Ухвала суду № 16575852, 29.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 р. Справа № 30345/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі за позовом акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» до державної податкової інспекції у м. Рівному про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2010 року акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» (надалі АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівному (надалі ДПІ у м. Рівному):

№ 0004912342/0 від 22.10.2009 pоку, № 0004912342/1 від 16.11.2009 pоку, № 0004912342/2 від 28.01.2010 pоку, № 0004912342/3 від 08.04.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (надалі ПДВ) у сумі 138494 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69247 грн.;

№ 0004902342/0 від 22.10.2009 pоку, № 0004902342/1 від 16.11.2009 pоку, № 0004902342/2 від 28.01.2010 pоку, № 0004902342/3 від 08.04.2010 року в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 183890 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 51454 грн.

Оскаржуваною постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ у м. Рівному просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у ході проведеної ДПІ у м. Рівному планової виїзної перевірки АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року контролюючим органом було зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.20, п. 1.26, п. 1.32, ст. 1, пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4 , пп. 7.4.1 п. 7.4 сі. 7. п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 302 662 грн. 00 коп. Окрім того, було зроблено висновок про порушення підприємством п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у період, що підлягав перевірці, на суму 140 540 грн. 00 коп., а також зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 8 618 грн. за червень 2009 року.

Виковки працівників податкового органу були вмотивовані тим, що АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» здійснювала ввіз на митну територію України товарів з відповідним оформленням вантажно-митних декларацій. Товар був отриманий підприємством від Valton International INC (Канада). Товари у подальшому були реалізовані ДПФ «Екотехніка-М», яка являється пов'язаною особою згідно із п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки засновником позивача є ЗАТ «Екотехніка», яка в статутному фонді володіє 69,29 % акцій.

АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» здійснювала реалізацію товарів пов'язаній особі ДПФ «Екотехніка-М» нижче звичайних цін, а саме база оподаткування визначалася виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, яка є менша митної вартості.

В порушення вимог п. 1.20, п. 1.26, п. 1.32 ст. 1, пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів підприємства не включено в повному обсязі суму від реалізації товарів нижче звичайних цін пов'язаним особам.

Під час апеляційного розгляду справи представники позивача АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» вимоги апелянта заперечили повністю, просять залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Представник апелянта ДПІ у м. Рівному на виклик апеляційного суду не зявився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика», суд першої інстанції виходив із того, що АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» на підставі контракту № VAL/RKF/10/05 від 20.08.2003 р. з відповідними додатковими угодами здійснювала ввіз на митну територію України товарів з відповідним оформленням вантажно-митних декларацій (далі ВМД) від Valton International INC (Канада). При цьому митна вартість товару була самостійно визначена митним органом під час розмитнення.

У подальшому імпортований товару було реалізовано позивачем ДПФ «Екотехніка-М», тобто пов'язаній особі.

При цьому митна вартість імпортованих товарів, самостійно визначається митним органом, призначається виключно для визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці. У той же час звичайною ціною придбання в даному випадку слід вважати фактурну вартість товарів, що визначена у зовнішньоекономічних контрактах та зазначається у вантажно-митних деклараціях.

Позивач АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» реалізовувало продукцію за ціною, що є вищою за фактурну вартість. За результатами здійсненою фінансово-господарської діяльності позивач отримував чистий прибуток (за І-ІІ кв. 2009 p. в сумі 5200 грн.) зі сплатою відповідного податок на прибуток підприємств.

Таким чином, для АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» є економічно доцільним здійснювати продаж товарів за вільними цінами, нижчими від митної вартості.

Відповідно до підпункту 1.20.10. пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Окрім того, судом першої інстанції було враховано те, що керівником ДПІ у м. Рівне не приймалося рішення про визначення податкових зобов'язань із застосування звичайних цін. Методика визначення податкових зобов'язань на дату підписання акту перевірки та прийняття оспорювань податкових повідомлень-рішень не затверджена.

Такі висновки судді першої інстанції, на переконання колегії суддів, в цілому відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Як установлено судом першої інстанції, підставою прийняття ДПІ у м. Рівному оспорюваних рішень стали висновки, викладені у акті від12.10.2009 року № 1326/23-100/00382214 планової виїзної перевірки АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року про те, що позивачем було здійснено реалізацію товарів, ввезених на митну територію України товарів з відповідним оформленням вантажно-митних декларацій від Valton International INC (Канада), повязаній особі ДПФ «Екотехніка-М» нижче звичайних цін, а база оподаткування визначалася виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, яка є менша митної вартості, що визначена митним органом під час розмитнення.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

За правилами п. 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 1.18. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 1.20.1. пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до підпункту 1.20.8. пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Приписи пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» жодним чином не співставляють та не ототожнюють поняття «звичайна ціна» та «митна вартість».

Згідно абзацу 7 пункту 1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09 липня 1997 року митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року фактурна вартість (договірна, контрактна) це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу.

На підставі аналізу вказаних правових норм, на переконання колегії суддів, слід погодитися із судом першої інстанції про те, що митна вартість імпортованих товарів, самостійно визначена митним органом, служить для визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці. У той же час звичайною ціною придбання в даному випадку слід вважати фактурну вартість товарів, що визначена у зовнішньоекономічних контрактах та зазначається у вантажно-митних деклараціях. Митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Одночасно колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо помилковості позиції податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки вона не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

При цьому колегія суддів враховує те, що АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» реалізовувало імпортовану продукцію за ціною, що є вищою за фактурну вартість, отримавши чистий прибуток за І - ІІ кв. 2009 p. в сумі 5200 грн. зі сплатою відповідного податку на прибуток підприємств, а отже така діяльність підпадає під визначення господарської діяльності, що закріплене у п. 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і продаж товарів за вільними цінами, нижчими від митної вартості, є для позивача економічно доцільним.

На переконання колегії суддів, база оподаткування ПДВ АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» визначена вірно, тобто в порядку п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» із договірної вартості цих товарів, яка не нижча за звичайні ціни, тоді як пункт 4.3 названого Закону, на який посилається ДПІ у м. Рівному, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 у справі № 2а-1674/10/1770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 30 червня 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді І.М.Обрізко

Я.С.Попко