відповідно до суднового журналу склало чотири доби. Всього Судновласник надав, а Орендар отримав послуги на суму 800,00 грн.

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані»виписана також податкова накладна №20 від 05.04.2007 на суму 800,00 грн.

Вбачається, що платіжним дорученням №52 від 19.04.2007 позивачем перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»800,00 грн. за оренду судна.

Також, додатковою угодою до вказаного договору сторони обумовили, що Орендар оплачує Судновласнику оренду судна РС 300 № 102 на умовах фіксованої суми 2600,00 грн. на добу, в тому числі ПДВ 433,33 грн..

Повернення даного судна Орендарем Судновласнику підтверджується Актом приймання-передачі судна РС 300 № 102 від 27.12.2007.

Слідує, що сторонами підтверджується надання послуг з оренди судна РС-300 №102 у листопаді 2007 року, орендна плата складає 2600,00 грн. на добу (в т.ч. ПДВ). Всього за листопад 2007 року орендна плата складає 78000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані»виписана також податкова накладна № 42 від 30.11.2007 на суму 78000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13000,00 грн.) та виписано рахунок до сплати.

Строк дії договору оренди судна № 10 від 20.10.2007 було продовжено до 31.12.2008.

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані»виписана податкова накладна № 43 від 27.12.2007 на суму 24630,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4105,00 грн.) та виписано рахунок до сплати.

Угодою про взаємозалік зустрічних вимог від 03.03.2008, у звязку з наявністю заборгованості ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані»перед ТОВ по поставці рибопродукції за накладними № 14 від 03.02.2008, № 15 від 07.02.2008, № 19 від 11.02.2008 та № 20 від 03.03.2008 на загальну суму 49193,00 грн., та наявністю заборгованості ТОВ «Крим Інтеройл»перед ТОВ «Блек Сі Фішинг Компані»по сплаті послуг з оренди за актом виконаних робіт б/н від 29.02.2008р. на суму 48689,00 грн. та боргом в розмірі 504,00грн., сторони дійшли згоди про припинення зобовязань у березні 2008р. шляхом заліку зустрічних вимог на загальну суму 49193,00 грн. (а.с. 108).

Судова колегія зазначає, що відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність актів приймання-передачі рибопродукції є безумовним доказом нікчемності правочину.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто є безпідставним неприйняття відповідачем до уваги вищенаведеної угоди, підписаної однією стороною позивачем.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В свою чергу, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Крім того, пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З пункту 2.7 акту перевірки виходить, що в ході перевірки не було встановлено здійснення позивачем видів діяльності, які не відповідають статуту підприємства. Також зазначено, що фактично у перевіреному періоді (з 01.07.2006р. по 30.06.2009р.) ТОВ «Крим Інтеройл»спеціалізувалося на вилові риби і випуску рибопродукції наступних основних асортиментних груп: риба солона, охолоджена, свіжоморожена. При цьому, у скороченому описі технологічного процесу такої риби зазначено, що продукція (риба охолоджена та риба солона) розфасовується у деревяні і поліетиленові ящики, з попереднім вистиланням пергаментним папером.

Слід зробити висновок, що придання упаковки для розфасування рибопродукції свідчить про звязок даних витрат з господарською діяльністю позивача.

Як слідує з матеріалів справи, проведенню спірної невиїзної перевірки за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 передувала планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за цей же період (Акт перевірки № 1816/23-1/30889790 від 17.11.2009), під час якої було встановлено, що для здійснення своєї діяльності позивач має і ліцензії та дозволи. Зазначено також, що позивач був платником збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, перевіркою правильності визначення якого у період з 01.07.2006 по 30.06.2009 заниження плати не було встановлено.

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, які також були досліджені відповідачем при перевірці (накладні, рахунки до сплати, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі судна тощо) свідчать про фактичне надання послуг з оренди судна та фактичну передачу товару (мішків паперових та вкладишів), тобто є доказами реального здійснення господарських операцій та настання правових наслідків, які були обумовлені спірними угодами.

Тобто є безпідставними висновки відповідача про недостатність наданих позивачем до перевірки документів по взаємовідносинам з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Корал»та «ОМК»для підтвердження правомірності валових витрат та податкового кредиту, оскільки до перевірки не були надані акти прийому-передачі товару та інші документи, які б свідчили про те, яким чином товар був наданий позивачу з м. Києва підприємствами, які не здійснюють фінансово-господарську діяльність, а також не були надані транспортно-супровідні документи, які підтверджують доставку ТМЦ.

Вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

Відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б визначала, що відсутність актів прийому-передачі товару, а також транспортно-супровідних документів, які підтверджують доставку ТМЦ, є безумовним доказом нікчемності правочину.

Таким чином, витратні накладні та податкові накладні відповідають вимогам первинних документів та є належними і достатніми доказами товарності операцій.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість спірних правочинів між Товариствами з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані», «Корал», «ОМК»на настання обумовлених ним правових наслідків, у чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, несплата однією зі сторін спірних угод - та податку на прибуток є підставою для збільшення відповідних податкових зобовязань цьому підприємству та стягнення їх у встановленому законом порядку, а не визнання угоди нікчемною.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Також, стаття 207 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, що узгоджується з вимогами статті 2 та пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до яких державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Тобто, органи Державної податкової служби не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Угоди оренди судна та придбання мішків паперових та вкладишів поліетиленових у встановленому законом порядку недійсними не визнано.

Що стосується правомірності формування позивачем валових витрат по спірним господарським операціям, то до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Слід зробити висновок, що у звязку з належним підтвердженням спірних операцій первинними документами, сплачені (нараховані) позивачем за ними кошти правомірно включені до складу валових витрат, у звязку з чим податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про спростування висновків відповідача про ненастання реальних наслідків спірних угод та про їх нікчемність, суд не погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача у перевіреному періоді за спірними операціями були відсутні обєкти, які підпадають під визначення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виразилося у завищенні податкового кредиту з ПДВ в розмірі 27952,00грн.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому, підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Фішинг Компані», ТОВ «Корал» та ТОВ «ОМК», які були досліджені працівниками контролюючого органу при проведенні перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ (на момент їх складання) відповідно до Порядку заповнення податкової накладної.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Слід зробити висновок, що суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що у пункті 3.4 акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту на 27952,00 грн. призвів також до висновку про порушення пункту 11.29 статті 11 вказаного Закону щодо нецільового використання акумульованих засобів, на підставі чого були винесені спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 27952,00 грн.

Позивач, за такими видами діяльності як: послуги, повязані з рибальством та обробка та/або консервація риби або інших прісноводних зареєстровано у ДПІ в м. Керчі АР Крим як сільськогосподарське підприємство, яке є субєктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відповідним Свідоцтвом №100218025 від 01.01.2009.

У звязку з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 648 від 01.07.2009 «Про внесення змін до переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість», Актом № 1, затвердженим ДПІ в м. Керчі 10.09.2009, позивача було виключено з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування лише щодо виду діяльності «обробка та/або консервація риби або інших прісноводних».

Оскільки матеріалами справи спростовуються висновки відповідача про завищення позивачем протягом перевіреного періоду податкового кредиту на 27952,00грн., то є безпідставними висновки про нецільове використання акумульованих коштів, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ у вигляді штрафних санкцій в розмірі 27952,00 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному з'ясванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2010 у справі № 2а-6553/10/8/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис Ю.Л.Шеренін підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2011 р.