Постанова № 16578014, 01.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4357/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Сироватко О.В.,

представника відповідача - Мирошніченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2010 №0000401550/0/2236, від 21.10.2010 №0000401550/1/3487 та від 10.01.2011 №0000401550/2/37.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", викладеного в акті документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 29.06.2010 №3370/15-522/36410581, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ТОВ "Інфостар" у квітні 2010 року, ним, на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом, було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 21248,00 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами (податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою, платіжним дорученням), господарські операції з цим субєктом господарювання відповідали вимогам закону. Вказував, що на момент взаємовідносин між ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" та його контрагентом ТОВ "Інфостар" останній був існуючим субєктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Крім того, зазначав, що жодним законом України не передбачено право чи обов'язок будь-яких приватних чи інших підприємств контролювати своїх контрагентів щодо своєчасності подання ними податкової звітності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовні заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Дії Кременчуцької ОДПІ він вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення таким, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме, позивачем занижено податок на додану вартість на суму 21248,00 грн. Крім того, зазначав, що згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2009 рік у ТОВ "Інфостар" відсутні основні фонди та запаси. Вказував, що ТОВ "Інфостар" не звітується до податкових органів з квітня 2010 року. Крім того, зазначав, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник, якому перераховані суми податку на додану вартість, повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, проте його не було сплачено, що свідчить про порушення податкового законодавства та безпідставність включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість від контрагента ТОВ "ЛІДЕР СНЕК".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" (ідентифікаційний код 36410581) 07.04.2009 зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 006759. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 08.04.2009, а з 29.05.2009 є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності підприємства згідно засновницьких документів є: виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; оптова торгівля іншими продуктами харчування; інші види оптової торгівлі.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 22.06.2010 по 29.06.2010 проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ЛІДЕР СНЕК", поданої за квітень 2010 року.

За результатами перевірки податковим органом 29.06.2010 складено акт №3370/15-522/36410581, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2010 року в розмірі 33248,01 грн, в тому числі по контрагентах: ТОВ "Інфостар" на суму 21248,00 грн та ТОВ "Хаск-Трейд" на суму 12000,01 грн.

В подальшому, в ході розгляду заперечень позивача на акт перевірки, Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що розбіжність по завищенню податкового кредиту ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" по контрагенту ТОВ "Хаск-Трейд" на суму 12000,01 грн усунута.

З урахуванням вказаного, на підставі висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 09.07.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000401550/0/2236, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 27622,40 грн, в тому числі 21248,00 грн - за основним платежем та 6374,40 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.07.2010 №0000401550/0/2236 - без змін. Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.10.2010 №0000401550/1/3487 та від 10.01.2011 №0000401550/2/37 на аналогічні суми податкового зобов'язання, якими доведено платнику нові граничні строки його погашення.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2010 №0000401550/0/2236, від 21.10.2010 №0000401550/1/3487 та №0000401550/2/37 від 10.01.2011.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкової накладної від 02.04.2010 №0204-0002, виписаної ТОВ "Інфостар", в квітні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 21248,00 грн, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаної податкової накладної, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 21248,00 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що керівником ТОВ "Інфостар" (ідентифікаційний код 36493940) значиться Кіммель Н.В., стан підприємства "23" - місцезнаходження не встановлено, види діяльності - інші види оптової торгівлі. Згідно даних декларації з податку на прибуток за 2009 рік основні фонди та запаси відсутні, а згідно розрахунку комунального податку за 2009 рік на підприємстві значиться 1 працівник. Крім того, підприємство не звітується до податкових органів з квітня 2010 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 01.04.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Інфостар" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №Р09Под.D.0012-300/113, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві насіння соняшника насипом у відповідній кількості, якості, по цінам та в строк і на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору купівлі-продажу №Р09Под.D.0012-300/113 від 01.04.2010, ТОВ "Інфостар" було виписано податкову накладну від 02.04.2010 №0204-0002 на загальну суму 127488,00 грн, в т.ч. ПДВ - 21248,00 грн, видаткову накладну від 02.04.2010 №ИФ-020403/Р09Под.D.0012, а також рахунок-фактуру від 02.04.2010 №ИФ-020403 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Дослідивши податкову накладну від 02.04.2010 №0204-0002, виписану ТОВ "Інфостар" для документального оформлення виконання умов договору та виконаних операцій з постачання насіння соняшника, суд не має підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу відсутні.

Згідно вказаної податкової накладної позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (квітень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Інфостар", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 06.04.2010 №110, згідно якого позивачем перераховано на рахунок ТОВ "Інфостар" грошові кошти в сумі 127488,00 грн, що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Як вбачається із пункту 2.1 договору купівлі-продажу №Р09Под.D.0012-300/113 від 01.04.2010, поставка товару покупцю здійснюється силами та за рахунок продавця на умовах DDU (... назва покупцем місця призначення) у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року) за місцезнаходженням ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" м. Кременчук.

На підтвердження реальності транспортування товару позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну 01АБ від 02.04.2010, а також сертифікат якості на насіння соняшника від 01.04.2010. Вказані документи передані позивачу контрагентом на виконання пункту 2.3 договору купівлі-продажу №Р09Под.D.0012-300/113 від 01.04.2010.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженою особою ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" ОСОБА_4 на підставі довіреності №56 від 02.04.2010, підписи якого маються також у видатковій накладній.

Із наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що придбане у ТОВ "Інфостар" насіння соняшника зберігалось в нежилому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Факт наявності в користуванні позивача вказаного нежилого приміщення підтверджується договором оренди нежилого приміщення №100/32 від 01.12.2009 (строк дії вказаного договору до 31.12.2010) та актом прийому-передачі приміщення, відповідно до яких позивачем прийнято в користування від ФОП ОСОБА_5 нежиле приміщення загальною площею 1705,4 кв.м. за вказаною адресою. Крім того, суд зауважує, що адреса - АДРЕСА_1 є місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №360195).

Як вбачається із наданих представником позивача документів, придбаний позивачем товар у подальшому використовувався ним при здійсненні своєї господарської діяльності, що підтверджується наступним.

Відповідно до засновницьких документів основними видами діяльності підприємства є: виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; оптова торгівля іншими продуктами харчування; інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що придбане позивачем насіння соняшника, оприбутковано згідно оборотно-сальдової відомості за квітень 2010 року по рахунку 201 "Сировина та матеріали" та в подальшому використане позивачем у виробництві смаженого соняшникового насіння "Кондитерка", "Масличные", "Любимые", "Элитка", що підтверджується калькуляціями собівартості продукції за квітень 2010 року, яке реалізоване споживачам згідно звіту по реалізації за період з 01.04.2010 по 30.04.2010.

Щодо контрагента позивача - ТОВ "Інфостар", то факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. При цьому, суд зазначає, що податковим органом не надано суду доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "Інфостар" за наслідками господарської операції з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства в результаті чого вказаному підприємству визначені податкові зобов'язання, в тому числі за наслідками операцій з позивачем у справі, про що прийняті податкові повідомлення-рішення.

Крім цього, суд зазначає, що ТОВ "Інфостар" 08.09.2010 подано до ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за квітень 2010 року (копія податкової декларації наявна у матеріалах справи). При цьому, зазначені у рядку 13 розділу І "Податкові зобов'язання" додатку № 5 до декларації за квітень 2010 року сума податкових зобов'язань ТОВ "Інфостар" відповідає сумі податкового кредиту ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" за квітень 2010 року.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо фіктивності господарських відносин з придбання насіння соняшника між позивачем та ТОВ "Інфостар", та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо заниження суми податку на додану вартість за квітень 2010 року у зв'язку із неправомірним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми, підтвердженої податковою накладною, отриманою від ТОВ "Інфостар".

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформленої податкової накладної від 02.04.2010 №0204-0002 та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суму ПДВ у загальному розмірі 21248,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Кременчуцької ОДПІ №2343/15-322/36410581 від 19.04.2011 про результати документальної позапланової перевірки по питанню взаємовідносин позивача з ТОВ "Інфостар" за період з 01.04.2010 по 30.04.2010, відповідно до якої жодних порушень щодо формування податкового кредиту за квітень 2010 року в результаті взаємовідносин між ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" та ТОВ "Інфостар" не встановлено, товар придбаний ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" у ТОВ "Інфостар" в квітні 2010 року був оприбуткований на підприємстві та використаний в його господарській діяльності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень не довів, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Зважаючи на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2010 №0000401550/0/2236, від 21.10.2010 №0000401550/1/3487 та від 10.01.2011 №0000401550/2/37.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 09.07.2010 №0000401550/0/2236, від 21.10.2010 №0000401550/1/3487 та від 10.01.2011 №0000401550/2/37.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" (код ЄДРПОУ 36410581) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава