Ухвала суду № 16579300, 09.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11678/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрик Енжін»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрик Енжін»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000321506/0 від 15.06.2010, № 0000191506 від 09.04.2010, № 0000221506 від 11.05.2010, № 0000321506/1 від 20.08.2010, другої податкової вимоги № 2/7456 від 12.07.2010 та визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Електрик Енжін»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про, з урахуванням уточнень, скасування податкових повідомлень-рішень № 0000321506/0 від 15.06.2010, № 0000191506 від 09.04.2010, № 0000221506 від 11.05.2010, № 0000321506/1 від 20.08.2010, другої податкової вимоги № 2/7456 від 12.07.2010 та визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва по проведенню документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ТОВ «Електрик Енжін»подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушено норми процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій ТОВ «ЕЛЕКРІК ЕНЖІН»(ЄДРПОУ 36425760) за періоди: червень 2009 (Акт перевірки 30.04.2010 №0022/15-06); січень-лютий (Акт перевірки від 09.04.10 № 0019/15-06), березень (Акт перевірки від 04.06.2010 № 0030/1506) 2010 року (далі разом Акти перевірки).

З Актів перевірки вбачається, що при перевірці податкових декларацій податковою службою встановлено заниження та несплату податку на додану вартість. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що заявлений позивачем задекларований розмір операцій з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту є безпідставним. Адже вказаний у декларації позивача контрагент з індивідуальним податковим номером 356176050161 не існує, так як не зареєстрований як платник податку у органах державної податкової служби згідно відомостей інформаційних баз останньої.

Таким чином, згідно висновків Актів перевірок позивачем було порушено пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.5. пп.7.4., пп.7.7.1. пп.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(№ 168/97-ВР від 03.04.1997; далі Закон про ПДВ).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпункт 7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного вище закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, задекларовані суми з неіснуючим індивідуальним номером платника податку необґрунтовано було використано позивачем при визначені поточної суми податкового зобовязання з ПДВ та відображено у відповідних деклараціях.

Встановивши вказані обставини податковою службою було правомірно винесено податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги.

Всупереч положенню ч.1 статті 72 КАС України не виклав обставин та не надав доказів які б підтверджували протиправні дії відповідача по проведенню документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій згідно Актів перевірки.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(№ 509-XII від 04.12.1990) прямо передбачено право відповідача здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Окрім того, пункт «в»підпункту 4.2.2. пункту 4.2. ст..4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобовязує відповідача самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання. При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Жодних порушень відповідачем в цій частині судом не встановлено.

Позивач придбавав у свого контрагента товар, який є специфічним та вузько- профільним, адже може бути використаний лише у сфері електроніки (приладобудування) (як-от: резистори, діоди, мікросхеми та інш.). Вказані комплектуючі придбавалися у постачальника, який знаходиться у м. Луганськ.

Позивачем не надано докази отримання (докази зокрема щодо оформлення довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) та перевезення (спосіб перевезення, особа перевізника, товарно-транспортні накладні та інші документи перевезення) вказаних комплектуючих з міста Луганськ.

Представники позивача у суді першої інстанції пояснили, що вказаний товар реалізовувався в місті Києві, проте жодних належних доказів такої реалізації суду не було надано, як і не було надано пояснень з приводу конкретного місця, адреси реалізації товару, складу збереження та/або реалізації товару.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безтоварний характер операцій позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрик Енжін»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 14.06.2011 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: