Постанова № 16578299, 21.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

21 червня 2011 р. №2а-12897/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

суддів - Піскун В.О., Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - Короткової Н.М.,

представника відповідача - Усачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладик-Трейд" (надалі ТОВ "Хладик-Трейд"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000321800/0 від 04.10.2010р. відповідно до якого товариству було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 282 490,0 грн. та зобов'язано ТОВ "Хладик-Трейд" сплатити штрафні санкції у розмірі 2 971 209,70 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що обставини, які викладені у акті перевірки №4245/18-007/34951625 від 09.09.2010р. неправомірно кваліфіковані як порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, а висновок акту перевірки, в якому містяться вищевказані порушення, зроблено при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства.

Позивач не погоджується з висновком відповідача стосовно встановлення в ході перевірки фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" з тих підстав, що даним суб'єктом господарювання не подані податкові декларації, не задекларовано об'єкт оподаткування і податкові зобов'язання з податку на додану вартість та встановлено його відсутність за місцезнаходженням.

Таке твердження позивач мотивує наявністю всіх первинних документів, які свідчать про реальність проведених господарських операцій, а саме: договори купівлі - продажу з ТОВ "Інвестиційні бізнес системи", товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, оригінали виписок банку та платіжних доручень, що підтверджують факт сплати грошових коштів на рахунок ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" по зазначеним господарським операціям.

Позивач вважає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ у квітні 2010р. у сумі 1 242 016,02 грн., травні 2010р. у сумі 2 570 498,76 грн. та у червні 2010 р. у сумі 2 706 171,97 грн. по операціях з ТОВ "Інвестиційні бізнес системи".

Зазначив також, що в акті перевірки не відображено, в чому саме полягає нікчемність укладених позивачем угод, яким чином при їх укладанні було порушено публічний порядок, чиї права та свободи були при цьому порушені, та яким моральним засадам суспільства протирічить зміст укладених угод.

Представник позивача також вказав на порушення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова п.4.11 Розділу 4 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., що полягало у винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з порушенням передбачених строків.

У звязку з наведеним позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000321800/0 від 04.10.2010р. є незаконним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова, проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з посиланням на акт перевірки від 09.09.2010р. №4245/18-007/34951625.

Представник відповідача зазначив, що позивачем були порушені вимоги п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження ПДВ до сплати у період квітень-червень 2010р. на загальну суму 6 282 490,00, а саме у квітні 2010р. у сумі 1 005 819,00 грн., травні 2010р. у сумі 2 570 499,00 грн. та у червні 2010р. у сумі 2 706 172,00 грн.

Таке твердження представник відповідача мотивує тим, що угода, укладена позивачем та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" на підставі ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України та ст.ст.203, 215, 228 Цивільного Кодексу України є нікчемною. Оскільки, нікчемна угода не створює правових наслідків, вона підлягає виключенню з податкового обліку як така, що не спричиняє об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту, податкових зобов'язань у її сторін.

Підставою для даних висновків відповідача є не подання контрагентом позивача податкових декларацій та не декларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ від здійснення правочинів з ТОВ "Хладик-Трейд".

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Хладик-Трейд" є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100033037 від 04.04.2007 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 349516220372), також, відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 18.05.2010 року №253, перебуває на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Судом встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Хладик-Трейд" (код ЄДРПОУ 34951625) з питань правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період квітень-червень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інвестиційні бізнес системи", за результатами якої складено акт перевірки №4245/18-007/34951625 від 09.09.2010р.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000321800/0 від 04.10.2010р., згідно з яким ТОВ "Хладик-Трейд" було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 282 490,0 грн. та зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 2 971 209,70 грн.

Актом перевірки №4245/18-007/34951625 від 09.09.2010р., встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень 2010р. у сумі 91 360,0 грн., за травень 2010р. у сумі 189 800,0 грн. та занижено позитивне значення ПДВ за червень 2010р. у сумі 2 706 172,0 грн. Крім того ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова зменшено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) за квітень 2010 р. у сумі 144 837,0 грн. та встановлено заниження ПДВ на загальну суму 6 282 490,0 грн., а саме у квітні 2010 р. у сумі 1 005 819,0 грн., у травні 2010 р. у сумі 2 570 499,0 грн. та у червні 2010 р. у сумі 2 706 172,0 грн.

Судом встановлено, що 02.11.2009 року між ТОВ "Хладик-Трейд" та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" був укладений договір купівлі-продажу №02/11/09-4, предметом якого є постачання продуктів харчування.

Протягом квітня-червня 2010р. позивач отримав від контрагента товарно-матеріальних цінностей на суму 39 112 120,50 грн. в т.ч. ПДВ 6 518 686,75 грн. Факти поставки товару підтверджуються товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженими особами продавця та покупця.

Факт оплати позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується банківськими виписками по рахунку товариства та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що у ТОВ "Хладик-Трейд" є кваліфікований персонал, транспортні засоби для перевезення товару, приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей, тобто, у позивача навні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст проведеної господарської операції.

Вищевикладене свідчить про реальний характер проведених господарських операцій, та підтверджує наступні обставини:

- здійснення товариством зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, а також здійснення особою, яка є постачальником та виконавцем підприємницької діяльності;

- наявністю у позивача всіх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наявності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень.

Тобто, ТОВ "Хладик-Трейд" та його контрагентом ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" обов'язки щодо поставки товарно-матеріальних цінностей виконано у повному обсязі та, відповідно, здійснено оплату за них.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, банківських виписок та завіреними належним чином копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Відповідно до наданих позивачем суду доказів, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ "Хладик-Трейд" та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що на час видання податкових накладних, ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість.

Також суд зазначає, що податкові накладні які були виписані ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Посилання податкового органу на факт не відображення ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями з ТОВ "Хладик-Трейд", та висновок про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту, суд вважає неправомірним.

Згідно з приписами п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Закон №168/97-ВР не містить норм, які б повязували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та сплатою їх до бюджету.

Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" було надано до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова декларації з ПДВ за період квітень, травень, червень 2010р., однак вказані декларації не були прийняті податковим органом як податкова звітність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2010р. по справі № 2а-7363/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" щодо визнання декларацій з ПДВ за квітень та червень 2010 р. як податкової звітності та приймання їх до обліку задоволені в повному обсязі.

Також, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010р. по справі №2а-8491/10/2070 задоволено позовні вимоги ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" в частині визнання декларацій з ПДВ за травень 2010р. як податкової звітності.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що у квітні, травні та червні 2010 року ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" належним чином задекларовано податкові зобовязання з ПДВ по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Хладик-Трейд", у звязку з чим посилання відповідача на зазначені обставини, як на підставу що свідчить про відсутність реального виконання сторонами вчинених правочинів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Щодо висновків акту про нікчемність правочину, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" та ТОВ "Хладик-Трейд" та підтверджували висновки акту перевірки №4245/18-007/34951625 від 09.09.2010 року про нікчемність вчинених правочинів.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ "Хладик-Трейд" п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що законність та правомірність складання та направлення податкового повідомлення рішення №0000321800/0 від 04.10.2010р., згідно з яким ТОВ "Хладик-Трейд" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 282 490,0 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 2 971 209,70 грн. відповідач належним чином не довів, у зв'язку з чим вказане рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню у повному обсязі.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова №0000321800/0 від 04.10.2010р. щодо донарахування ТОВ "Хладик-Трейд" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6282490,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2971209,70 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд" (код ЄДРПОУ 34951625, юридична адреса: 61158, м.Харків, вул. Хабарова, 1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29.06.2011 року.

Головуючий суддя Ізовітова-Вакім О.В.

Судді Піскун В.О.

Заічко О.В.