Постанова № 16578425, 05.07.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

                                                                                Справа № 2а/2570/3431/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 липня 2011 р.                                                                                 м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Д’якова В.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,-

                                                  В С Т А Н О В И В :

23.06.2011 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу від 15 червня 2011 року ВП №25251803 за виконавчим листом №2-а-5207/10, виданим 31.01.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова, не відповідає закону, оскільки прийнята на підставі ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає відповідальність за невиконання рішення суду без поважних причин. Проте, позивачем частково рішення суду було виконано та повідомлено відповідача про неможливість виконання іншої частини рішення суду у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку управління, що на думку позивача, є поважною причиною для невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, в позовній заяві просив розглянути справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заперечення, в яких просив справу розглянути за його відсутності, проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог діючого законодавства та зазначив наступне. В провадженні підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області знаходиться виконавчий лист Деснянського районного суду м. Чернігова №2-а-5207/10 від 31.01.2011 року. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2011 року позивачу встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У зв'язку з невиконанням рішення суду станом на 15.06.2011 року, керуючись ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн. Копія постанови разом з вимогою виконати рішення суду в 5-денний термін з дня отримання вимоги та повідомити державного виконавця про виконання (надати копії документів) направлена боржнику до виконання.

Враховуючи, що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Деснянським районним судом м. Чернігова 31.01.2011 року видано виконавчий лист №2-а-5207/10, яким позивача зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити відповідні виплати з урахуванням проведених позивачу виплат.

На підставі виконавчого листа та заяви стягувача, керуючись статтями 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області 25.02.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №25251803.

29.03.2011 року до підрозділу надійшов лист управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради від 28.03.2011 р. №12-08/3447 про неможливість виконання рішення суду у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів та звернення позивача до Деснянського районного суду м. Чернігова з заявою про надання відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані в триденний термін письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження).

Про результат розгляду заяви про відстрочку виконання рішення державного виконавця повідомлено не було.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 75 вищевказаного Закону передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин станом на 15.06.2011 року, керуючись ст.ст. 5, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн. Копія постанови разом з вимогою виконати рішення суду в 5-денний термін з дня отримання вимоги та повідомити державного виконавця про виконання (надати копії документів) направлена боржнику до виконання.

При вирішенні даної справи суд враховує, що позивачем не надано суду доказів щодо надання відповідачу будь-яких документів, на підставі яких відповідач мав би можливість надати оцінку поважності причин невиконання судового рішення.

Суд зазначає, що реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органа державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. У справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00, рішення від 8 листопада 2005 року) Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

А також суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, таким чином посилання суб’єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов’язковим для виконання.

Суд бере до уваги, що обов’язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб’єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов’язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Варто відмітити, що відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як матеріалами справи так і поясненнями представника відповідача, якими повністю доведено, що оскаржувана позивачем постанова є правомірною та прийнята на підставі Закону України «Про виконавче провадження», з дотримання всіх вимог, встановлених даним нормативно-правовим актом, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 122, 158-163, 167, 181, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Д'яков В.І.