Ухвала суду № 16579487, 16.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 р.Справа № 2-а-9377/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

за участю секретаря Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 року у справіза адміністративним позовомПриватного підприємства "Профстек"до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси№ 0001192301/0 від 06.05.2009 року, № 0001192301/1 від 29.05.2009 року, та № 0001192301/2 від 30.06.2009 року про донарахування ПП «Профстек»податку на додану на додану вартість у сумі 80 501 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 250, 50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач безпідставно нарахував підприємству податок на додану вартість за господарською операцією з ПНВП «Селен», оскільки останнє повністю перерахувало до бюджету зазначений податок.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2009 року посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ПП «Профстек»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.12. 2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт № 1328/76/35640383-23-02 від 27.04.2009 року, яким встановлено, що за період з 04.02.2008 року по 31.12.2008 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 3718381 грн.

Оскільки згідно листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси перевірка контрагента позивача ПНВП «Селен»є неможливою через відсутність останнього за юридичною адресою, податковий орган зробив висновок, що у позивача не було законних підстав для віднесення суми сплаченого податку на додану вартість в ціні товару за господарськими операціями з ПНВП «Селен»до складу податкового кредиту, у звязку з несплатою цього податку до бюджету контрагентом.

На підставі акту перевірки за порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009 року № 0001192301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 120751,5 грн., з яких 80501 грн. за основним платежем, 40250,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включені до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в ціні товару за господарськими операціями з ПНВП «Селен».

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, вважає його обґрунтованим, при цьому зазначає наступне.

Згідно з п. 1.8 ст.1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 pоку «Про податок на додану вартість»(далі ЗУ № 168/97), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ №168/97 pоку податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного, періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що Закон не пов'язує право позивача на відшкодування надмірно сплаченого податку зі сплатою до бюджету цього податку постачальниками товару у другому, третьому та четвертому ланцюзі.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивач під час сплати постачальнику вартості придбаного товару у квітні 2008 року, сплатив ПДВ у ціні товару, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що ПНВП «Селен»задекларувало за квітень 2008 року та повною мірою сплатило податок на додану вартість, отриманий в ціні товару від позивача (а.с. 204-215).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч1 ст. 205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.В. Стас.